Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Чим сильна опозиція в «президентській області»

13 жовтня, 1998 - 00:00

— Тетяно Іллівно, за рішенням п’ятого з’їзду «Громади»
до 1 жовтня проводилася перереєстрація членів партії, які її результати?

— На сьогоднішній день у більшості районних і первинних
організацій цю роботу проведено — із 170 тисяч чоловік, які перебували
на обліку перед минулими виборами, своє членство підтвердили більшість.
Однак, враховуючи роль дніпропетровської парторганізації, нам дозволили
перереєстрацію продовжити. Проводимо індивідуальні бесіди, збори випадкових
людей, як і зазначалося на з’їзді, нам потрібні.

— Дніпропетровщину завжди називали «президентською областю»,
в чому секрет численності тут опозиційних партій?

— Прийдіть колись до нас в облраду на прийом громадян і
ви жахнетеся. Скарги і листи йдуть потоком. Днями в Кривому Розі у приміщенні
міськради зібралися 2,5 тисячі знедолених. Людям просто нема чого їсти.
Прийшла, наприклад, до мене робітниця «Південмашу», молода і симпатична
жінка, отримує допомогу 36 гривень, а у неї дві доньки-учениці.

Інший приклад — мій родич живе в селі — сім’я, двоє дітей.
Уже три роки в радгоспі не бачать «живих» грошей. Поїсти в селі знайдеться,
а от одягнутися? Головний фахівець змушений ходити в драних черевиках —
що далі?

— Як ви гадаєте, до президентських виборів щось зміниться?

— Нічого, хоч би гірше не було. У нас на Дніпропетровщині
пенсіонерам хоч із затримками, але пенсії все-таки платять. Ми в обласній
раді намагаємося тримати під контролем ці процеси. А от я була в західних
областях — стоять літні люди на узбіччях, намагаються гриби-ягоди продати,
щоб хоч якось протриматися. Я багато років пропрацювала на керівній роботі
— в колгоспі, партійних органах, управлінні сільського господарства, але
нічого подібного не пам’ятаю.

№195 13.10.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Газета: 
Рубрика: