Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Молодь — не майбутнє, а сьогодення України!

6 квітня, 2000 - 00:00

Іншими територіями, які традиційно «окуповує» юність, є музика й мода. Особливість нашої країни в тому, що лише тепер ця «окупація» стала законною. Нарешті молодим людям не треба вислуховувати довгі й нудні нотації про «аморальність» і «підлабузництво» перед Заходом.

Молоде покоління, будучи носієм нового мислення, дедалі голосніше заявляє про себе в бізнесі. Однак поки що головні важелі, як і раніше, перебувають у «старих апаратників» і «немолодих олігархів». «Пануючі висоти» в економіці України залишаються все ще за тими, хто звик діяти за старими правилами. Саме молодь здатна ці правила змінити. Тільки покоління, чия юність припала на період краху Радянської імперії та «дикий ринок», може відмовитися від патерналістської парадигми (опіка з боку держави) і почати власними силами будувати свій добробут.

Отже, у сфері культури та економіки певні зміни вже відбуваються. Останній бастіон, що залишається не взятим, — це політика. Звичайно, ігнорувати інтереси молоді та її прагнення до самоорганізації та структурування зараз не може ніхто. Прикладом є минула передвиборна гонка. Перемога Л. Кучми багато в чому залежала від його іміджмейкерів, які вчасно відчули зміну кон’юнктури. Всі РR-акції та розважальні заходи були націлені на молодь як найцінніший електоральний ресурс. Але головне — новому поколінню прочинили нішу у «великій політиці», і воно стало стрімко її заповнювати. Ростуть, мов гриби після дощу, молодіжні громадські та політичні організації, молодий інтелектуальний потенціал активно «вербується» різними політичними та фінансовими елітами. З іншого боку, ті, хто дійсно «контролює ситуацію», не хочуть ніякій конкуренції з боку «молодих», вони прагнуть, надаючи спонсорську допомогу та роблячи «дах» молодіжним структурам, захопити в них владу й використати їх як інструмент реалізації своїх вузькокланових інтересів. Таким чином, у цьому «розкладі» молоді відводиться роль «іміджевого прикриття» та «робочих віслючків». Подібні процеси характерні для всього політичного простору України.

Будь-яка молодіжна організація з моменту свого виникнення потрапляє в патову ситуацію, коли необхідно зберегти незалежність і отримати фінансування. Як відомо, в сучасних реаліях України можливі три основні джерела фінансування для громадського (політичного) об’єднання:

1. Фінансування владними структурами (можливість маневрування при цьому стає мінімальною, як і довіра потенційних виборців).

2. Фінансування з-за кордону (подібний спосіб не є законним для політичних партій, але в принципі можливі варіанти).

3. Фінансування альтернативними (конкуруючими) політичними та фінансовими елітами (взагалі цей варіант найбільш прийнятний, однак об’єднання легко може стати заручником «міжкланових війн»).

Останні два джерела фінансування передбачають наявність в організації ідеї, під яку можна було б отримати «продюсерську допомогу». Потрібна своя «фішка», міф, який міг би зацікавити потенційного «спонсора» та споживача (широкі маси). Розробка такого міфу (іншими словами — ідеології), який припаде до душі молоді, — це і є основне стратегічне завдання будь-якої молодіжної політичної або громадської організації. А от яким має бути цей міф — зовсім інша «тема». Однією фразою її можна висловити так: молодь — це не майбутнє, це — вже сьогодення.

Олексій КОСТЮЧЕНКО Харків
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ