Обирати собі уряд має право лише той народ, який постійно знаходиться в курсі того, що відбувається
Томас Джефферсон, видатний політичний діяч, дипломат і філософ епохи Просвітництва, один з авторів Декларації незалежності США, 3-й президент США в 1801-1809 роках

Леонід КУЧМА: «Де я буду, нiхто не дiзнається»

2 листопада, 1999 - 00:00

Ірина ГАВРИЛОВА, «День» 

ЦІ БАБУСІ ЧЕКАЛИ КРАЩОГО ЖИТТЯ 1945-го, 1980-го, 1991-го,
1999-го... ВЛАДА КРАЩОГО ЖИТТЯ НЕ ЧЕКАЄ, ВОНА СОБІ ЙОГО ВЛАШТОВУЄ, ДАВНО
ЗАСВОЇВШИ: ЗАПОРУКА БЛАГОПОЛУЧЧЯ — ЦЕ ПОКІРНИЙ НАРОД

Дільниця «номер один» — дільнична виборча комісія № 83,
територіального виборчого округу № 223 по виборах президента України. У
неділю 31 жовтня вона фактично з восьми ранку була окупована міліцією та
журналістами — чекали кандидата Кучму. Організатори спектаклю «Леонід Кучма
голосує за світле майбутнє» дуже прагнули зберегти недоторканим «звичайний»
шкільний антураж вестибюля, де проходило історичне голосування, внаслідок
чого виставка до двохсотріччя Пушкіна стала іронічним підтекстом до того,
що відбувається — по стінах розвішено осінні пейзажі з підписом «Унылая
пора!», а прямісінько над урною для голосування — плакат «Казки Пушкіна».
Втім, головною казкою, яку нам розповідали з самого ранку у день виборів,
була казочка про чесні вибори.

Гарант Конституції здивовано знизував плечима: «Скажіть,
будь-ласка, хто пропонуватиме технологію проведення нечесних виборів?».
Відповідь на це риторичне запитання Л.Кучма міг отримати вже опівночі,
коли до Центру громадського контролю до ВР, до Центрвиборчкому, Комітету
виборців, стала стікатися інформація про порушення на користь тільки одного
кандидата. При цьому із штабу «кандидата номер один» не надійшло жодної
скарги на те, що хтось вкинув пачку фальшивих бюлетенів, наприклад, за
О.Мороза або Є.Марчука. Зате не вдалося виявити на дільниці № 83 обов'язкової
інформації про всіх 13 кандидатів у президенти — у встановленій ЦВК формі.
Якщо врахувати, що за інформацією одного з членів передвиборного штабу
Л.Кучми, Романа Безсмертного, біля 40% виборців у день виборів ще не визначилися
з вибором кандидата, то відсутність відомостей про інших учасників президентської
кампанії означає, що виборці були приречені голосувати за чинного Президента,
не маючи можливості (наданої, до речі, законом) СВІДОМО зробити свій вибір.
Керівник виборчої комісії, який назвався Миколою Григоровичем, повідомив
«Дню», що на дільниці все згідно з правилами — агітація, у тому числі і
наочна, припинена за добу до голосування і порадив читати уважніше «Закон
про вибори Президента України». Що ж, почитаємо. Стаття 7 «Гласність і
відкритість виборів Президента»: «Виборчі комісії належно інформують громадян
про свій склад, місце і режим роботи.., забезпечують можливість ознайомлення
виборців з біографічними даними кандидата його передвиборною програмою...».
Дуже дивно, що керівник такої відповідальної комісії не знайомий з основними
положеннями виборчого законодавства, плутається у термінах «агітація» та
«інформація». Як то кажуть, ліпше перепильнувати, аніж недопильнувати.
Цікаво, що ні секретар РНБО В.Горбулін, ні народний депутат, юрист В.Костицький,
котрi голосували на цій дільниці, «якось не звернули на це уваги». Та дивує
інше: на таке відкрите порушення рівного виборчого права не відреагувати
і спостерігачі О. Мороза, «проковтнувши» пояснення керівника комісії. У
будь-якій країні, що претендує на демократичність, спостерігач від опозиції
негайно «відновив би справедливість», зажадавши дотримання норм закону
і оповістивши про порушення ЗМІ та громадських, міжнародних «контролерів».
У даному ж випадку спостерігач опозиційного кандидата навіть не захотів
назвати кореспонденту «Дня» свого імені. Що ж казати про пересічних виборців,
дезорієнтованих, розгублених і заляканих? Чи можуть вони, повністю залежачи
від влади, протестувати проти її методів? ...Семилітній малюк, котрий прийшов
на дільницю з батьками, першим мимовільно задав Президенту «некоректне»
запитання, голосно, на весь зал спитавши: «Мамо, а Кучма прийшов голосувати
за себе?».

Журналісти ж вимушені були задати запитання в обхід: за
що голосували, Леоніде Даниловичу? І отримати таку ж обхідну відповідь:
«Я голосував за краще життя українців. А воно буде кращим, якщо не змінимо
той курс, яким ідемо сьогодні. Хоч корективи необхідні, однак у стратегічному
плані нічого міняти не можна». «Мені особисто нечесні вибори не потрібні
— ні під якою точкою зору», — заявив глава держави. І був, мабуть, абсолютно
щирий, тому що у ситуації, коли Симоненко і Вітренко виведені на друге-третє
місце, запасний варіант зриву виборів, що розробляється в АП, не вигідний
тепер Кучмі. Проте Леонід Данилович уже не уявляє собі ситуації, за якою
у другий тур з ним вийшов би не запланований «червоний реваншист», а хтось
інший, і відповідаючи на питання кор. «Дня» — «Ви так само твердо упевнені
у своїй перемозі, якщо у другому турі вашим суперником буде не лівий, не
Симоненко і не Вітренко?» — «спрогнозував», що ніхто, крім лідера КПУ або
лідера ПСПУ з ним до другого туру не вийде. Щоправда, Президент не відразу
зміг пояснити причину своєї упевненості у такому розкладі, зате потім дуже
бурхливо стверджував, що «розпад» «канівської четвірки» тут ні до чого
— «це з самого початку була мильна булька!». Тому стало ясно: розкол альянсу
додав Президентові навіть не додаткових «очків», а значно більше — почуття
упевненості в собі і своїх силах, чого раніше не спостерігалося. Президент
як доказ навів той факт, що останніми днями газета «День», агітуючи за
одного з членів четвірки Є.Марчука, «мокрого місця» не залишила від колишнього
союзника О.Мороза... То ж чи була там якась порядність?». Ну, слухати від
Леоніда Даниловича про порядність, це все одно, що розмовляти з Чичолліною
про невинність... Справа в іншому: з яких це пір Президент раптом став
прилюдно «заступатися» за свого опонента Олександра Мороза, вимагаючи «гідного
ставлення» до лідера СПУ? Президент також запевнив, що не страждає ні безсонням,
ані комплексами, тому ніч виборів не має наміру проводити біля телевізора
або телефона: «Я учора, наприклад, спокійно пішов до театру — дивився спектакль
театру «Современник» і отримав задоволення». (Смію припустити, що задоволення
пан Кучма все-таки отримав пізніше зовсім від іншого «спектаклю».) Я вам
уже говорив: трагедії з виборів робити не збираюся. Так я і минулого разу
на виборах-94 повівся. Тоді я взагалі поїхав у Дніпропетровськ, на дачу,
де мене взагалі знайти не могли, бо 5 років тому не було мобільних телефонів.
Дочекався ранку, спокійно приїхав у Дніпропетровськ, а там мені вже подзвонили
і повідомили результат. Так і сьогодні: буду спокійно себе вести. І де
я буду, ніхто не дізнається». У разі ж програшу Президент збирається «випити
склянку горілки і жити далі».

Ірина ГАВРИЛОВА, «День» 
Газета: 
Рубрика: