Пригоди «російського фактора»
Можливо, вибори-2006 стануть останніми, де «російський фактор» матиме таке важливе значення. До такого висновку дійшли експерти Агентства моделювання ситуацій, проаналізувавши позиції рейтингових політичних партій у «російському питанні». По-перше, дуже великою буде перерва до наступної виборчої кампанії в Україні. По-друге, у Росії попереду «виборний» 2008 рік. А до цього часу, за прогнозами експертів, позиції України та Росії кардинально зміняться: Україна займе місце «старшої сестри» Росії. «Росія сьогодні, як і в минулі роки, прагне зберегти ілюзію лідерства в регіоні. Однак ситуація розвивається так, що ця ілюзія потихеньку переходить у розпорядження України: тепер ми запевнятимемо всіх, що Україна зайняла лідируюче становище в регіоні. Що саме Україна несе демократію в держави колишнього Союзу й узагалі є флагманом усіх політичних процесів у регіоні», — передбачив заступник директора АМС Олексій Голубицький. Проте на сьогодні норовиста Україна швидше є головним подразником Росії.
За словами керівника проектів Ярослава Павловського, «російський фактор сьогодні вагомий лише в очах українських політиків». Я. Павловський відзначив, що про це свідчить той факт, що під час газової кризи жоден із українських політиків не звинуватив Росію в деструктивних діях. При цьому, на думку політологів, «сама Росія розіклала яйця в різні кошики, зайняла вичікувальну позицію, й упевнена, що за будь-яких результатів парламентських виборів 2006 року вона порозуміється з кожним переможцем».
На думку експертів, жодна з тих партій, що мають шанси пройти в майбутню Раду, не є антиросійською. Разом із тим Партія регіонів, яка традиційно експлуатує російську проблематику, крім визнання російської мови другою державною, жодних проросійських кроків у своїй передвиборній програмі не декларує. «Аналізуючи списки Партії регіонів, ми приходимо до висновку, що вона не дуже зацікавлена в приході російського капіталу в Україну», — відзначив Голубицький.
Соцпартію можна назвати проросійською силою через її співпрацю з одіозним російським політиком Дмитром Рогозіним, лідером партії «Родіна». Однак можна сміливо прогнозувати, що соціалісти навряд чи рекламуватимуть свої відносини з цією політичною силою під час виборчої кампанії.
Комуністів також можна вважати проросійськими, але ера комуністів у Росії, як і в Україні, вже пройшла. У НСНУ дуже нечіткі погляди відносно Росії, відзначають експерти. Загалом політичні сили, консолідовані сьогодні блоком «Наша Україна», навряд чи можна вважати русофільськими. І Народний Рух України, і Конгрес Українських Націоналістів, і Християнсько-демократичний союз, і Українська республіканська партія «Собор» завжди відстоювали необхідність радикального зменшення впливу Росії на Україну.
Блок Литвина традиційно вважається проросійським, оскільки більшість його членів у минулому — так звані кучмісти. Крім політичної мотивації, експерти зазначають, що основні фінансові стовпи цієї політичної сили мають цілком відчутні бізнес-інтереси в Росії. (Наприклад, великий фінансовий гравець «Укрсиббанк» досить тісно співпрацює з російською «Альфа-групою».) Щоправда, Литвин не демонструє чіткої орієнтації на жоден із векторів української зовнішньої політики.
БЮТ експерти вважають теоретично проросійським. Тобто Ю. Тимошенко прагне одночасно й експлуатувати «проукраїнську» електоральну нішу, й подавати сигнали Росії про «відвертість для співпраці». Це гідно оцінюється російськими політтехнологами, які продовжують розвивати лінію Ю. Тимошенко як альтернативи В. Ющенка. Не виключено, що для Кремля Тимошенко може стати вигідним партнером, але говорити про те, що цього хоче блок, не можна, вважають аналітики.
Директор агентства моделювання ситуацій Віталій Бала також відзначив, що російський капітал «присутній на всіх виборах» в Україні. Зокрема, це виражається в тому, що в Україні присутній російський бізнес. На думку експерта, поки в Україні не буде відділено бізнес від влади, російські компанії лобіюватимуть свої інтереси і з цією метою вкладатимуть капітал «у певні політичні проекти».
