На пленарному засіданні Верховної Ради України 30 січня 1992 року законопроект представляв голова СНБУ Є. Марчук

Шановний голово, шановні народні депутати!

20 вересня минулого року Верховна Рада України ухвалила постанову про створення Служби національної безпеки України. Так було зроблено перший крок на шляху будівництва нової структури державної безпеки, завдання і діяльність якої відповідатимуть сучасному етапу становлення України як незалежної демократичної правової держави. Сьогодні на ваш розгляд вноситься проект закону про Службу національної безпеки України, який покликаний закріпити правовий статус новостворюваної Служби.

Основу проекту становлять положення Акта проголошення незалежності України, Декларації про державний суверенітет України, схваленої Верховною Радою Концепції нової Конституції республіки, а також загальновизнані міжнародно-правові акти щодо прав і свобод людини в демократичному суспільстві.

При підготовці законопроекту було враховано досвід правової регламентації діяльності спеціальних служб як у нас, в Україні, так і в колишньому Союзі та за кордоном (наприклад, у США, Канаді, Франції, Польщі, ФРН та інших країнах). Ми вважаємо, що метою цього закону повинно стати забезпечення надійного захисту конституційного ладу України, загальновизнаних прав людини, сприяння гармонізації відносин між державою, суспільством і громадянином, а також запобігання можливості використання самої Служби національної безпеки України в партійних, групових чи особистих інтересах.

Хочу підкреслити, що конче необхідно створити правовими засобами умови для ефективного захисту державної безпеки незалежної України. Але не менш важливо одночасно захистити її громадян від будь-яких зловживань спецслужби або її окремих працівників.

Виконанню обох зазначених завдань, на нашу думку, сприятиме закріплення на законодавчому рівні обов’язків і прав Служби національної безпеки України, її органів і співробітників. При цьому передбачається суттєве звуження функцій і повноважень СНБ порівняно з колишнім КДБ УРСР, посилення організаційних і правових гарантій законності в її діяльності, зокрема створення нового механізму контролю за нею, пристосованого до умов реального поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Слід чітко визначити місце, яке посідає Служба національної безпеки в державному механізмі України. Спецслужби в усьому світі належать до виконавчої влади. Відповідно, й у статті 1 законопроекту зафіксовано, що СНБ України — це спеціальний правоохоронний орган влади, який гарантує державну безпеку України. Оскільки на чолі виконавчої влади стоїть Президент України, то саме йому належать основні повноваження щодо керівництва Службою національної безпеки нашої республіки (це статті 1, 9, 13, 14, 15, 28 та інші).

Виходячи з принципу поділу влади, Верховна Рада України хоч і не втручається безпосередньо в поточну діяльність СНБ, але вона ухвалює закони, що регламентують усі основні питання, пов’язані зі Службою національної безпеки, здійснює парламентський контроль за нею, зокрема з точки зору дотримання чинного законодавства й забезпечення прав і свобод людини. Крім того, голову Служби національної безпеки призначає Президент України за погодження з Верховною Радою (стаття 14).

Вважаємо, що активніше надалі зможуть контролювати СНБ України і суди шляхом розгляду скарг громадян на неправомірні дії посадових осіб і органів служби.

Особливістю законопроекту є те, що в ньому передбачено певні можливості контролю СНБ з боку суспільства поза рамками звичних державних структур. Тут важливу роль повинна виконувати так звана четверта влада — засоби масової інформації. Стаття 7 проекту прямо вказує, що в порядку, визначеному законодавством, громадськість через засоби масової інформації дізнається про діяльність Служби національної безпеки. Цією статтею, зокрема, заборонено встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету Служби національної безпеки (я підкреслюю — загального бюджету), її компетенції та основних напрямів діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників СНБ України, якщо таке трапиться.

Це, зрозуміло, не перекреслює необхідності зберігати державну, військову й службову таємниці, дотримуватися конспірації там, де це справді зумовлено інтересами суспільства і держави, а також не розголошувати відомості про особисте життя людини, щоб не завдати шкоди її честі й гідності.

Цей і всі інші закони, що стосуватимуться СНБ, буде оголошено у звичайному порядку (тобто ми відходимо від так званого закритого законодавства), а при цьому Служба національної безпеки України, зрозуміло, прийматиме певні положення інструкції та інші нормативні акти, але з дуже суттєвим обмеженням із точки зору секретності. Стаття 4 законопроекту, до речі, передбачає, що якщо нормативний акт СНБ установлюватиме не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників служби або антиконституційні обмеження прав і свобод людини, він не підлягатиме виконанню.

При розробці законопроекту в частині, яка стосується повноважень Служби, автори виходили з того, що в її функціях не повинно бути тотального, суто ідеологічного політичного нагляду чи контролю, як це було в минулому.

Тим часом у зв’язку з надзвичайно динамічним розвитком соціально-політичної ситуації в Україні, її неоднозначністю майже щоденно до Служби національної безпеки звертаються не тільки народні депутати України, а й представники інших державних органів влади з питаннями про наявність інформації щодо зазначених проблем, їхнього офіційного трактування, аналізу розвитку подій та їхнього прогнозування на майбутнє. За минулий рік із подібними запитаннями звернулося понад три з половиною тисячі громадян.

Принципове значення має питання про права, які необхідні Службі для ефективного гарантування державної безпеки. Законопроект виходить із того, що кожне право, яке надається Службі національної безпеки, має містити в собі певний механізм, котрий блокував би можливість зловживання цим правом.

Поглянувши, наприклад, на статтю 25 проекту, можна помітити цілу низку умов і обмежень, які введено із саме цією метою. Так, право одержувати від інших установ і організацій необхідну інформацію (пункт 3) зумовлюється наявністю письмового запиту керівника відповідного органу СНБ. Право доступу на територію і в службове приміщення (пункт 4) передбачає наявність заздалегідь погодженого з адміністрацією або командуванням військової частини порядку реалізації цього права. Право направляти військовослужбовців СНБ України на постійну роботу на штатні посади в інших установах, підприємствах і організаціях (пункт 11) може бути використано лише з ініціативи керівників відповідних установ, підприємств і організацій.

Виходячи з результатів обговорення законопроекту про оперативно-розшукову діяльність, зрозуміло, що частину 2 статті 5 треба дати в такій редакції: «У виняткових випадках із метою припинення та розкриття державних злочинів Служба національної безпеки України може тимчасово обмежувати окремі права і свободи особи у суворій відповідності з вимогами Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Тобто тільки так, як буде відрегульовано в законі про оперативно-розшукову діяльність.

Окремо хотів би зосередити увагу на питанні про позапартійність Служби національної безпеки.

Проект передбачає певні гарантії від можливого використання Служби національної безпеки в партійних чи групових інтересах. Заборона в Службі діяльності партій, рухів та інших громадських об’єднань, які переслідують політичні цілі, а також обмеження співробітників у праві на членство в таких об’єднаннях цілком відповідає вимогам міжнародно-правових актів.

Так, згідно зі статтею 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (цитую), «1. Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати в такі для захисту своїх інтересів. 2. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеження, крім тих, які передбачені законом і які необхідні демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, суспільного порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає введенню законних обмежень користування цим правом для осіб, які входять до складу Збройних сил і поліції».

Саме тому в статті 6 проекту закріплено, що на період служби чи роботи за трудовим договором членство співробітників СНБ у громадських об’єднаннях, які переслідують політичні цілі, припиняється.

На наш погляд, ефективна робота Служби національної безпеки України буде неможлива без надійного правового і соціального захисту її співробітників, а також осіб, які допомагають і сприяють СНБ в охороні безпеки України. Ці питання знайшли відображення у розділі VІ законопроекту.

При обговоренні поданого на ваш розгляд законопроекту було враховано пропозиції внести до нього положення про нерозголошення відомостей, що стосуються особистих даних співробітників Служби чи окремих її підрозділів (таких, які ведуть, наприклад, роботу проти організованої злочинності чи працюють у розвідці). Маємо на увазі домашню адресу, телефони, відомості про сім’ю тощо.

Аналіз законодавчих актів та практичного досліду спецслужб іноземних держав свідчить про необхідність реалізації в законі таких пропозицій, які можна було б викласти у розгляді.

Завершує проект закону розділ про відповідальність за правопорушення у сфері діяльності Служби національної безпеки, положення якого зорієнтовані на чинні кримінальне, адміністративне та інші законодавства України.

До законопроекту додається проект постанови про порядок фінансування і матеріально-технічного забезпечення. Його опрацьовано Кабінетом Міністрів і всіма тими, хто долучався до роботи над цим законопроектом.

Може постати одне запитання, на яке хотів би відразу дати відповідь. Мова йде про військові підрозділи Служби національної безпеки і про військові містечка.

Служба національної безпеки, як відомо, не має своїх військ і не планує їх мати. У даному разі маємо на увазі наш виш, інститут. Для нього передбачається статус військової частини з відповідною атрибутикою: закрита територія, казарма тощо. Крім того, колишній військово-будівельний загін у Криму теж увійшов до Служби національної безпеки.

Співробітники створюваної Служби національної безпеки розраховують на те, що цей закон і положення про порядок фінансування й матеріально-технічного забезпечення після їхнього ухвалення Верховною Радою України стануть тією правовою основою, без якої неможлива діяльність спецслужби в демократичній правовій державі, котрою має стати наша Україна.

І хочу звернутися до вас, шановні народні депутати, ось із яким проханням. Коли ви обговорюватимете цей законопроект і особливо коли голосуватимете, врахуйте, що на сьогодні це єдиний нормативний акт у нашій державі, який регулюватиме діяльність Служби національної безпеки. Наразі Служба в досить делікатному юридичному і правовому становищі.

Дякую вам за увагу.