Це сувора діалектика – щоб піти далі, треба знати, звідки йти.
Джеймс Мейс, американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні

Говорухін договорився... а регіонали нарешті почули

Володимир ОЛІЙНИК: «Росіяни повинні відмовитися від свого великодержавного шовінізму»
9 лютого, 2012 - 00:00

Без українського питання в російській політиці не обходилася ще жодна передвиборча кампанія... 4 лютого паралельно із опозиційним мітингом «За чесні вибори» у Москві відбувся провладний «Антиоранжевый митинг» на Поклонной горе. Крім того, партія Володимира Путіна «Единая Россия» запропонувала іншим фракціям Держдуми ухвалити заяву проти «оранжевого сценария». Все-таки глибоко засіла в кремлівських державних умах поразка російської зовнішньої політики в 2004 році. Цю думку привили, звісно, й суспільству — через підконтрольні ЗМІ. І це, безумовно, використовує влада.

Паралельно, в своїй останній статті «Демократія та якість держави» кандидат у президенти Путін підкреслює необхідність демократизації політичної системи Росії. Тобто він, по суті, виступає як «помаранчевий»... У чому саме російська влада щира?

А начальник передвиборчого штабу Володимира Путіна Станіслав Говорухін пішов ще далі. Днями він повідомив (про це йдеться в агітаційній брошурі «101 вопрос Станиславу Говорухину, начальнику предвыборного народного штаба кандидата в президенты РФ Владимира Путина», про яку повідомляє «Комерсант-Україна»), що відмова України від пропозиції Росії вступити в Євразійський союз стане для Президента Віктора Януковича і Партії регіонів початком кінця. «Захід не збирається пускати Україну в Європейський союз. У мене немає остаточної відповіді на питання, що вибере Янукович, зате я точно знаю, що, всупереч усім ілюзіям нинішньої української влади, відмова від пропозиції Росії стане для Януковича і його Партії регіонів початком кінця», — пише Говорухін.

Ми поцікавилися, що думають з цього приводу в Партії регіонів. «Я з повагою ставлюся до Станіслава Говорухіна, але, думаю, в даному випадку не він може казати — коли початок і кому кінець, — говорить член фракції Партії регіонів у Верховній Раді Володимир Олійник. — Все-таки це Божий промисел. Україна пробує жити своїм розумом, своїми інтересами. Варто сьогодні нагадати нашим братам, що це втручання у внутрішні справи України. В такий спосіб результату можна не домогтися. Треба говорити про взаємовигідну співпрацю. Яка може бути взаємовигідна співпраця, коли нас, по суті, тримають за горло по газовим питанням. Не хочуть почути, не хочуть дослухатися до аргументів, які є об’єктивними і вагомими. У цьому сенсі ми вибрали свій шлях, ми не відкидаємо партнерства з Росією, ми говоримо сьогодні про дуже важливий акт — зону вільної торгівлі в рамках СНД. Ми виходимо з позиції, що національні інтереси України мають домінувати. Росія, у свою чергу, виходить з того, що мають домінувати російські національні інтереси. Але ми жодного разу не чули з боку українських посадових осіб високого рівня (керівник виборчого штабу — це висока посада), що ми даємо вказівки або застерігаємо російських політиків, народ. Це їх суверенне право — жити так як вони вважають за необхідне, приймати рішення на свій розсуд і відповідальність. Росіяни вже нарешті повинні відмовитися від цього великодержавного шовінізму».

Але це не все. Говорухін майже у стилі Жириновського (до речі, ще одного кандидата в президенти Росії) заговорив про Крим. «Передача Криму в 1954 році, а потім його нинішнє перебування у складі України є яскравою історичною несправедливістю по відношенню до Росії і російського народу. Можливість повернення Криму і Севастополя мирним, а тим паче військовим шляхом в наш час неможлива в принципі» і найкращим варіантом ставлення Москви до Києва є «зробити все, щоб Україна збереглася в єдиному економічному, релігійному , культурно-історичному просторі з Росією», — пише Говорухін.

«Якщо за відправну точку взяти Київську Русь, то і Новгород далеко не російське місто, — відповідає Володимир Олійник. — Тобто на сьогодні я б не хотів, щоб ми йшли шляхом ревізії історії — це абсолютно безперспективний шлях. Зараз в світі йде жорстока боротьба. Нам слов’яни ближче — ми одного православного коріння, однієї релігії, ніж, наприклад, французи, німці, але це не означає, що з нами можна говорити зверхньо. Я, наприклад, коли чую від Кубанського козачого народного хору, що зараз буде виконана російська народна пісня — «Розпрягайте хлопці коней», мені смішно. Це українська народна пісня. Але це і російська пісня. Тому ми повинні все це берегти, але тільки не шляхом диктату».

Якраз диктат російська сторона використовує найчастіше. Неважливо, який президент в Україні. Головне — що власний президент у нас є.

«ПУТІН НЕ МОЖЕ ЗМИРИТИСЯ З ТИМ, ЩО УКРАЇНА — НЕЗАЛЕЖНА ДЕРЖАВА»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, відповідальний секретар газети «Московские новости»:

— Постать Говорухіна у виборчій кампанії Путіна досить комічна. Річ у тім, що до нього навіть приставили спеціального представника «Єдиної Росії» — стежити за тим, щоб він не наговорив зайвого. У цьому випадку, що на думці в російської влади, те на язиці у Станіслава Говорухіна, тому що це людина, позбавлена будь-яких дипломатичних тонкощів. Своє розуміння політичної лінії Росії він зазвичай висловлює досить простими виразами. Насправді Москва дуже роздратована тим, що Україна не здає їй повністю газотранспортної системи. Адже вона щиро вважала Януковича цілковито своїм ставлеником, їй здавалося, що в України немає жодних власних економічних інтересів. Проте зрозуміло, що бізнес-інтереси головних постатей Партії регіонів, як і їхніх політичних опонентів такі, що їм невигідно здавати Росії газотранспортну систему.

Не думав, що Росія так активно гнобитиме Януковича. У цьому сенсі дуже показові відносини Росії з Лукашенком. Колись у Росії показували фільми по телебаченню про те, що Лукашенко — ворог народу. Потім, коли Путін зрозумів, що коїться в арабському світі, він одразу ж помирився з Лукашенком: повністю схвалив його суворі заходи щодо опозиції після президентських виборів і зробив йому знижку на газ. Зрозуміло, що він «прогнув» його на те, аби Білорусь віддала контрольний пакет «Белтрансгазу» «Газпромові».

Гадаю, що політичні заяви такого штибу, можливо, й менш різкі, будуть і після того, як Путін виграє президентські вибори. Ставлення до Януковича в Москві залежатиме від того, який вигляд матиме українська опозиція і позиція Європейського союзу щодо української влади. Цілком можливо, що Янукович із часом знову стане бажаним для Москви, якщо Путін побоюватиметься, що той може програти вибори, а до влади в Україні прийде людина, яка чітко обстоюватиме європейські цінності і спробує розвернути Україну в бік Євросоюзу. Залежно від ситуації Москва то дружитиме з Януковичем, то намагатиметься його послабити.

Путін не може змиритися з тим, що Україна — незалежна держава і з цим нічого не вдієш. У цьому сенсі Путін цілковито позбавлений політичної адекватності, він не може зрозуміти, що Україна має свої економічні інтереси, які інколи прямо суперечать російським.

«ЦЕ ЗАЧІПАЄ ІНТЕРЕСИ РОСІЙСЬКОГО ВИБОРЦЯ, А НЕ УКРАЇНИ»

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Цей документ, виключно для внутрішнього вжитку, спирається на ряд стандартних стереотипів, які мають мобілізувати виборців проголосувати за потрібного кандидата. Такий пропагандистський матеріал враховує й зовнішньополітичну частину тих тез, на які спирається у своїй кампанії кандидат в президенти Володимир Путін. Однією з цих тез є побудова Євразійського Союзу. І виборцю намагаються пояснити, що це за союз.

На мою думку, це зачіпає інтереси російського виборця, а не України. Очевидно, що в російському політикумі йде широка дискусія стосовно як зовнішніх, так і внутрішніх політичних пріоритетів. Гадаю, що для нашої влади корисно отримати такий «витік» інформації та ще раз відчути, як до неї ставляться насправді, поза лаштунками. Хоча цей документ і скеровано, по суті, на агітатора, який має йти до виборця і пояснювати.

Якщо раптом хтось на офіційному рівні вимагатиме пояснень від російської влади з цього приводу, то вона дуже легко відмежується від цього. Адже це не є офіційною позицією чи документом, тим більше, що це слова не самого Путіна, а лише керівника його штабу. Діяльність Говорухіна позбавлена дипломатичних умовностей, і він повинен вигадувати ті тези, які, з його погляду, мають допомогти кандидатові перемогти на виборах.

«УКРАЇНА ПОВИННА ШУКАТИ МОЖЛИВІСТЬ УТРИМАТИСЯ НА ПЛАВУ»

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології:

— Керівник штабу Путіна не політик і навіть не громадський діяч, не кажучи вже про те, що він є технологом влади. Його оцінки мають суто індивідуальний характер. У російському суспільстві Говорухін — авторитетна людина, але не більше того. Тому не слід ставитися до його висловлювань дуже серйозно. З іншого боку, я розумію Говорухіна — трохи знаю його творчість і його ставлення до деяких процесів. Він переконаний, що Україна має бути зацікавлена в інтеграції з Росією. Він також вважає, що коли Янукович і його команда не підуть на це — це буде погано для них самих. У цьому Говорухін не далекий від істини. Як експерт із російсько-українських відносин я вважаю теперішній час надзвичайно складним. Україна повинна шукати можливості утриматися на плаву в плані забезпечення соціальних потреб суспільства. У вирішенні цього завдання вона не отримає 100% допомоги від Європи та Сполучених Штатів. Може, це виглядає не дуже «симпатично», але отримати її Україна може лише в Росії, яка задарма нічого давати не збирається. Принаймні доти, доки ми не перебуватимемо в ситуації катастрофи, Росія вимагатиме поступок. На ці поступки, хоча б на частину з них, доведеться піти. Щодо Криму. Як для режисера й людини-нефахівця в таких тонких матеріях, як російсько-українські відносини й проблема Криму, Говорухін висловився дуже коректно. Я б тут навіть не посилався на його непрофесіоналізм. Він уважає, що це несправедливість, і це його право. У Криму більшість населення — росіяни. Так, як вважає Говорухін — думає більшість росіян. Його погляд щодо Криму підтримується абсолютною більшістю, й те, що декламує Говорухін, — природно для людини, яка прагне отримати підтримку для свого кандидата на виборах.

Іван КАПСАМУН, Ігор САМОКИШ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments