Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Робота над помилками

26 грудня, 2002 - 00:00


За словами одного з лідерів «Нашої України», глави УНР Юрія КОСТЕНКА, для фракції нинішній рік був дуже непростим періодом. Попри успіх на виборах, амбіційні політичні плани блоку наразі залишаються нереалізованими. В той же час «Наша Україна» не опускає руки, а осмислює прорахунки та будує плани на майбутнє — стверджує пан Костенко. Про це — в інтерв’ю газеті «День».

— Дії опозиції в парламенті останнім часом носять силовий характер. Чому «Наша Україна», яка на словах завжди за цивілізовані, демократичні методи діяльності органів державної влади, вдалася до непарламентських методів боротьби?

— Справа в тім, що ми не виходили за межі парламентських методів. У багатьох країнах світу, де рівень демократії набагато вищий, аніж в Україні, в критичні моменти опозиція також вдається до блокування роботи законодавчого органу. В нас не було іншого способу відстояти свої законні інтереси. В Україні права опозиції нічим не гарантуються. У більшості країн світу вони визначені або спеціальним законом, або ж системою законів про парламентський регламент, політичні партії та інформаційну політику. Голосування бюлетенями, яке відбулося 17 грудня, наочно показало — без гарантування прав опозиції депутати, які її представляють, можуть взагалі опинитися виключеними із законодавчого процесу.

— Зараз йдеться про те, щоб розв’язати кризу в парламенті шляхом політичної угоди між більшістю та опозицією. Якою, зі свого боку, ви бачите цю угоду?

— У першу чергу слід починати із забезпечення прав опозиції. Парламентська опозиція повинна мати законні важелі контролю за більшістю, діями виконавчої влади, цією більшістю призначеної, а також доступ до ЗМІ, тобто можливість донести до людей своє бачення ситуації. Для здійснення цих повноважень представники опозиційної частини парламенту повинні мати в своїх руках бюджетний комітет, комітет з питань свободи слова та регламентний комітет. Усе це треба чітко виписати в законі. По-друге, нас цікавить питання подальшої політичної реформи. Без неї ситуація, яка була в стінах парламенту 17 грудня, може повторюватися безкінечно. Ми будемо порушувати питання щодо закону про вибори на пропорційній основі, щодо конституційних реформ, а також інших перетворень, покликаних демократію в Україні не згортати, а розвивати.

— Близько місяця тому в розмові з журналістами ви сказали, що одним із варіантів — наразі лише гіпотетичним — вирішення парламентської кризи може бути розпуск Верховної Ради. Чи став на сьогодні парламент ближчим до розпуску?

— Думаю, так. Але про який розпуск йдеться? Ми говорили про розпуск парламенту, який фактично нехтує волевиявленням громадян України. Та «стінка на стінку», яка спостерігалася минулого тижня, може привести лише до погіршення економічної та соціальної ситуації в країні. Якщо ми не знайдемо компромісу, цілком логічно йти на дострокові вибори — нехай народ каже своє слово. Та чи буде для народу користь із дострокових виборів? «Більшовики» обіцяють нам такий новий закон про вибори, де всі народні депутати обиратимуться в мажоритарних округах. Тобто фактично призначатимуться. До чого це приведе, здогадатись неважко. Останній острівець демократії в Україні, яким все ще є Верховна Рада, зникне.

— Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко заявив про наміри звернутися до світової спільноти. Аналогічні заяви були й з боку інших лідерів опозиції, зокрема, Петра Симоненка. Що це — заклики до втручання у внутрішні справи України?

— Сучасна демократія давно перейшла національні кордони. Ми вже були очевидцями того, як демократія в світі — можливо, поки що й не дуже вдало, але все ж намагається себе захистити. Згадаймо події в Югославії чи війну з рухом Талібан в Афганістані. Ті чи інші санкції по відношенню до України матимуть місце незалежно від наявності відповідних звернень від опозиційних сил. Гадаю, міжнародний вплив необхідний для того, щоб Україна виконувала взяті на себе зобов’язання.

— Припустимо, нинішню парламентську кризу вдасться залагодити. Чи змириться «Наша Україна» зі статусом опозиційної сили, принаймні, до 2004 року, чи продовжуватиме боротися, щоб помінятися ролями з нинішньою більшістю?

— З часу проголошення нинішньої більшості, її складу, ми себе не тільки називаємо, але й позиціонуємося як опозиційна сила. Зараз «Наша Україна» працює над розробкою програми опозиційної діяльності, яка потім буде офіційно представлена у Верховній Раді.

— На яких засадах ваша фракція будуватиме відносини з урядом Віктора Януковича? Існує думка, що сьогодні в «Нашої України» є підстави бажати уряду невдачі. Адже у випадку, якщо Віктор Янукович виявиться успішним прем’єром, він може стати серйозним конкурентом Віктору Ющенку.

— А хіба майбутній президент може бути зацікавлений у тому, щоб одержати у спадщину зруйновану економіку? Щоб до 2004 року вся наша інтелектуальна еліта розбіглася по закордонах? Це був би дуже недалекоглядний розрахунок. Ми зацікавлені в тому, щоб уряд Віктора Януковича працював на інтереси української держави, щоб економіка розвивалася. Питання можна поставити по-іншому — чи зацікавлена в успіхах пана Януковича та більшість, на яку він спирається? Я впевнений — ні. Тому що там є три приблизно рівних за впливом політико-бізнесові угрупування. Жодне із цих угруповань не зацікавлене, щоб представник іншого угруповання мав гарні результати. Віктора Януковича «валитиме» не «Наша України», а саме ця більшість — нестійка, з величезними суперечностями всередині. В тому числі суперечностями політичними, якщо говорити про майбутні президентські вибори. Наш же блок, навіть перебуваючи в опозиції, в тих питаннях, де наші погляди збігатимуться, буде підтримувати уряд.

— Минуло майже дев’ять місяців роботи нового парламенту. Як би ви охарактеризували підсумки цього періоду для блоку Віктора Ющенка?

— Це був дуже тяжкий період. Ми осмислили власні помилки, нереалізовані можливості, які були в нас у квітні місяці. З іншого боку, це був період формування на основі «Нашої України» монолітної політичної сили. Тобто є і втрати, але є і політичні надбання, які дозволяють нам дивитися у майбутнє з оптимізмом. У нас формується потужна політична команда, здатна боротися за владу.

— Якщо підрахувати, скільки людей пішли з «Нашої України» з початку роботи парламенту, виходить мало не фракція. Чиї це кадрові помилки?

— Свого часу я побував у такій же «політичній шкурі», як зараз Віктор Ющенко. Це було у минулому скликанні, коли фракція УНР піддавалася потужному адміністративному тискові. Спочатку було 32 депутати, потім 30, потім їх кількість впала до 21. Люди приходили до мене і пояснювали, чому вони виходять. Їм доводилося вибирати — або підприємство, на якому працюють тисячі людей, або наша фракція. Дуже важко в такій ситуації знайти якісь аргументи. Отже, треба вести мову не стільки про кадрові помилки, скільки про політичну систему, яка уможливлює таку ситуацію.

— Можливо, «Наша Україна» переборщила із бізнесменами у своєму списку? Саме вони виявляються найхиткішим елементом конструкції...

— Політика без бізнесу неможлива. Нема жодної країни в світі, де б партії існували самі по собі, а бізнес — сам по собі. Політична партія є виразником тієї чи іншої економічної політики. Якщо брати класичну схему, то інтереси великого бізнесу, як правило, виражають консервативні партії, середнього та дрібного — соціал-демократичні або лейбористські. В «Нашій Україні» бізнесменів не більше, аніж у фракціях, що відносяться до більшості.

— Політична ситуація мінлива. Сьогодні «Наша Україна» в скруті, завтра може бути у фаворі. Якщо це станеться, ви приймете «перебіжчиків» назад?

— Після президентських виборів формуватиметься нова парламентська більшість. Вона створюватиметься на основі політичній, а не індивідуальній чи персональній. Переконаний — не лише колишні «перебіжчики», але й чимало нині запеклих «більшовиків» долучаться до неї.

— Представники «Нашої України» не раз заявляли про можливість узгодження єдиної кандидатури на президентські вибори 2004 року з СПУ та БЮТ. Всі розуміли, що мається на увазі не Юлія Тимошенко, і не Олександр Мороз. Проте нещодавно Ю.Тимошенко в інтерв’ю одній з російських газет недвозначно заявила про наміри особисто балотуватися на посаду президента України. Співпраці не виходить?

— Навпаки, зараз, за умов парламентської кризи, ми тісно координуємо свою діяльність, і не тільки з БЮТ, але і з соціалістами та комуністами. Що стосується президентських виборів, думаю, час ще внесе чимало коректив до списку кандидатів. Те, що Юлія Тимошенко позиціонується на сьогодні як потенційний кандидат, автоматично не означає, що в 2004 році вона стартує як кандидат юридичний.

— Днями деякі ЗМІ повідомили, що об’єднавчий з’їзд УНР та НРУ має відбутися 25 січня. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

— 25 січня пройде з’їзд УНР. Щодо об’єднавчого з’їзду двох рухів юридичного рішення на сьогодні немає. Проте об’єднавчий процес не припиняється. Зараз УНР веде переговори з низкою партій національно-демократичного спрямування. Я не виключаю, що вже 25 січня вони з нами об’єднаються.

— У те, що проблема лідерства в Русі не є суттєвою, повірити важко. Чи є у вас готова формула вирішення цього питання?

— Воно дуже легко вирішується, якщо проводити об’єднання не директивно, «зверху», а шляхом ініціативи «знизу». Тобто члени обох партій шляхом демократичної процедури обирають делегатів на з’їзд. На ньому шляхом таємного голосування обирається єдиний керівник, затверджується назва партії, вирішується решта принципових питань. Якщо ж спробувати насаджувати «парашутистів», ні до чого хорошого це не призведе.

— Перед виборами було чимало розмов про утворення єдиної партії на базі блоку «Наша Україна». Тепер про цю ідею вже майже нічого не чути. Вона втратила свою актуальність?

— Ідея залишається актуальною Але є питання, коли це робити. Адже стоїть завдання консолідувати зусилля не лише «Нашої України», але й інших політичних сил задля підтримки єдиного кандидата на посаду президента. Було б неправильно з тактичних міркувань спочатку перетворити «Нашу Україну» на партію, а потім розпочинати переговори з іншими силами. Тоді вони скажуть — чого ви нас раніше не запросили? Це був би крок до того, щоб об’єднання не відбулося. В період підготовки до президентських виборів «Наша Україна» найбільш ефективно може функціонувати як передвиборне політичне об’єднання.

Володимир СОНЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments