Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Ми знаємо ціну владі. Вона знає ціну пресі

8 травня, 1999 - 00:00

Газета «День» звернулася до ряду провідних журналістів
України із запитаннями:

1. Чи справедливо те, що американський комітет захисту
прав журналістів включив Президента Кучму до списку «десяти ворогів преси»?

2. Чи адекватною була його реакція (точніше, його
прес-секретаря Мартиненка, котрий повідомив про можливість подачі до суду
на цю громадську організацію)?

Наталя КОНДРАТЮК, Українське бюро ГРТ:

1. Передусім мені не подобається, що про те, що відбувається
в Україні з пресою, судять не представники України, а сторонньої організації.
Я належу до людей, які таким комітетам не надто довіряють. Не думаю, що
у них є достатня кількість необхідної інформації. Що таке американська
«свобода друку», гадаю, ми всі знаємо. Не настільки вже вона ідеальна,
щоб їм судити про нас.

Не думаю, що варто постійно звинувачувати Президента, що
якийсь чиновник чи магнат, хазяїн конкретної газети, хоче перед ним вислужитися
і тисне на пресу. У цьому оберненому світі не варто на Президента вішати
всіх собак.

2. Будь-яка людина, котра потрапила до подібного списку,
напевно, вчинила б так само. І всі лідери держав, які потрапили в цей список,
гадаю, вчинять тільки так само.

В'ячеслав ПIХОВШЕК, «Студія 1+1»:

1. Оцінки різних організацій про стан преси в Україні сильно
розходяться. Організація Freedom House видала інший звіт, де говориться
про часткову свободу преси в Україні. Я не вважаю дану оцінку істиною в
останній інстанції, вона явно однобока. Я не вважаю, що преса в Україні
менш вільна, аніж у інших пострадянських країнах. В Україні немає проблеми
свободи слова. У нас є проблема свободи професійного слова. Не тільки Кучма,
а й чимало «олігархів» винні у клановому розподілі преси між різними фінансовими
групами. Зокрема, я хотів би побачити першу об'єктивну статтю про Євгена
Марчука в газеті «День». (Від редакції: саме це ми і намагаємося робити.
Вочевидь, наша думка про об'єктивність і оцінку фігури Марчука не збiгається
з думкою і оцінкою Піховшека. Але це і його, і наше право).

До речі, закриття двох газет у Лас-Вегасі торік теж є тиском
на пресу — в США.

2. Реакція Кучми неадекватна. Кожний може висловлювати
свою позицію. Не думаю, що варто подавати до суду, варто брати до уваги.

Сергій НАБОКА, УНІАР, радіо «Свобода»:

1. З одного боку, Кучмі потрапити в компанію з диктаторами
і терористами прикро і несправедливо. З іншого, можна розглядати це як
доречне попередження. Дії його найближчого оточення говорять про елементи
негативного ставлення до вільної преси. Але не настільки, щоб включати
Кучму до списку ворогів. Я знаю цей комітет, його високопрофесійних експертів
і можу сказати, що ними керувало щире бажання допомогти Україні та її пресі.
Але вийшло не зовсім адекватно.

2. Про реакцію говорити важко, оскільки це не його реакція,
а прес- секретаря. Але саме ця реакція говорить про те, що якесь раціональне
зерно в такому рейтингу є — він спрацював! У країнах недемократичних на
цей список керівник не зреагував би.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, член Нацради з ТБ і РМ:

1. Цей комітет захисту прав журналістів — одна з тисяч
подібних громадських організацій, і кожна з них має право висловлювати
свою думку. Частина з тих пунктів, які увійшли в обвинувачення, скажімо,
мають місце. Але навіть саме існування такої газети, як «День», у країнах
інших лідерів, які також увійшли в цей список, було б неможливим.Тож називати
Кучму ворогом преси — це перебір.

2. Не царська це справа — реагувати на подібні думки громадських
організацій. Тим більше, лідери будь-якої з країн завжди перебувають під
постійним вогнем критики, більше, аніж інші смертні. Треба діяти так, щоб
ні в кого не виникло таких думок.

Сергій РАХМАНIН, «Зеркало недели»:

1. Однозначно — так.

2. Даний рейтинг — вираження права на свободу думки конкретної
громадської організації, і реакція на нього українського Президента, по-моєму,
неадекватна.

Микола КАНIШЕВСЬКИЙ, ТІА «Вікна»:

1. У тому, що Кучма потрапив у цей рейтинг як «ворог преси»
вина в дуже великій мірі лежить на його оточенні, на радниках і помічниках,
які намагаються керувати пресою грубо і нецивілізовано.

2. Щодо можливості подати до суду на організаторів рейтингу,
то це реакція прес-секретаря Президента, а не його самого. Реакції Кучми
ми поки не знаємо.

Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Спілки журналістів України:

1. Я самого тексту цього рейтингу не бачив, але з того,
що мені цитували, схоже, що сам Кучма тут нi при чому. У тексті рейтингу
йдеться про податковий тиск, котрий душить вільну пресу. А податки — це
прерогатива ВР. Я сам постійно його скрізь критикую, але в цьому випадку
гол не в ті ворота. Якби Кучму критикували за те, що в Україні чудові умови
для закриття газет, для величезних штрафів, для нападів на журналістів
— ось тут я був би абсолютно згодний. 2. Судитися з американською громадською
організацією — це нісенітниця. Це її думка. Та й уявіть: що, суд Печерського
району в Києві прийме цей позов? Нью-йоркський суд теж, я глибоко переконаний,
відмовиться його розглядати. Взагалі за американським законодавством з
журналістами судитися дуже складно. За думку не можна судити.

А от як, за повідомленням УНІАН, коментують включення Президента
України в число «ворогів преси» члени українського парламенту.

На думку Віталія ШЕВЧЕНКА , заступника голови Комітету
ВР з питань свободи слова й інформації, «свобода слова в Україні є одержавленою»,
«у нас немає свободи слова в нормальному розумінні». Він вважає, що зауваження
доповідачів Ради Європи про свободу слова в Україні «мають абсолютні підстави».
А з приводу рейтингу американського комітету захисту прав журналістів Віталій
Шевченко дотримується думки, що звертатися до суду Президенту не варто.

«Він ще більше покаже своє істинне обличчя!», — заперечує
Леонід КОСАКIВСЬКИЙ , член постійної делегації ВР у Раді Європи.
На його думку, якщо Президент «хоче, щоб ситуація стала предметом обговорення
в світі, він цього досягне, бо у жодному суді він свою правоту не доведе.
Леоніду Кучмі треба міняти ситуацію у сфері свободи слова і тоді не буде
потреби звертатися до суду». Підготував Анатолій ЛЕМИШ, «День»

ВIД РЕДАКЦIЇ

У принципі, не так важливо, чи входить Президент України
до горезвісної «десятки» ворогів преси, чи його місце десь у другому —
третьому — п'ятому десятку. Очевидно одне: у країні зі свободою преси не
все гаразд, і заперечувати аргументи Тетяни Коробової у вчорашньому номері
«Дня» з приводу того, що існує «загальна атмосфера страху та самоцензури»
(одне з обвинувачень на адресу Кучми американського Комітету захисту журналістів)
дуже складно. І в нашій ситуації все ж краще перегнути палку, захищаючи
свободу, ніж недогнути, захищаючи «честь країни»...

Газета: 
Рубрика: