Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Підсумки виборів перегляду та виправленню не підлягають. На відміну від зіпсованого іміджу України

Так вважають спостерігачі від ОБСЄ, які вказують на багаточисельні порушення у ході виборчої кампанії
20 листопада, 1999 - 00:00


Як відомо, за ходом президентських виборів в Україні, за їх відповідністю українським і міжнародним законам стежило Бюро з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ), яке працює під егідою Організації з безпеки та співробітництва в Європі і при підтримці Парламентської Асамблеї Ради Європи. Спостерігачі ОБСЄ і після першого, і після другого турів виборів обнародували свої заяви про їх хід, у яких проведення виборів піддали різкій критиці. В Україні ці заяви в ейфорії післявиборного «одобрямсу» постаралися начебто не помітити. Однак вони серйозно занепокоїли європейські політичні кола — настільки, що, можливо, на початку майбутнього року може постати питання про позбавлення України членства в ОБСЄ. Кореспондент «Дня» зустрівся з главою місії спостерігачів ОБСЄ Саймоном ОСБОРНОМ і з керівником групи медіа-моніторингу Ростиславом КУЖЕЛЕМ.

— Місія ОБСЄ, що спостерігала за виборами в Україні, обнародувала свою попередню заяву. У ній рівень демократичності минулих виборів піддано суворій критиці. Ви, як керівник групи спостерігачів від БДІПЛ, могли б розказати детальніше про свої спостереження та висновки?

— Місія спостерігачів зафіксувала безліч порушень. Причому не тільки внутрішнього законодавства України, але й міжнародних зобов'язань, взятих на себе Україною. Якщо говорити точніше, то залученість усіх посадових державних осіб у передвиборну кампанію, причому на боці тільки одного кандидата, — не була випадковістю. Ми вважаємо, що це була систематична, координована зверху, тривала акція, що суперечить закону України про вибори, а також міжнародним правилам та зобов'язанням, взятим на себе Україною.

Представники виконавчої влади систематично порушували закони своєї країни. Міліціонери ходили по квартирах і агітували людей голосувати за одного з кандидатів, тим самим чинячи тиск на громадян. Медики змушували своїх пацієнтів голосувати так, а не інакше. У школах учителі збирали батьків і агітували за одного з кандидатів. В інститутах студентів примушували брати відкріпні талони і голосувати під наглядом викладачів. Це тільки те, що нами задокументовано. А є ще військові частини, в'язниці, закриті організації, у нас є відомості про порушення і там, але немає документальних свідчень. Причому, всі порушники знають, що ніколи не будуть притягнуті до суду, а якщо і будуть притягнуті, то не будуть покарані. Закон України про вибори просто не працює, не застосовується так, як необхідно його застосовувати.

У нас є дані з однієї виборчої дільниці, де явка була більшою за 100 %. Спостерігачі здивувалися цьому факту і порівняли списки виборців першого і другого турів. Списки відрізнялися. Порівняли і підписи виборців. У першому і у другому турах у деяких випадках проти однакових прізвищ стояли різні підписи. Ми стикалися з таким і на інших дільницях. А поодинокі такі випадки були зафіксовані більше ніж на 33 тисячах дільниць.

— Що ви можете сказати про демократичність та об'єктивність висвітлення передвиборної кампанії в українських ЗМІ?

— Ні у центрі, ні у регіонах навіть не намагалися дотримуватися закону про вибори і Положення про висвітлення виборів у ЗМІ, прийнятому Центрвиборчкомом.

Ростислав КУЖЕЛЬ: — Ось, наприклад, графік кількості телесюжетів в інформаційних програмах на каналі УТ-1, у яких беруть участь кандидати у президенти. Ми згодні з думкою багатьох, хто звертався до нас, що такі програми, як «Акцент» Валерія Лапікури, «Досьє», «Питання дня» не є свідченням демократії. Втім, для більшої наочності порівнянь ми не враховували ні їх, ні фільми політичної спрямованості, ні численні рекламні блоки. УТ-1 канал державний, значить, і за українськими, і за європейськими законами, час, наданий кандидатам, має бути приблизно рівним. Тут цього немає і близько. Одного кандидата тільки хвалять, інших тільки лають (якщо взагалі згадують). Така позиція державного, підкреслюю, телебачення говорить про те, що держава не забезпечувала одного з найголовніших прав людини — права на вільне отримання інформації. При демократичних виборах такого бути не може. (Графік 1).

Аналогічні графіки з переважанням тільки одного кандидата складені нами і для інших загальнонаціональних телекомпаній: «1+1», «Інтер» і СТБ. І хоч це телекомпанії приватні, але журналісти, що працюють там, і, насамперед, їх керівництво, також порушили основний принцип журналістики: не надали глядачам достовірної, різнобічної інформації про всіх кандидатів.

Графік 2 показує, що під час підготовки до другого туру всі центральні канали також хвалили лише одного кандидата і не надавали навіть нейтральної інформації про іншого. Це свідчить про надто низький рівень розвитку демократії в Україні.

Аналогічні дані отримані нами і при моніторингу біля двадцяти регіональних телекомпаній. Причому, якщо серед них зустрічалися ЗМІ, які намагалися дотримуватися закону, тобто хоч якоюсь мірою надавати рівні можливості іншим кандидатам, — то вони, як нам стало відомо, зазнавали репресій.

Ми провели також моніторинг кількох найпопулярніших і найвпливовіших газет. Тут ситуація не така однозначна, і якщо, наприклад, «Урядовий кур'єр», «Факты», «Сегодня» позитивно писали в основному про Кучму (до 80 % площі, відведеної під політику!), то «Голос України» більше писав про Ткаченка (25 %) і Мороза (13 %), а «День» — про Марчука (25 %). Під час підготовки до другого туру виборiв «Урядовий кур'єр», «Факты», «Сегодня» агітували за Кучму, не надаючи і натяку на слово його опонентові, а «Голос України» робив навпаки. «День» негативно відгукувався про обох кандидатів. Варто зазначити, це також позиція. Та в останній момент перед виборами, оскільки все-таки вибір робити треба, він вирішив підтримати Кучму.

За нашим моніторингом, загальний стан зі свободою слова і зі свободою отримання інформації зараз в Україні важкий, і це буде приводом для розгляду на самміті ОБСЄ.

— Як ви вважаєте, виявлені вами порушення могли істотно вплинути на результат виборів?

Саймон ОСБОРН: — Дуже важко визначити, скільки людей підпало під цей тиск, а скільки ні, і як це вплинуло на результат. Були порушення і з боку деяких інших кандидатів. Та якщо порушували закон представники інших кандидатів, їх негайно арештовували або якось інакше клали край їх діяльності — у той час як порушення представниками Леоніда Кучми допускалися у набагато ширшому масштабі і при цьому ніякої протидії їм не чинилося. Зауважимо, що відрив між переможцем і переможеним дуже великий. Так що відповісти на запитання, чи зіграли всі помічені нами порушення фатальну роль для результату виборів, я не можу.

— Чи відбулися якісь поліпшення під впливом ваших зауважень, може, якісь порушення були ліквідовані?

— Ми відвідали багатьох високих чиновників, ділилися з ними своїми зауваженнями, вносили пропозиції. Що стосується реакції уряду і самого Президента на наші заяви, то її не було. Бiльше того, нашу точку зору про системний характер порушень одне iнформагентство процитувало з точнiстю до навпаки.

Зараз ми розглядаємо скарги, подані нам і до Центрвиборчкому. Їх кілька томів. Ми стежимо, чи було вжито хоч якихось заходів виконавчими і судовими органами з приводу цих скарг.

— І що ж?...

— В основному, ні. Щонайбільше, територіальна виборча комісія направляла їх в Центрвиборчком. А звідти вже — до органів внутрішніх справ, прокуратури. Коли ці скарги потрапляли до органів виконавчої влади, вони просто зникали. Дуже важко відстежити, що ж із ними сталося.

У грудні я завершу підготовку обширної доповіді про вибори в Україні, представлю її іншим країнам — членам ОБСЄ, і це вже їх справа, як на неї реагувати. Сполучені Штати заявили, що вони повністю підтримують і першу, і другу нашу заяву про хід виборів в Україні. Вони повністю згодні з нашими висновками.

— Чи можливе застосування до України якихось санкцій, скажімо, фінансового або політичного характеру?

— Швидше мова йде про ступінь довіри до України як партнера, про імідж її на міжнародній арені. Держави, які посилали спостерігачів, можуть змінити політику стосовно цієї країни. Найекстремальніший варіант — коли країна виключається зі світової або європейської спільноти, їй оголошують бойкот.

Ви розумієте, що це не дуже позитивно, коли ти зустрічаєшся з керівництвом країни, вказуєш на конкретні порушення, причому кілька разів, а на тебе не зважають і продовжують чинити ті ж порушення. Існує ймовірність того, що Україна буде виключена з ПАРЄ. Втім, треба пам'ятати і про те, що це рішення може бути прийняте не тільки на підставі минулих виборів. У своїй остаточній доповіді я дам низку рекомендацій з подальшої роботи в Україні. Сподіваюся, що західні уряди, прочитавши їх, прийдуть в Україну і запитають: чим ми можемо вам допомогти?

Анатолій ЛЕМИШ, «День»
Газета: 
Рубрика: