Олександр Мороз про "таємну мрію" Президента
та про багато іншого у бесіді з оглядачами "Дня" Іриною Погорєловою і Валерієм Зайцевим
Олександр Мороз, безперечно, - ключова постать нинішнього парламенту. Обраний головою ВР XIII скликання незначною лівою більшістю в 171 голос (чим йому не раз дорікали й у президентській адміністрації, і в самій Раді), Олександр Олександрович довів, що вибір був швидше вдалим. За 4 роки головування він продемонстрував уміння, не дуже зважаючи на комуністичних союзників, спритно маневрувати серед антагоністичних фракцій ВР.
О. Мороз різко виріс як апаратник і долучився до політичної інтриги. Заплутуються навіть недавні соратники. Голова Прогресивної соцпартії, запеклий борець за народне благо Наталія Вітренко, коментуючи історію з палацом "Україна" та атаку на прем'єр-міністра заявляє, що лідер "Громади" Павло Лазаренко, голова Компартії Петро Симоненко і голова парламенту Олександр Мороз об'єдналися, поставивши за мету переламати ситуацію в країні й виграти парламентські та президентські вибори. Причому Мороз, за словами Вітренко, "хоче провести президентські вибори в парламенті". А чого насправді хоче Мороз на майбутніх виборах керівника держави, він, будучи людиною вельми обережною, із журналістами не обговорює. Надаючи, проте, право товаришам-соціалістам предметно й конкретно обговорювати з пресою кроки "свого Президента" - на підході й під час влади. І це теж частина тактики за цілком зрозумілої стратегічної мети.
Наразі головна турбота Олександра Мороза - чергова "криза влади", що розпочалася минулого тижня у зв'язку з постановою ВР за результатами слухань про зловживання під час реконструкції палацу "Україна". У попередніх конфліктах із виконавчою владою, що їх перманентно нав'язували парламентові, Олександр Мороз показав себе майстром компромісу. Однак сьогодні ситуація гранично драматизована наближенням парламентських виборів і невизначеністю з проведенням самих виборів.
І.П. - Олександре Олександровичу, чи може виконавча влада, на вашу думку, все-таки здійснити деякі неконституційні кроки щодо парламенту, чи є там певна воля?
О.М. - Я людина законослухняна, і не виконую рішень, ухвалених всупереч законові. У Конституції сказано, що ніхто не зобов'язаний виконувати прямо злочинні накази. Тому будь-які неконституційні дії дістануть адекватну оцінку парламенту, і я також зроблю певні кроки. Але я б дуже сподівався, що Президент усвідомлює свою відповідальність. Що ж до Гальчинського, то це, звичайно, не від великого розуму. Він не мав права говорити те, що сказав. Звичайно, це й відображення продиктованої йому позиції, і водночас - його власне ставлення до справи. Кожна людина сама приймає рішення, чи виконувати певні вказівки. Віктор Мусіяка, наприклад, пішов з президентської команди, коли побачив, як повертаються події.
І.П. - Але все-таки, є чи немає волі виконавчої влади? Адже навіть ситуація з Радою Європи вказує, що певну підготовку проведено. Чи отримано, на вашу думку, схвалення на такі дії з боку Росії, США тощо?
О.М. - Тенденція простежується давно, і вишукується будь-який привід. У ході бюджетного процесу відбулося дуже цікаве закрите засідання парламенту, де було розглянуто реальне фінансове становище України. Тоді й з'ясувалося, що уряд намагається домогтися зовнішньої фінансової допомоги, щоб згладити борги політиків, котрі загралися, однак робиться це так, аби реалізувати інтереси кредиторів - нерезидентів України. Звичайно, заради цих інтересів вони можуть підтримати багато що. Я відкидаю варіанти військової або політичної підтримки, але фінансова - цілком можлива. На умовах: ви продовжуйте розтягувати майно держави, а ми на соціальні подачки кинемо 3-4 млрд. За тих величезних прибутків, що знімаються з України протягом навіть року, це зробити можна.
Симптоматичною була відповідь на моє запитання посла США Міллера, коли він залишав Україну. Запитання - чи підтримуватимуть Штати демократичний розвиток України? Відповідь - так, підтримуватимемо уряд, що проводить реформи. Дуже широке поняття - реформи, тлумачення його залежить від сторони, котра тлумачить. Таким чином, я не заперечую можливості такої домовленості, про яку ви говорите. Ситуацію ж у Раді Європи побудовано як раз таким чином, що саме виконавчі органи України, які відповідають за виконання смертних вироків, відмовилися реалізувати домовленості з РЄ, а переклали всю відповідальність на парламент.
І.П. - Отже, парламент приречений? Або ж є механізми, які можуть ще бути застосовані?
О.М. - Механізми є, і гадаю, їх буде використано.
В.З. - Олександре Олександровичу, мабуть, те, про що ми щойно розмовляли, пов'язано з існуючою системою влади. Останнім часом ви досить часто говорили про необхідність конституційної її зміни. Конкретизуйте, будь ласка, як ви це бачите.
О.М. - Перший етап роботи нового парламенту, і не лише парламенту, буде пов'язано з реалізацією передбачених Конституцією механізмів взаємозв'язку структур державної влади на всіх рівнях, передусім - між парламентом та урядом. Конституція визначає: ВР розробляє основи внутрішньої та зовнішньої політики держави. Економічна політика відноситься до цього насамперед, і в цей період Кабмін співпрацює з парламентом. Президент лише виступає у парламенті з доповідями, але вони не мають юридичної сили. Реалізуючи ці основні напрями, Кабмін розробляє програму своїх дій. Тим самим організаційно, юридично і навіть політично зв'язок між законодавчою і виконавчою владою вже забезпечено Конституцією.
Так що йдеться передусім про виконання даних норм Конституції. І лише для того, щоб це було легше робити, необхідні певні зміни і доповнення до Основного закону. Безперечно, за наявності парламентської більшості. Але ми повинні створити також умови більшої незалежності уряду. Сьогодні цю роль принижено. У нас, власне, існує два уряди, що шкодить державі і навіть підриває її суверенітет. В одному - адміністрації президента - приймають ухвали, інший виконує роль козла відпущення.
В.З. - Чи слід вносити поправки до Конституції, що дозволяють реалізувати імпічмент? Нинішня процедура така, що практично не можна усунути навіть людину, котра явно порушує закон і Конституцію.
О.М. - Влада персоніфікована. Закон формальний, але створюється для розумних і моральних людей. Окрім того, згодом змінюється і суб'єктивний початок. Наприкінці свого правління Л.Кравчук зрозумів, що йому не потрібна дуже велика повнота влади - він спробував передати її прем'єрові. Щось подібне відбувається сьогодні в Росії, і шлях до такого розуміння там був складним. Наша Конституція сильніша в цьому відношенні, вона демократичніша.
Я пропонував варіант зміни системи влади: слід обирати Президента парламентом. Але висловлював свою особисту думку на науково-практичній конференції, як теоретичне припущення. Це зустріли у багнети пропрезидентські ЗМІ, хоча я нікого ні до чого не закликав. Водночас наш Президент, гарант чинної Конституції, говорить публічно пресі, що залишається прихильником двопалатного парламенту. Тобто гарант пропонує зміну державного устрою? Причому ідея Президента - таємна мрія - пов'язана вже з реальними акціями проти парламенту. І трагедія нашої держави, що її глава, гарант Конституції, бореться з парламентом. Він може не любити законодавців або навіть відчувати більш сильні почуття до його глави. Однак він не може боротися проти парламенту, який створив цю державу, створив сам інститут Президента, ухвалив Декларацію і Акт про незалежність. Значить, Президент не розуміє свого місця у цій державі.
В.З. - Президент заявив, що має намір запропонувати референдум з питання про пільги та імунітет для депутатів. Чи міг би парламент одночасно з проведенням цієї акції внести до бюлетеню питання про довіру або недовіру Президентові?
О.М. - По-перше, це принизливо для глави держави - звертатися з таким питанням до народу. Він міг би як суб'єкт законодавчої ініціативи внести до парламенту законопроект про відповідні зміни до Конституції. Я переконаний, що за це проголосують 300 депутатів. Референдум же коштує близько 300 млн. грн. А якщо проводити його одночасно з виборами, тобто заощадити кошти, то можна вписати і ще питання - про імунітет самого Президента, і про деякі інші проблеми, пов'язані з організацією влади. Якщо він цього хоче, я думаю, що парламент підтримає його. Це може бути й ініціатива громадян, яку організувати дуже нескладно. Якщо буде обмежено інтереси політичних організацій, то вони можуть згуртуватися таким чином, що 3 мільйони підписів буде зібрано за тиждень. Тоді виникає запитання, що ми хочемо - принизити парламент чи домогтися поліпшення ситуації в країні.
В.З. - Але повернімося до питання: чи можна в Конституції спростити процедуру імпічменту?
- Її не можна надто спрощувати, тоді влада буде нестійка, що також шкідливо для суспільства. Я знову підкреслюю: закон формальний, розрахований на законослухняних людей. Слід передбачити тільки, що Президент не може порушувати Конституцію.
І.П. - Тобто уточнити не процедуру зміщення, а підстави для нього: крім деякого загадкового злочину таким може бути й пряме порушення Конституції.
О.М. - Можливо.
В.З. - Як би ви оцінили свою роль у цьому парламенті?
О.М. - У цьому парламенті моя роль була оптимальною і певною мірою консолідуючою. Вигадками виявилися докори в тому, що я представляю тільки лівих, що намагаюся розколоти парламент. А провал трьох спроб здійснити моє зміщення довів зворотне та підтвердив, що парламент мою роль приймає. Наприклад, у конституційному процесі заздалегідь було визначено, що ця Верховна Рада не ухвалить Конституцію. Було створено дуже могутню групу, яка домагалася такого результату. Не багато хто зрозумів, чому я півтора місяці боровся за те, аби в узгоджувальній конституційній комісії були пропорційно представлені всі фракції, внаслідок чого комуністи отримали в ньому значні переваги. Якби цього не сталося, комуністи б проголосували проти Конституції, і було б досягнуто саме запланованого результату - документ було б винесено на референдум. До речі, тоді я "продавив" саме регламентну норму, і далі ми йшли суто за регламентом. Ось тоді Президент, відчувши цю загрозу, і пішов на порушення усіх домовленостей, і виніс проект Конституції, який повністю суперечив тоді вже узгодженому у парламенті, на референдум.
В.З. - Ви дуже послідовно боролися проти Конституційного договору, який, по суті, був неконституційним. Що змусило вас підписати цей документ?
О.М. - Так, я боровся до певного моменту, проте підписав його, коли зрозумів, що парламент вже дозрів для ухвалення такого документа. Я підписав його не як юридичний, а як політичний акт. Адже в той момент виникла пряма загроза існування парламенту як такого. Водночас Договір дозволяв просунутися до ухвалення Конституції вже через рік, і, знаючи це, я пішов на такий крок.
І. П. - У зв'язку з можливою ухвалою Конституційного суду щодо закону про вибори деякі аналітики вже передрікають ситуацію, коли доведеться переносити терміни виборів. Нагадаю, ви говорили свого часу про те, що для досягнення єдності влади можна здійснити обрання Президента одночасно з парламентськими виборами. Якщо врахувати, що наблизити президентські вибори бажають багато політиків, не можна виключити, що буде вироблено зустрічні дії для того, щоб парламентські й президентські вибори відбулися не навесні, а восени. Чи вбачаєте ви раціональний сенс в такому повороті подій?
О. М. -Я не маю права говорити про раціональність, оскільки повинен дотримуватися лише Конституції. Якщо змінювати терміни виборів, треба переглядати перехідні положення Конституції. Парламент вже не встигне виконати відповідну процедуру. І потім, навіщо? Щоб заощадити 300 млн. грн.? Це важливо. Але ще спірним є запитання, чи підтримають після перенесення термінів виборів ті чи інші політичні сили, які до цього прагнуть.
І. П. - Тоді як доведеться вчинити з передбачуваною ухвалою Конституційного суду? Чи ви ще маєте сумнів у тому, якою вона буде?
О. М. - У даному разі доводиться говорити про позиції самого КС. Ми не маємо права коментувати, ми виконуватимемо... Але як громадянин я вважаю, що подібна ухвала була б значним кроком назад. Адже не випадково всі і внутрішні, і зовнішні спостерігачі оцінили ухвалення закону про змішану виборчу систему як подію, порівнянну з ухваленням Конституції. І дійсно, подивіться, як пожвавилася діяльність політичних партій. Новий виборчий закон - це дуже серйозний початок серйозної роботи зі структуризації суспільства. Так, після виборів залишиться тільки незначна частина структур із нинішніх 50-ти. Та вже в усякому разі на догоду одній людині або групі людей руйнувати почату справу - значить йти всупереч позитивному рухові в суспільстві. Якщо хочете, це вже не помилка, цей злочин проти суспільства... І партії не зможуть бути байдужі до такого рішення КС...
І. П. - Деякі політики вважають, що така ухвала КС влаштовує саме комуністів, котрі нібито спеціально не висували кандидатів у мажоритарних округах.
О. М. - Нічого подібного, вони повністю закрили мажоритарні округи. Але щодо порушеного питання треба сказати прямо: якщо рішення Суду приймуть 29 січня, як заплановано, це стане останнім доказом того, що КС діє як маріонетка. Це принизливо для такого високого інституту. Адже ухвала просто зруйнує систему виборів, забезпечить конкурентні можливості одних сил за рахунок інших. Хіба це демократично? Якщо КС має якісь наміри з цього приводу, то нехай би він прийняв ухвалу хоча б на тиждень раніше.
В. З. - Ви не коментували заяву голови КС про спроби тиску на нього з вашого боку.
О. М. - Я справді не коментував того, чого не було й бути не могло. Я дзвонив І. Тимченкові з проханням, щоб він уклав договір оренди з управлінням справами Верховної Ради на будівлю, яку він займає незаконно, що двічі підтверджено арбітражним судом. Я говорив йому, що коли зірветься ліфт або впаде на чиюсь голову лампа, то голова КС з'явиться перед районним судом, а не перед Конституційним. Щоб цього не трапилося, він повинен укласти договір оренди, після чого управління справами ВР прийме на себе відповідальність за обслуговування даного приміщення і т. ін. Яке може бути переслідування з мого боку Конституційного суду, якщо саме з моєї ініціативи в бюджеті закладено 17 млн. грн. для добудування спеціальної будівлі для КС?
В.З. - Комітетові з правової політики надано повноваження слідчої комісії для вивчення питання легітимності призначення членів КС. Чи це реально?
О. М. - Хай подивляться. У мене не викликає сумніву, що призначення сталося з найгрубішими порушеннями. Досить ознайомитися з аргументацією С. Головатого, що він її опублікував. Скріплення підписами документа - це розподіл відповідальності між посадовими особами, котрі приймають важливу ухвалу. Це обмеження повноважень однієї людини при призначенні дуже відповідальної посадової особи. У випадкові з КС цього не сталося. Сталося візування, тобто дача згоди, причому через місяць після самого призначення. Тут - явне порушення Конституції. А слідча комісія має право отримувати офіційні свідчення, Лазаренко ж і Головатий зобов'язані відповісти правду. Досі вони не мали кому дати відповідні свідчення.
І. П. - Якщо факт порушення Конституції буде зафіксовано, що ж далі?
О. М. - Подивимось, я - не знаю. Для нас поки що важливо зафіксувати такий факт. У мене була розмова з І. Тимченком після мого повернення з Трієста. Він спочатку сказав, що не знає взагалі про депутатський запит, а потім навів такі аргументи, як відсутність спеціального закону, яким визначені правила скріплення. Я вказав на те, що юридична служба в такій установі, як Конституційний Суд, повинна знати подібні правила, особливо якщо голова Суду сам в адміністрації двох президентів очолював юридичну службу.
По суті ж, як я вважаю, п'ять з призначених суддів не відповідають за дану помилку: їх призначили, вони працюють. Однак голова - відповідає, оскільки саме як керівник юрслужби Президента повинен був знати, якими документами і за якою процедурою відбувається призначення.
Не може бути такого, що голова ВР їде в округ, а його супроводять декілька осіб з адміністрації Президента, роблячи відео- й аудіозаписи, конспектуючи його виступи.
В. З. - Які політичні сили ви бачите своїми спільниками у виборах?
О. М. - Безперечно, якщо вони пройдуть у парламент, блок СПУ-СелПУ матиме контакти з комуністами, частиною Партії зелених, частиною Аграрної партії, тому що там, в АПУ, "внизу" стоять нормальні люди, котрі низько не опускаються. Природно, ми знаходитимемо контакти з соціал-демократами з партії Буздугана. Не можна виключити, що й із "Трудовою Україною".
В. З. - Є дані, що намічається підписання соцблоком угоди з Трудовою Україною.
О. М. - Поки що не намічається.
І. П. - А як з комуністами, вдалося розмежувати округи?
О. М. - Поки що не зовсім, але ми це завершимо.
І. П. - Ви висунули свою кандидатуру в Таращанському окрузі?
О. М. - Звичайно. Але тепер це вже не Таращанський округ, він збільшений і називається інакше.
І. П. - А Наталя Михайлівна Вітренко?
О. М. - Поки що ні, очевидно, вона не захотіла конкурувати тут з іншим доктором наук - А. Даниленком, головою комітету з аграрних питань, одним із лідерів Аграрної партії.
І. П. - Ви розраховуєте створити лівоцентристську більшість у майбутньому парламенті. Саме тому виборами лякають як червоним реваншем. Та ви самі уявляєте собі, що в будь-якому парламенті мусить бути гра фарб, повинні бути ваші опоненти, з якими, проте, можна буде працювати?
О. М. - Не можна абстрактно говорити про конкретних людей, тільки тому, що вони записалися до того чи іншого блоку. Адже є відмінність і між Кравчуком та Марчуком. Але в майбутньому парламенті першою проблемою стануть вибори голови. І тут буде дві течії: знайти людей, котрі об'єктивно претендують на цю роль, котрі спираються на конкретні голоси, або виходити з тієї ситуації, яка робить важким таке рішення, тобто знову шукати якийсь компроміс. Ось тут визначатиметься реальний політичний склад парламенту. Це треба передбачати і до цього готуватися. І не тільки формальний запис депутата в тому чи іншому блоці це визначатиме. Тим більше, що голосування пройде з такого принципового питання.
В. З. - Як би ви поставилися до ідеї референдуму щодо статусу російської мови і приватної власності на землю?
О. М. - Негативно. Ці питання врегульовані законодавством. Справа в тому, що статус мови - це юридична категорія, і її трактуванням не повною мірою можуть володіти виборці, тому, голосуючи за щось одне, вони можуть сприяти проведенню чогось іншого. Як правило, після референдумів починається тлумачення. Природно, ненормально, що вивчення російської мови в школі переводиться в факультативний режим...
