Бесіду вела Ірина ГАВРИЛОВА, «День»
Дні Києва, котрі відзначаються столицею щорічно в останні
травневі вихідні, давно стали улюбленим святом киян. Мабуть, тому, що ці
дні — одне з небагатьох торжеств, яке не має політичного або релігійного
«навантаження».
Проте незважаючи на традиційну вже програму культурно-масових заходів,
нинішнє свято Києва все-таки відрізняється від попередніх. Про особливості
проведення Дня Києва-98 розповідає глава столичної держадміністрації Олександр
Омельченко:
— Олександре Олександровичу, Київ цей день уперше зустрічає як європейська
столиця. Та як довго місто, підготовлене до зборів ЄБРР, зможе зберігати
лоск?
— Відповідність Києва рівню столиці європейської держави багато чого
вимагає. Передусім, єдності представницької й виконавчої міської влади,
їхнього вміння своєчасно бачити насущні потреби міста й городян та вміння
відповідно реагувати. Звичайно, розвиток інфраструктури визначається бюджетом
Києва і планом соціального розвитку міста. І знову-таки, від злагоджених
дій місцевої влади залежатиме і наповнення бюджету, і реалізація соціально-економічних
програм. Поки що міськадміністрація справляється, ви самі бачите: будуються
нові дороги, мости, поліпшується робота транспорту, зводяться цілі житлові
масиви, відновлюються пам’ятники культури... І це повинно стати нормою
життя Києва. Проте крім зовнішнього благоустрою, нормальної роботи комунальних
служб, мусить змінитися й рівень культури поведінки киян, має бути їхня
готовність та вміння жити в європейській столиці. Я переконаний, що городяни
своєю добротою, духовною красою, гостинністю поки що «випереджають» європейський
розвиток Києва.
— Олександре Олександровичу, це свято міста відрізняється від попередніх
ще й тим, що воно позначене небувалою увагою до розвитку духовної культури:
до 30 травня завершується реконструкція Софіївської та Михайлівської площ,
відновлення дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря, відкрито церкву
Богородиці Пирогощі, планується відкриття ще низки храмів... Скільки це
коштувало місту?
— Ви знаєте, були часи, коли створювали пам’ятники історії та культури,
а були часи, коли внаслідок ідеології атеїзму їх руйнували. Тепер настав
третій етап: «час збирати каміння», як сказано в святій книзі. І дай, Боже,
щоб цей момент відновлення національного, культурного надбання став довічним.
І те, що ми прийшли до усвідомлення необхідності відновлення історичних,
духовних традицій, пам’ятників, — це наша найбільша перемога.
...А якщо розглядати питання економічних можливостей такої масштабної
реконструкції, то джерела її фінансування комплексні. Є державні капіталовкладення,
і роботи для відновлення Михайлівського собору, наприклад, велися відповідно
до указу Президента. Є також постанова Кабміну, плани соціального розвитку
міста й районів, що враховують можливості бюджетів місцевого рівня. Звичайно,
задіяно було і позабюджетні надходження, і кошти різних фондів. На жаль,
у нас іще слабо розвинуто інститут меценатства, адже в багатьох європейських
країнах відновлення історичних пам’ятників не обходиться без допомоги спонсорів,
пожертвувань парафіян. Поки що рівень добробуту людей не дозволяє займатися
добродійністю. Але все одно, є, хоч і невеликі, надходження від церковних
громад. Але сподіватимемося, що країна стане багатшою, буде багатшим місто,
кожна сім’я. І тоді внесок людей до такої благородної справи стане значнішим.
А на цьому етапі розвитку повинен бути комплексний підхід, я так вважаю.
— Київ готується прийняти безліч іноземних делегацій. Хто вшанує столицю
своєю присутністю?
— Так, ми запросили представників усіх колишніх союзних республік, а
відвідають святкову столицю делегації з усіх міст-героїв України, тому
що день Києва ще й патріотичне свято: без перемог наших батьків не було
б такого світлого дня. А також ми запросили взяти участь у святі Києва
міста-побратими: Лейпциг, Гельсінкі, Мінськ. Уже приїхав мер Ташкента,
в п’ятницю я зустрічався з мером Риги... Сьогодні на моєму столі переважають
поздоровлення із Днем Києва від Президента Варшави, обербургомістра Відня,
мерів Флоренції, Тулузи, Новгорода, котрі бажають Києву миру та процвітання.
— Олександре Олександровичу, ви були ініціатором відновлення доброї
традиції нагородження почесними знаками видатних киян. Хто удостоїться
почесного звання цього року?
— До 1990 року в нас було четверо «почесних громадян Києва». А потім
упродовж 8 років цю традицію було несправедливо забуто. І торік ми усунули
цю «дискримінацію» дуже просто: надали почесне звання восьми найдостойнішим
киянам. Серед них — екс-мери столиці В. Гусєв, В. Згурський та відомий
у всьому світі академік Амосов. Цього року ми вирішили відзначити інших
знаменитих не тільки в Києві, не тільки в Україні киян — Балобуєва та Шалімова.
І ця традиція теж повинна стати нормою нашого життя.
— А що являють собою ці почесні нагороди та які привілеї вони забезпечують?
— Це спеціальний знак із благородних металів та диплом почесного громадянина
Києва. І крім поваги, вони надають володареві почесних нагород великі права:
бути учасником вирішення найпринциповіших питань у президії, колегії міста,
мати запрошення на всі офіційні торжества, а також мати транспортні, комунальні
пільги. Я думаю, що ці знатні люди не потребують економічної підтримки,
але це знак визнання містом їхніх заслуг.
— Олександре Олександровичу, жодне велике свято не обходиться без маленького
скандалу. Цього разу теж у святковій бочці меду виявилася ложка дьогтю:
інцидент із проведенням концерту Н. Корольової та І. Ніколаєва...
— Видатки, на жаль є, але мене заспокоює, що їх стає менше. Я вже казав,
що політизація суспільства й розділення на цій основі — пройдений етап.
День Києва — це не національне і не політичне свято, — ось що я хотів би
всім пояснити. А Наталя Корольова — киянка, її день народження збігається
із Днем народження міста, її люблять, знають багато городян. Її концертна
програма не порушує загального свята, як вважає дехто, і не ображає національних,
творчих амбіцій інших українських виконавців. А в центрі міста достатньо
гарних концертних майданчиків, щоб кожен міг продемонструвати своє мистецтво.
А вибиратимуть уже самі кияни. Гадаю, що прихильники естради, шанувальники
народних традицій і класичної музики залишаться задоволеними.
— Для когось свято, а для когось робота. Міліція 30-31 травня працюватиме
в особливому режимі?
— Мені приємно, що за ті 2 роки, що я при владі, в Києві в такі дні
в кілька разів менше правопорушень, аніж у звичайні дні, хоча повинно бути
навпаки: вихідні, люди можуть дозволити собі «розслабитися»... Дрібні порушення,
звичайно, є. Але нічого, під час веселощів буває, що порожню пляшку розіб’ють.
Зате набагато менше випадків бешкету, порушень громадського порядку тощо.
— Олександре Олександровичу, в понеділок на вулицях Києва залишається
не тільки кілька розбитих пляшок, але часто центр настільки засмічено,
що вранці просто неприємно йти містом...
— Так, доведеться вранці «кинути» всю техніку на прибирання міста —
помити, зібрати сміття. Але на свята це має місце в кожному будинку. Київ
— наш будинок, і зробити генеральне прибирання після веселощів не становитиме
труднощів. Упевнений, що столичні комунальні служби впораються із цим.
