«Перегодовані» виборами

ЦIЛКОВИТА НЕГОТОВНIСТЬ

Хоча кампанія з виборів до Верховної Ради вже почалася, ні партії, ні виборці до неї не готові. Такого висновку дійшли зокрема фахівці Центру Разумкова. Свою аналітичну доповідь вони представили на круглому столі «Політичні партії України на старті передвиборної кампанії-2006».

Як з’ясувалося, менше третини громадян України знають про те, що «мажоритарка» залишилася в минулому, і тепер доведеться голосувати тільки за партії та партійні блоки. Експерти також оцінили електоральний ресурс політичних партій. П’яти балів не отримав ніхто. Цікаво, що Партії регіонів і Народному союзу «Наша Україна» експерти поставили однакові оцінки — 3,76. Це і є найвищий результат.

Що стосується ідейно-політичних уподобань громадян, то найпопулярніший національно-демократичний напрям (13,8% опитаних), на другому місці — прихильники ідеї об’єднання з Росією (12,8%). Соціологічні дослідження проводили 6—12 жовтня і 3—13 листопада 2005 року в усіх регіонах України. Опитали 2007 і 1993 респондентів у віці від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Хороша новина для партій-«легковаговиків»: кожен десятий респондент не бачить політичного напряму, що відповідав би його переконанням; 35,2% взагалі не орієнтуються в політичних течіях. Питання лише в тому, як і чим завоювати цей, поки що «нічийний» електорат...

МОТИВИ

Серед політиків і в експертному середовищі існує стереотип, згідно з яким виборці переважно орієнтуються на яскравого лідера. Як з’ясувалося, це не завжди так. 22,1% респондентів визначальним чинником вибору назвали відповідність ідеології партії їхнім власним поглядам. Для 20,1% має значення попередня діяльність партії або блоку, і лише на третьому місці — симпатії до лідера партії. Вибір громадян виявився напрочуд раціональним, а такий мотив, як цікава реклама, взагалі опустився на останнє місце. Цікаво, що чим вищий добробут (за самооцінкою), тим вищий чинник симпатії до лідера.

На особистість лідера орієнтується електорат Блоку Юлії Тимошенко та Народної партії, цей чинник також важливий для симпатиків Соцпартії і НСНУ.

Ідеологічний показник найважливіший для виборців Компартії, СПУ, Прогресивної соціалістичної партії, а також НСНУ. Останній можна назвати несподіванкою, з огляду на усталену оцінку цієї партії як неідеологічної.

А ось прихильникам Партії регіонів найважливішою здається попередня діяльність партії. Це може бути пов’язане з діяльністю її лідера В. Януковича як прем’єр-міністра України.

НЕВЕСЕЛО...

Тільки 17,6% учасників дослідження вважають, що ситуація в країні після виборів зміниться на краще. 10,4% — що на гірше. А що залишиться без змін — вважають 40,2% опитаних.

Ще песимістичніше оцінюють громадяни власні перспективи. Тільки 15,9% вважають, що їхнє життя після виборів зміниться на краще, тоді як 52,3% впевнені в зворотному. Найбільше оптимістів серед жителів західної частини країни (23,9%). У центрі (17,7%), на півдні (10,3%) і на сході (12,1%) цю думку поділяють набагато менше респондентів.

Найпесимістичніші прогнози роблять жителі центральних (58,1%) і східних (54,1%) регіонів. Не особливо відстає від них і південь (47,5%). На заході погодилися з думкою, що життя після виборів зміниться на гірше, 43,2%.

АДМIНРЕСУРС

Ще одна несподіванка: переважна більшість опитаних (78%) вважає, що на парламентських виборах так чи інакше використовуватимуть брудні технології. Тільки 9,5% громадян упевнені, що вибори пройдуть чесно. 37% вважають, що вони пройдуть «переважно демократично, з незначним застосуванням адмінресурсу». Водночас третина опитаних (34,8%) припускає, що вибори пройдуть із масштабним застосуванням адмінресурсу.

Із таким настроєм пересічних виборців категорично не погоджуються експерти. По-перше, тому, що адмінресурсом, за їхніми словами, ще треба вміти користуватися. А нова влада не є досить сильною, особливо після вересневої політичної кризи та розколу помаранчевої команди. Ступінь керованості країною Ющенком на порядок нижчий, ніж за часів Кучми, відзначають аналітики.

По-друге, нова влада не монолітна. По-третє, Ющенко і ті люди, яких він призначив на різні посади, не стали своїми для української бюрократії. Утім, зовсім інша ситуація може спостерігатися на місцевих виборах. На них місцева бюрократія спробує або прийти до влади, або залишитися при владі.

Нарешті, для багатьох представників нової влади застосування адмінресурсу суперечить їхнім політичним переконанням. До того ж, цього разу зросте роль чинника міжнародного контролю за проведенням виборів.

У будь-якому випадку, вибори- 2006 будуть демократичнішими, ніж усі вибори часів Кучми, вважають експерти.

ЧАС ДОМОВЛЯТИСЯ

Згідно з результатами дослідження, на сьогодні шанси подолати 3- відсотковий бар’єр мають сім політичних сил: Партія регіонів (17,5%), блок «Наша Україна» (13,5%), Блок Юлії Тимошенко (12,4%), Комуністична партія України (5,8%), Соціалістична партія України (5,6%), Народний блок Литвина (3,3%), у зоні ризику — Прогресивна соціалістична партія України (2,6%).

Експерти Центру прогнозують, що Партія регіонів отримає в майбутньому парламенті 129 мандатів, блок «Наша Україна» — 97 мандатів, Блок Юлії Тимошенко — 94 мандати, КПУ — 42, СПУ — 41, Народний блок Литвина — 28, ПСПУ — 19.

Утім, не можна відкидати проходження до Верховної Ради ще одного-двох суб’єктів виборів. Цьому може непрямо сприяти передвиборний фальстарт. «Коли я кажу іноземцям, що в нас парламентські вибори тривають чотири місяці, вони дуже дивуються. Ми можемо перегодувати виборця партійно-рекламною жуйкою, це може призвести до пониження виборчої активності, а приводів для депресії і так вистачає», — вважає директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Очевидне також і те, що жодна з політичних сил, які мають шанси на проходження до Ради, не зможе самостійно сформувати там парламентську більшість. А отже, доведеться домовлятися. Тому для нинішніх передвиборних перегонів будуть характерні подвійні стандарти. «Важливо посваритися так, щоб не пересваритися остаточно, — вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, — багато хто боротиметься проти Януковича, але при цьому спілкуватиметься з ним».

На думку Карасьова, зупинити Януковича може тільки Тимошенко. «Але якщо Тимошенко зупинить Януковича, то хто зупинить Тимошенко?» — запитує експерт. На це запитання відповіді так ніхто і не дав.

А ось політолог Володимир Малинкович вважає, що ні Янукович, ні Тимошенко прем’єрами не стануть, оскільки «це одіозні особистості», а на чолі уряду, швидше за все, буде технічна, компромісна фігура на зразок Юрія Єханурова. Малинкович також виклав свою улюблену тезу про помаранчево-синю коаліцію, яка, мовляв, зможе об’єднати Україну: «По суті, йдеться про дві коаліції, одна з них помаранчево-рожева, вона вже існувала і, по суті, провалилася, вдруге повторити її буде досить складно, друга — помаранчево- синя, і, мені здається, що ця перспектива — найкраща для України».

Утім, не факт, що переможець виборів формуватиме уряд. «Ті блоки, які набрали менше голосів, можуть створити свою коаліцію», — вважає Володимир Фесенко.

Зате політолог Олесь Доній прогнозує після виборів чергову політичну кризу, бо в Україні є «чинник Тимошенко», який може зруйнувати всі домовленості.

А загалом серед реальних варіантів майбутньої парламентсько-урядової коаліції жоден, за словами експертів, не може вважатися оптимальним.