Гліб ПЛЕСКАЧ, "День"
У "піку" столиці, яка виконувала свій громадянський обов'язок із кам'яними обличчями, село голосувало "з баяном" - з веселою злістю приречених.
– Миколо, дай-но оці бумажки.
– То бюлетень... Ось дивись: маєш обрати одну партію. З тридцяти.
– Ти ба... Що це за Ха-де-пе-у? Ні... А "зелені" - махновці, чи що?
– За природу вони.
– Да ну їх, придумали таке. Давай за комуністів - гірше вже не буде...
Село Коржі Баришівського району, що на Київщині дало вітчизні 1155 виборців. До другої години дня проголосували понад 700 душ - рідкісний ентузіазм. Порушень виборчого процесу ні на минулих, ні на нинішніх виборах тут помічено не було. Дотримання законності фіксували аж три спостерігачі: від Руху, НЕПу й ХДПУ.
"Народ у нас грамотний, - констатували місцеві чоловіки, взявши в облогу шашличницю, котра містилася неподалік дверей виборчої дільниці, - лише наполовину безробітний. І вашу газету знаємо - "Борода", на якого півсела працює, сюди 50 примірників привозить - майже всі розходяться".
Процес голосування умовно поділяється на три етапи. Родини, прийшовши на ділянку, статечно віталися з навколишніми. Стільки ж часу забирало заповнення "паперів", жмут яких передавали потім дітворі, що прийшла "на свято" з батьками. Дитячі рученьки під схвальний сміх старших пхали пачку бюлетенів у проріз урни, а це з першої спроби не вдавалося зробити навіть дорослим. Літні люди, з котрих навіть нинішній "кінець світу" не вибив трепетного ставлення до казених паперів, старанно перегинали заповнені бюлетені навпіл, текстом усередину (ось вона, пильність!). Чим викликали несхвалення членів виборчої комісії: "Бабусю, ну навіщо ти її гнеш, нам же згодом розгинати доведеться - до ранку не впораємося!".
Третій етап ритуального дійства був найзахоплюючішим. Солідні отці сімейств, косячи оком у бік шашличниці та питного багатства, розгорнутого тут же на переносному столику, недбало кидали дружинам однотипне: "Купи що-небудь дітям...". І, скориставшись секундним збентеженням "половин", кидалися до жаданого. Репортери "Дня" також віддали данину традиції. І не пошкодували.
Темою обговорення, яка об'єднала дюжину чоловіків, було передвиборне звернення Л. Кучми до народу. Як виявилося, співрозмовники, мабуть, увірувавши в близькість гаранта до народу, називали його просто "Льоня". Обговорення відповідальної промови зводилося до цитування вибраних місць із наступними коментарями, у яких чільне місце посідали запозичені з мови сусіднього, братерського народу, вирази.
Напругу обговорення збив чоловічок, чия пам'ять зберегла чудову цитату з іще передноворічного виступу гаранта: "Труднощі не зламали українське село..." Нездоровий - до гикавки! - регіт "кворуму" підтвердив мудрість цитованого.
Фразу повторили "на біс" кілька разів - той самий результат!
А неподалік, метрів за п'ятдесят, корови скубли торішню, звільнену з-під снігу траву.
