Знати – це усвідомлювати, що ви нічого не знаєте. У цьому є сенс істинного знання
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Малі ГЕС як дзеркало «великої» енергетики

Гребля на Росі: не тримає ні води, ні грошей
8 червня, 2000 - 00:00

Стан Корсунь-Шевченківської ГЕС уже впродовж кількох років оцінюється фахівцями як аварійний. Терміново потрібна реконструкція греблі. Грошей катма. Відтак місцеві енергетики постали перед дилемою: або спробувати впоратися з проблемою самотужки, або залучити інвестора (закордонного чи вітчизняного) і таким чином уступити йому частку майбутніх (на сьогодні — гіпотетичних) прибутків. Поки питання вирішується, дамоклів меч екологічного лиха, пов’язаного із ймовірним проривом греблі, навис над райцентром та 10 довколишніми населеними пунктами...

Як повідомив «Дневі» головний інженер Черкасиобленерго Микола Ніцак, нещодавно в Черкасах відбулася презентація інвестиційного проекту з реконструкції двох ГЕС, що входять до структури обленерго, — Корсунь- Шевченківської та Стеблівської. Проект розроблено за сприяння відомого британського фонду «Ноу-хау». Хоча черкаські енергетики і самі опрацьовували різноманітні варіанти порятунку греблі та електростанції в Корсунь- Шевченківському.

За словами Миколи Ніцака, збудована ще 1934 року, ця ГЕС наразі практично зупинена — розпочато ремонт агрегатів. Та все ж основною причиною зупинки станції є надмірна фільтрація греблі. Простими словами, дамба, що перегороджує річку Рось, перетворилася в справжнє сито — вся в свищах. Це тягне за собою надмірні втрати води з водосховища та, крім того, якщо станеться аварія, буде підтоплено 10 населених пунктів, що знаходяться у пониззі греблі.

Науковці харківського інституту «Укргідропроект» ще на початку 90-х представили черкащанам власне бачення розв’язання проблеми. Але їхній проект виявився вельми затратним, екологічно недосконалим, відтак Черкасиобленерго за 10 років так і не приступили до його реалізації. Нинішні пропозиції британців видаються більш переконливими, однак і тут не все так просто:

— На реконструкцію самої лише греблі в Корсуні потрібно близько $800 тис., — говорить Микола Ніцак. — Плюс ремонт ГЕС. У Стеблеві об’єкт хоч і «молодший» — станцію збудовано 1957 року, — однак теж вимагає технічного переоснащення. Звісно, ліпше було б, якби прийшов інвестор, одразу вклав кошти і за сезон привів обидві ГЕС у порядок. Але, виходячи із ситуації в вітчизняній енергетиці, в цілому, та несприятливого інвестиційного клімату, зокрема, навряд чи доводиться сподіватись на «доброго дядечка» з тугим гаманцем. Найбільш вірогідно, що ми свого «воза» будемо викочувати самотужки. Передовсім, маємо намір вивести ці дві ГЕС зі структури підрозділів ВАТ Черкасиобленерго і створити на їхній базі дочірнє підприємство «Росьгідроенерго». Національний комітет з регулювання електроенергетики пообіцяв надати створюваному підприємству дозвіл на продаж електроенергії безпосередньо споживачам, а не на оптовий ринок. Це дозволить оперативно отримувати «живі гроші». Якщо плюс до цього Кабмін звільнить підприємство на певний строк від податків, йому вдасться за два-три роки накопичити достатньо коштів для виготовлення проекту та початку робіт щодо відновлення греблі. Зрештою, коли «Росьгідроенерго» стане на ноги, тоді й інвестори захочуть з ним мати справу.

Та чи вистачить корсунській греблі «терпцю» дочекатися, поки новостворене підприємство «наростить м’язи»? «Уже близько восьми років під нашим містом закладена бомба вповільненої дії, — каже заступник голови Корсунь- Шевченківської міськради Борис Біланенко. — Куди ми тільки не зверталися — і в область, і в столицю. Ще на початку 90-х, прислухавшись до голосу громадськості, гідробудівельники почали були готувати поблизу греблі ремонтний полігон: розчистили майданчик, завезли конструкції. Та на тому все й затихло — обленерго відхилило харківський проект, мовляв, вимагає занадто великих затрат. Добре їм там у Черкасах говорити: цей проект підходить, цей не підходить. А нам тут щодня сиди й чекай лиха. У Корсунському водосховищі 3 млн. 700 тис. кубометрів води. У його пониззі 10 сіл. Зрештою, 23 тисячі міського населення споживає зі сховища питну воду. Раптом аварія — хто винен? Гребля вже давно на ладан дихає. Якщо взимку міцний льодостав, ми закладаємо вибухівку, рвемо лід, розчищаємо плесо біля станції, щоб крижаними торосами не знесло греблю. Викручуємося, як можемо. Два-три роки гребля навряд чи витримає. Та й у людей уже немає сили — адже постійно в напрузі. Про нашу біду знають і в Кабміні, і в Службі безпеки, і в облдержадміністрації. Реакції — нуль. Дві малі гідроелектростанції практично покинуті напризволяще. Британці, українці, чи всі разом, але до реконструкції обох ГЕС (у першу чергу Корсунь-Шевченківської) мусять приступати негайно. Я розумію, Черкасиобленерго теж не всемогутнє і самотужки розв’язати «корсунський вузол» навряд чи зможе. Гадаю, рішення про це повинен ухвалити уряд. Інакше аварія на ріці Рось неминуча».

Проектуючи конкретну ситуацію в Корсунь-Шевченківському на загальноукраїнські «електрогазові» проблеми, напрошується висновок: вельми важко вивести державу із енергетичного ступора, не розв’язавши локальні вузли на кшталт корсунського. Принцип відомий: коли завдання не вирішується одразу і в цілому, його розбивають на дрібніші підзавдання і, працюючи послідовно, зрештою, все одно досягають бажаного результату. Врешті-решт, цього вимагає час: вивівши з експлуатації Чорнобильську атомну, Україна, звісно ж, кинеться компенсувати втрати, в тому числі, й на царині гідроенергетики. А там, починаючи з Дніпрогесу й закінчуючи Корсунем, не греблі, а сита. Того й дивись не сьогодні- завтра прорве. Потрібні термінові ремонти, реконструкція, модернізація...

ДО РЕЧІ

Міжнародна громадська група незалежних спеціалістів з питань прогнозування наслідків катастроф і надзвичайних ситуацій звернулася до Президента України і прем’єр-міністра із заявою щодо проведення невідкладних заходів з усунення катастрофічного стану судноплавних технічно виснажених семи шлюзів Дніпровського каскаду водосховищ і ГЕС. Про це повідомив УНІАН керівник групи Василь Кредо. Він зазначив, що середній вік цих шлюзів становить 40—70 років. За прогнозами експертів, їх руйнація може призвести до глобальної екологічної катастрофи, негативні наслідки якої загрожують не лише більш як тисячі населених пунктів України (де мешкає понад 10 млн. чоловік), а й близько 30 країнам Чорноморсько- Середземноморського регіону. На думку експертів, для налагодження роботи семи шлюзів потрібно 30 млн. грн. За словами В.Креда, щороку для забезпечення нормальної діяльності усіх шлюзів необхідно близько 17 млн. грн. Однак цього року на ці заходи виділено лише 1,5 млн. грн. (що реально становить близько 8% від наявних потреб). В.Кредо наголосив, що особливо загрозлива ситуація склалася на трикамерному 70-річному шлюзі Дніпрогесу, оскільки останнім часом, вперше за повоєнний час, на багатьох шлюзах у санкціоновано-каральному порядку відключається електроенергія. Він наголосив, що це є неприпустимим, і може спричинити важкі катастрофічні наслідки, особливо по шести шлюзах, розташованих вище рівня Запорізької АЕС. В.Кредо наголосив, що шість реакторів ЗАЕС розміщені безпосередньо на березі Каховського водосховища, яке стоїть на шляху можливого проходження ударно-руйнівної гідрохвилі прориву Дніпровського каскаду.

Він зауважив, що у всіх країнах світу, зокрема, США, Німеччині, Великій Британії, зважаючи на особливу важливість вказаних об’єктів для національної, економічної та екологічної безпеки держав, фінансування шлюзів здійснюється винятково за рахунок держбюджетів. За підрахунками експертів-аналітиків, у разі катастрофи будь-якого із шлюзів Дніпровського каскаду наслідки їх руйнації тисячократно перевершать збитки і матеріальні втрати від нещодавньої руйнації гребель на території Румунії. Спеціалісти наполягають на негайному здійсненні необхідних ремонтних робіт на всіх шлюзах каскаду, які попередять можливу катастрофу.

Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments