Наталя ДЯЧЕНКО
Олена Василівна Крандакова - народний депутат, член фракції "Соціально-ринковий вибір", зареєстрована кандидатом у депутати по 10-му виборчому округу у Криму. По цьому ж округу балотується і глава кримського уряду Анатолій Франчук. Такий серйозний суперник передбачає нелегку конкурентну боротьбу за депутатський мандат.
Про це і про багато чого іншого кореспондент "Дня" Наталя ДЯЧЕНКО веде бесіду з Оленою КРАНДАКОВОЮ.
- Нашій державі більше ніж шість років. Якими Ви бачите сьогодення і майбутнє України?
- Ми - країна, яка завжди будувала один лад, де все було за сімома печатками, під однією цензурою, де все вироблялося в центрі і в незмінному вигляді прямувало артеріями, судинами, капілярами системи до низів. Це була єдина узгоджена ідеологія. Тепер ми кажемо, що в нас немає яскраво вираженої ідеології. Я, наприклад, чотири роки в парламенті домагаюся відповіді на запитання, що ми будуємо, куди йдемо і якими кроками. Відповівши на ці запитання, під етапи цих кроків готуйте програму!
Я чудово розумію, що Союз не може відродитися. Усе вмерло. І трупа не можна реанімувати. Потрібно думати про те, як на руїнах старого дати можливість прорости новому. Можливо, співдружності. Співдружності на економічних засадах.
- Скажіть, невже для того, щоб організовувати якісь виробничі зв'язки, обов'язково потрібні якісь союзи, якісь співдружності тощо. Хіба не можна торгувати, жити в умовах ринку так, як зручно конкретному підприємству: купувати деталі в Зімбабве чи у Твері. Тобто так, як це вигідно.
- Ви знаєте, для того, щоб досягнути рівня всього світу, нам потрібно прожити стільки ж, скільки світ, який викристалізовував свою економічну й політичну систему протягом 300 - 400 років. У нас просто немає такого часу.
Швидкого рішення бути не може, знадобиться не менше 20 років. Треба, щоб змінився менталітет населення. Ми повинні зрозуміти, що тієї системи, в якій держава все спланує, забезпечить, зробить і доставить, немає. Вона була надуманою, штучною.
- Значить, для того, щоб якось повернути країну до життя, потрібні якісь вольові рішення?
- Потрібні вольові методи, бо натовп не може керувати процесами загальнодержавного масштабу. Потрібна людина з командою, яка сама буде багато чого бачити і не боятиметься поставити біля себе розумних і грамотних людей. Така людина зробить те, чого не зробить жоден натовп.
Передусім, виникає ідея в людини, котра бачить, як це можна зробити. До цієї ідеї приєднуються люди, котрі її розуміють і переймаються цією ідеєю. І тоді якраз виникає принцип паровозика - принцип "куди ми йдемо"... Ми йдемо однозначно до так званого капіталістичного методу виробництва. Бо немає іншого виходу. Навіть у Китаї, де зовнішні ідеологічні лозунги, - жорсткий капіталізм.
- Ви вважаєте, що китайська модель нам би підійшла?
- Схід - тонка річ. Китайські імператори завжди жорстко тримали свій народ. Ми - слов'яни... Ми стоїмо між Європою та Азією. Але засвоїли від них далеко не кращі якості. Узяли від Сходу жорсткість, віроломство, обман... Від Європи нічого європейського не набули. Тому казати, що ми на сто відсотків європейська країна, також не можна. Наш менталітет ніде не знаходить собі підтвердження.
- Тож яка все-таки модель була б найприйнятнішою для України?
- Чітка економічна лінія із жорстким управлінням на самому початку. Чітке розмежування, що треба залишити в державних руках, а що треба віддати людям, плюс чітка продуманість законів і контроль за їхнім виконанням.
- Які прогнози щодо виборів?
- У нашому народі ще має вагу думка: мій голос нічого не означає, все одно оберуть кого треба. Це і є хвороба нашого суспільства, яка не дає нам нормально розвиватися. Народові однаково. Народ не хоче проявити свою активну позицію. Я за те, щоб наші люди якомога більше розуміли, що від їхнього голосу залежить доля країни.
І якщо люди не зрозуміють, що потрібно обирати фахівців, а не тих, хто декларує гарні гасла, мріє повернутися до минулого (що неможливо і протиприродно, ба навіть не грішно, а злочинно), то новий склад парламенту не буде якісно відрізнятися від попереднього. Проте я вважаю, що перша когорта за чотири роки професійного парламенту вже трошки викристалізувалася. Не скажу, що їх багато, - чоловік із 60, із великою натяжкою - 100 з усіх 408. Це фахівці, котрі можуть після повторного обрання стати ядром Верховної Ради.
До речі, я не розумію, чого програму діяльності уряд дає Верховній Раді, а не ВР напрацьовує економічну програму. Ми - обранці народу і повинні обстоювати його інтереси стосовно мінімальної зарплати, пенсій, прожиткового мінімуму. Виходячи із цієї витратної частини бюджету, має складатися прибуткова частина, і уряд мусить шукати можливі її реалізації...
- Але ВР може поставити на цей момент нереальні завдання, наприклад, пенсія має становити не 50, а 150 гривень!
- Економіст, аналізуючи стан держави, завжди повинен знати етичну міру. Не можна, як тепер у залі вимагають соціалісти і комуністи, роздати всім пенсії по 74 грн., коли грошей на це нізвідки взяти. Невже ви будете у старій коморі шукати продукти, яких там давно немає?
- Від Соцпартії та Компартії звучать часто декларативні заяви, а роботи як такої немає...
- Я вийшла з Комуністичної партії і бачила, як система, ламаючись, прибирала все якісне. Куди пішли молоді талановиті? У бізнес, у комерційні структури. Старі відійшли - вони вже все мали. Хто прийшов? Ті, хто ніколи не був біля "корита". Вони стали завзято стукати "копитами". Але ж корито порожнє! Немає системи, яка мала можливість забирати і на власний розсуд розподіляти. Тому вони кличуть нас у вчорашній день.
Звичайно, можна вигадати щось нове. Але це справа не нинішніх команд. Немає фахівців - економістів, аналітиків, які могли б прорахувати наперед. Яскравий приклад - Наталя Вітренко, професор, яка "виродилася" у прогресивну соціалістку. Я якось їй сказала: "Ти тягнеш за собою людей, свідомо їх обманюючи, адже настане день, коли тобі пред'являть рахунок і скажуть: "Плати, роби".
- Вам не здається, що представники виконавчої влади останнім часом дуже часто опікуються речами, які не мають прямого стосунку до їхніх функцій?
- Ми аналізуємо всі ці рухи і виконавчої, і законодавчої влади. Нині дуже цікавий період - передвиборна кампанія, кожний керівник напрацьовує політичний імідж.
- Коротка оцінка того, що відбувається в Ялті.
- Це запущена хвороба, яку лікують оперативними методами. Тривалий час мазали зеленкою. Почався перитоніт, і потрібна термінова операція.
- Це означає, що Кримом "опікуються", чи це передвиборна гра?
- Для того, щоб опікуватися Кримом, треба, по-перше, змінювати систему управління народногосподарським комплексом. У Криму я не бачу жодної людини, яка своїм розумом може відстояти свою позицію.
- А Анатолій Франчук?
- Він уже був. Тепер знову поставили - змін жодних. Повільно вмирає народногосподарський комплекс.
А Анатолію Франчуку, прем'єр-міністрові, чогось частину свого часу треба присвячувати політиці - працювати в постійному політичному органі України. Я не можу зрозуміти, як це може поєднуватися?
- Водночас діяльність кримського прем'єра високо оцінив прем'єр України. Це все ті ж ігри?
- Це ті ж ігри і ті ж родинні стосунки, бо то все ж таки сват нашого Президента.
- Кілька слів про становище кримських татар.
- Умови, в які вони повертаються, жахливі. Вони живуть у землянках, недобудованих приміщеннях без опалення, без води. Страшна антисанітарія... Я 2,5 року працюю головою комітету з питань жінок, материнства і дитинства при Президентові. Я знаю, що там жахливе становище з народжуваністю, здоров'ям дітей, часті гематологічні захворювання, причому в молодих (20 - 30 - 40 років). Це страшно. Це як геноцид.
Ми незграбно вирішуємо національні питання; створюємо окремі поселення для кримських татар, як резервації для індіанців. Залишилося тільки обнести їх колючим дротом і написати: "Обережно, татари!" Це що? Це не підтримка, а неуважне ставлення. Це просто справжня дискримінація!
Свого часу, коли вирішувалося питання автономії Криму, ніхто не подумав, що самостійним може бути тільки регіон, у якого або є гарна голова, котра може налагодити життя, або є джерело прибутку. У Криму ж ніколи не було великої промисловості, не рахуючи підприємств хімії, які хтось через велику дурість "укинув" у цю рекреаційну зону. Красноперекопський титановий завод потрібно прибирати якомога скоріше, бо Крим - це листковий вапняковий пиріг, і все, що виливається, опісля всотується. У нас уже немає чистої питної води. Карстові порожнини вичищали свого часу, тепер уже не вичищають, не справляються із цим. А очисні скиди, які йдуть у Чорне море? У ньому залишилося всього з десяток метрів чистої води. Чорне море стало клоакою, яка справді колись спрацює як екологічний вибух атомної потужності. Дійшло до того, що "нові українці" викопують унікальні пальми та кипариси і саджають у себе на ділянках. Це що?
- Чого у Криму вбивають частіше, аніж в інших регіонах?
- Це солодке слово - "влада". Це солодке слово - "гроші". Криміналітет там запустив дуже велику волохату лапу. "На задвірках в ізоляції" це дуже добре росте. До речі, мені ще незрозуміле питання про затвердження в Ялті вільної економічної зони. Це - "тих же дріжджів чимбільше влий". У той криміналітет, який там є, влити ще й вільну зону - і можна перерубувати перешийок: своя Сицилія, тільки в 10 разів гірша.
- Анатолій Франчук має популярність серед населення?
- Ні. А хто вам сказав, що він чекає результатів від населення?
- Як ви собі уявляєте механізм фальсифікації результатів виборів?
- Так само, як і завжди це робилося. На виборчих дільницях. Складають протокола.
- А спостерігачі?
- Спостерігачів дуже багато. Вони, як правило, в окружній виборчій комісії. Вони на місцевий рівень не опускаються. Тим, хто складає на "низах" протоколи і підраховує бюлетені, вони можуть написати і правильно, і чесно. Наших спостерігачів за статусом і близько не підпускають до підрахунку голосів: вони мають стояти збоку і все. Іноді навіть не показують і протокола. Не даремно ж Анатолій Романович їздить нині із представником адміністрації району по всіх господарствах, зустрічається з керівниками.
