Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Політичні «монстри» живляться емоціями електорату

18 вересня, 2008 - 00:00
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня»

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на землю.

Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри. Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами чи колекціонерами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом. Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості. Висловлюючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його «послала». Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою та народом.

Основне гасло можновладців: «Народ має бути повністю керованим». Для самоутвердження себе як еліти вони роблять все можливе для перетворення народу на бидло. Відповідно, самі вони при цьому перетворюються на «еліту бидла» — бидлоеліту.

Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія. До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому роблять те, що вміють: борються між собою за бюджетні гроші та землю, а в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають на вертольотах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня метушлива бездіяльність перетворилася на головну загрозу національній безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють», — співає гурт «Абздольц» у пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.

Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші. Вичерпання природних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути готовим до небачених досі спекот і холодів, посух і повеней, ураганів і землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій (зміни магнітних полюсів). Щоб пережити цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування. Натомість що роблять наші покемони? Замість того, щоб згуртовувати народ, вони нацьковують одних українців на інших. Замість насаджування лісів, вони їх хижацькі вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість модернізації гідротехнічних споруд половину з них вже приватизували, решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств, розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не створювали і що їм не належить.

«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами», — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою:

1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».

2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких складаються прайси. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць у партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.

3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами, резонансними судами і ув’язненнями з конфіскацією накраденого.

4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО», «двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.

5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в «дерибан» країни з метою «відбити бабки».

6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» — і все починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не змінюються елітні фізіономії.

Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння: що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за цих «політичних покемонів» і братимемо участь у їхніх виборчих лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український світ.

Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших стосунках із дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і тисячі осередків світла зіллються в сонячну українську державу-громаду — Третій Гетьманат.

Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро — і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.

Ігор КАГАНЕЦЬ, журнал нової еліти «Перехід-IV»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments