Ірина ГАВРИЛОВА, "День"
Надзвичайно цікавих висновків можна дійти на післявиборних прес-конференціях екс-кандидатів в одномандатних і мажоритарних округах. Усі вони - й ті, котрі дістали депутатські мандати, й ті, хто не пройшов у новий парламент, на повний голос заявляють про грубі порушення виборчого законодавства й відверту фальсифікацію результатів голосування.
Та варто лише поцікавитися, чи не збираються "ображені" оскаржувати результати виборів у суді, й усе відразу зводиться до банальної репліки про заангажованість наших судів виконавчою владою. Щоправда, аби залишись у рамках пристойності, певних контрзаходів уживати все-таки доводиться. Приміром, лідери "Громади" збираються оскаржувати результати парламентських виборів щодо своєї партії в міжнародних судових організаціях, не звертаючись чомусь до вітчизняної Феміди. Їхні надії на ООН, міжнародний Комітет з питань прав людини тощо видаються тим паче дивними, що міжнародні спостерігачі зафіксували під час голосування 29 березня лише локальні порушення.
Примітно, що праві радикали з "Національного фронту" в цьому питанні цілком солідарні зі своїми політичними супротивниками. За словами лідера УКРП Степана Хмари, "він занадто гордий чоловік, аби відвойовувати через суд свій мандат". На його думку, це прерогатива виборців, котрі насправді програли вибори, не обравши Степана Ільковича до ВР. Мимоволі хочеться запитати, чому таких тотальних порушень, які заблокували перемогу Б.Ярошинському й С.Хмарі, не було в округах інших "фронтовиків" - С.Стецька, М.Ратушного, І.Біласа?
Лідер УРП схильний вважати їхній успіх скоріше винятком, ніж правилом. Хоча сам Богдан Ярошинський і сформулював (мимоволі) причини поразки блоку, заявивши, що "виборці проголосували за ті політичні сили, які не передбачали радикальних змін". Очевидно, люди втомилися він "національних революцій", що їх нав'язують крайні праві, отож і представлено так невиразно (особливо порівняно з "лівими") праву опозицію в новій ВР.
