Новий скандал у сімействі "нашого дорогого В'ячеслава Максимовича"
Валерій ЗАЙЦЕВ, "День"
Не минуло й року відтоді, як на засіданні президії центрального проводу Народного руху України президентові концерну "Денді" Михайлові Бродському й шеф-редакторові "Киевских ведомостей" Віктору Чайці урочисто було вручено партійні квитки членів НРУ.
Те, що стосунки нових членів Руху з партійним керівництвом, і передусім із головою НРУ В'ячеславом Чорноволом, складалися неблагополучно, було відомо давно, однак до відкритого розриву справа не доходила. Минулої суботи "рушниця вистрілила" - "Киевские ведомости" опублікували підписану членами НРУ В. Чайкою й М. Бродським розгромну статтю, присвячену особистості й діяльності голови Руху. В "Азефі української революції" В'ячеслава Максимовича звинуватили в організаційній бездарності й повному провалі партійної роботи; у зневажанні внутрішньопартійної демократії ("опозиція знищувалася повільно й послідовно"); у співробітництві з криміналітетом ("навіть плакати "бандитам - тюрми" розповсюджувалися за бандитські гроші); у постійному плазуванні перед владою ("безперервно бігає в козачках то в одного, то в іншого напівчервоного за своєю суттю Президента") і в захисті корумпованого чиновництва. Нарешті, автори "Азефа" зазіхнули на "найсвятіше", недвозначно натякнувши на можливе співробітництво голови НРУ з органами ДБ у колись славному дисидентському минулому.
Більшість звинувачень на адресу В. Чорновола видаються вельми обгрунтованими (за винятком "стукацтва" - у цьому питанні авторів явно "зашкалило"). Трохи дивним виглядає тільки раптове прозріння пп. Бродського й Чайки. Невже вони раніше не знали всього викладеного ними у статті? Неформальний зв'язок керівника "Денді" та шефа "Киевских ведомостей" з Рухом тривав не один рік і розпочався задовго до їхнього рішення вступити до партії. Однак вони мовчали. Торік, коли багато газет (у тому числі й "День") друкували матеріали, висловлюючи щиру стурбованість неблагополучною ситуацією в національно-демократичному русі й, зокрема, в НРУ, Михайло Бродський опублікував статтю, де не без сентиментальності роз'яснив, чому він "вибирає Рух", і там не було жодного слова про доморощений авторитаризм голови партії, про зв'язки з "бандитами" й корупціонерами. Відтоді минуло лише три місяці. Що змінилося за цей час?
Ризикнемо припустити, що, надаючи фінансову й інформаційну підтримку НРУ, Михайло Бродський і Віктор Чайка розраховували, окрім іншого, на взаємність і щодо підтримки політичної. Однак під час важких для "Денді" й "Киевских ведомостей" днів у липні-серпні минулого року, довгождана допомога з боку НРУ - впливової колоурядової партії - так і не надійшла. Спроба заступника голови Руху Олександра Лавриновича заступитися за спонсорів була безжалісно припинена особисто В'ячеславом Максимовичем.
На розрив із партією Чайка та Бродський тоді не пішли, але, слід гадати, прийняли до відома цей розклад. А кривди продовжували нагромаджуватися. Хоча намір М. Бродського взяти участь у виборах київського мера був добре відомий, кандидатом від НРУ на цю посаду висунули невпливового й маловиразного, наперед "непрохідного" Ярослава Федорина. Боротися за київраду й мерство Михайло Юрійович вийшов під прапором об'єднання "Киевляне" ("Кияни"), нагально організованого за активної участі Віктора Чайки. Склалася парадоксальна ситуація: рухівським активістам довелося не тільки битися на виборах без партійної підтримки, та ще й воювати їм довелося із власними однопартійцями. Подальше членство Чайки та Бродського в НРУ виявилося не тільки марним, а й просто безглуздим. Чи можна їх осуджувати за те, що наприкінці вони вирішили якомога голосніше "гримнути дверима", опублікувавши свого "Азефа", мабуть, керуючись принципом "з поганої вівці - хоч вовни жмут". Очевидно, що неминучий скандал стане для Бродського та "Киян" непоганою рекламою, дуже необхідною й дорогою напередодні виборів.
Спішно скликаний тієї ж суботи Центральний провід НРУ "з тріском" звільнив заколотників "із лав". Найімовірніше, це й уходило до їхніх планів.
