Учора вдруге на посаду спікера висунув свою кандидатуру Олександр
Єльяшкевич. Чому він це зробив — попросила розповісти кореспондент «Дня»
Тетяна КОРОБОВА.
— Ви вдруге висуваєте свою кандидатуру. Чому?
— Коли я бачу загрозу парламентаризму, то я вимушений поводитися так,
зважаючи на те, що депутатам, особливо новообраним, треба пояснити, що
відбувається. Не всі орієнтуються в ситуації. І мені не стільки потрібна
трибуна як така, але як можливість пояснити депутатам, що відбувається,
щоб вони самі приймали рішення. А загроза парламентаризму полягає в тому,
що дві сторони зіткнулися, а далі, як у дитячому віршику, це може закінчитися:
«У цій річці вранці рано потонули два барани». Проте хтось їх спеціально
завів у цю ситуацію, провокуючи їх, використовуючи їх нелюбов один до одного,
використовуючи недалекоглядність тих або інших політиків і плюс, використовуючи
користолюбство деяких людей, які знаходяться в парламенті.
— Хто цей «хтось»?
— Цей хтось знаходиться на вулиці Банківській. Річ у тім, що Президент
наш дуже любить референдуми, які оголошуються звичайно в червні місяці.
Так у нього історично склалося. Мабуть, такий важкий місяць. Він хоче,
не розпускаючи цю Верховну Раду, просто здійснити свою мрію про двопалатний
парламент. Друга верхня палата з губернаторів, тобто — повністю контрольована
законодавча влада. Він, вочевидь, хоче вирішити питання, пов’язані з призначенням
Генерального прокурора, голови фонду держмайна, тобто — вирішити ті проблеми,
які його більше за все хвилюють. І питання про двопалатний парламент Президент,
можливо, буде вирішувати через референдум з внесенням змін до Конституції.
А мотиви будуть — цей парламент паралізований, він не може видати жодного
закону, не може обрати голову, він знаходиться в неробочому стані. У такій
ситуації Президент, нібито, заради України повинен вдатися до дій, які,
можливо, носять не зовсім конституційний характер, але рятівні для Верховної
Ради.
— Сьогодні так вийшло, що основна боротьба йде навколо Олександра Мороза.
Яка ваша думка про «суперника»?
— Я критикую конкретних осіб за конкретні дії. Я не абсолютизую нікого,
але розглядати в чорно-білих кольорах кожного — це спрощений варіант. Я
вважаю, що Мороз виріс за ці роки, у тому числі і противоборствуючи зі
мною. І Мороз зразка 1994 року — не Мороз зразка 1998 року
— Сьогодні було помітно, що лідер фракції Павло Іванович Лазаренко намагався
кілька разів «посадити» молоду поросль — Єльяшкевича.
— Це означає, що в нас в партії існують демократичні засади, і думки
деяких членів фракції не завжди співпадають з думкою керівників фракції.
Думка Лазаренка, його бачення (часто або інколи) не співпадає з думкою
інших членів партії. Це нормальний процес, і я б не став його драматизувати.
І якби це носило якийсь принциповий характер — мої дії були б адекватними.
