Сервільність чи бажання самореалізації?

Щочетверга у львівському нічному клубі «Millenium» (!) відбуваються «Арт-майданчики», де молоді люди мають, як написано в соцмережі, «кусень простору для творчих починань». Подібні заходи тривають у Львові ще з 28 квітня цього року, але велику увагу до себе вони привернули лише нещодавно. І все через скандал. Виявляється, культурні вечори, де молоді люди, зокрема, читають вірші, проходять за фінансової підтримки ВГО «Український вибір» Віктора Медведчука. До того ж, проходять вони у багатьох містах України. Але одна справа, коли вони проходять, наприклад, в Одесі, а інша — у Львові.

10 жовтня в інтернеті з’явилась інформація, що «українців агітують за Митний союз віршами та піснями..., такі зустрічі проводяться навіть в оплоті української культури — місті Львові. Навіть там творчі особистості люблять Медведчука». Після цього розгорівся конфлікт: львівська спільнота розділилась на два табори. Учасники «Арт-майданчиків», звичайно ж, почали захищатись, апелюючи до того, що головне — самореалізація поета. Противники ж закликали не відвідувати заходи, що якось пов’язані з «УВ», не підтримувати «антиукраїнського політика Медведчука».

Про мотиви проведення «Арт-майданчиків» ми вирішили дізнатися у самої організаторки, студентки філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, Марти Боровець, яка раніше разом із студенткою юридичного факультету того ж університету, Богданою Неборак організовувала літературні зустрічі «Прокидання поезії», що у Львові здобули дуже добру репутацію та популярність. Як розповіла Марта Боровець, «Прокидання...» поважно відіграли свою десяту ноту (зустрічей першочергово мало бути 10 — Ред.) і ми на цьому завершили».

Щодо співпраці «Арт-майданчиків» з «Українським вибором» організаторка наголосила, що зустрічі відбуваються за підтримки «УВ», але заперечила формулювання — «фінансова допомога, організація, чи агітація» (хоча пізніше в коментарі «Дню» координатор проекту Павло Броський підкреслив, що «Український вибір» не просто допомагає в організації і оренді приміщень, а й повністю фінансує цей проект). Відносно мотивації організації заходів за підтримки організації Медведчука Марта Боровець сказала, що «не хоче відповідати на це запитання», при цьому додала: «мені подобається цим займатися і я займатимусь проектом допоки мені захочеться». Коли ми вирішили дізнатись, чи знає щось вона про діяльність та політичну орієнтацію «Українського вибору», організаторка зазначила, що «з політикою знайома, але «Арт-майданчики» не мають до політики «УВ» жодного відношення».

Насправді, львівська скандал навколо згаданого проекту — це лише черговий приклад більш широкої проблеми, яка в цей раз показала себе саме у такій формі. Політична інфантильність проявляється у багатьох випадках. Звичайно, кожен має право на самореалізацію, але коли це відбувається під гаслом «мета — виправдовує засоби», втрачаються будь-які ціннісні рамки. А як же особиста репутація, громадянська позиція, інтереси держави? Не дивлячись на молодий вік організаторів та учасників проекту, невже радянський рудимент сервільності  передався у спадок? Має ж все-таки бути межа компромісу. Направленість діяльності «Українського вибору» давно відома, а отже навіть якщо молодий поет просто прийшов почитати свої вірші на майданчик організації Медведчука, не пропагуючи її особисто, він однією лише своєю присутністю вже рекламує «УВ», не говорячи про удар по власному іміджу. Тим паче, якщо це відбувається у Львові. Невже Галичина може стати м’яким підґрунтям для українофобів?     

КОМЕНТАРI

«ЦЕ Є ДЕМОНСТРАЦІЄЮ БЕЗПОРАДНОСТІ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІНФАНТИЛЬНОСТІ»

Тарас ВОЗНЯК, культуролог, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї»:

— Молодим поетам хочу сказати одне: бережіться замолоду. Вони ще не розуміють, на що пішли і на яку небезпеку наражають своє добре ім’я. Бути дискредитованим в такому ніжному віці, на жаль, дуже печально. Думаю, їх просто використовують. Ті відмовки, якими вони виправдовують самі себе, є просто демонстрацією своєї безпорадності та громадянської інфантильності. Насправді вони хитрують і чітко знають, про що йдеться. Не треба обманювати ні таких громадських діячів, як я, ні самих себе. Думаю, ніхто з молодого середовища в Угорщині, Польщі, чи Чехії, на таке ніколи б не пішов. Всі розуміють, що Медведчук, який грає політичну гру і грає «крапленими» картами, є політичним шулером. Якщо ці діти цього не розуміють, можу послатися лише на стару відмінність у грецькій мові між politicus’ом, тобто людиною, яка займається громадськими справами, і idioticus’ом  — це не дурень, не думайте, це той, хто не думає про суспільство, а живе приватним життям. Так вони, швидше, нагадують idioticus’ів.

«ЦЕЙ ПРОЕКТ НЕ ДАСТЬ ВЕЛИКОГО ЕФЕКТУ, АЛЕ ДАСТЬ ВЕЛИКІ ПЛЯМИ НА РЕПУТАЦІЇ»

Юрій КУЧЕРЯВИЙ, організатор численних проектів мистецького об’єднання «Дзиѓа», модератор творчих зустрічей:

— Культура компромісна й абсолютно безкомпромісна. Особливо якщо це стосується поезії. Для мене особисто участь у цьому заході була би тотально неприйнятною. Тому що я дуже добре пам’ятаю досвід своєї родини... І не можу забути роль Медведчука у нищенні галицького бізнесу. Люди, які беруть участь в організації цього заходу, роблять величезну помилку й трагедію. Я б не взявся засуджувати тих людей, які брали участь у цих акціях. Але я б ніколи в житті не організовував акції з «брудними» людьми, з ворогами.

Вони ще розберуться, усвідомлять, що накоїли. Але справа в тім, що проект «Арт-майданчик» не є ексклюзивним, це не ноу-хау. Такі читання можна робити будь-де, будь-як і за будь-яких обставин, за будь-які інші гроші. Це не серйозний рівень. Вони не дадуть великого ефекту, але дадуть великий піар і плями на репутації тих людей, які взяли участь у акції, і тим більше організаторів. Це юнацька необдуманість.

Проект «Український вибір» дуже непростий, потужний та софістикований. Із ним потрібно боротися і щось протиставити. У концепції «УВ» покладена колосальна аналітична база. І протиставляти щось цьому проекту дуже непросто, проте страшенно необхідно. Вони зроблять так, як їм потрібно. І ми знову не встигнемо. А вони скажуть, що ЦЕ — Україна. І ЦЕ буде ще більше чужа нам держава. Ось що робить «Український вибір». Перед такими речами треба зупинятися й утримуватися. Ось це — межа компромісу.

«ЩЕ ОДНА СУТЬ «АРТ-МАЙДАНЧИКА», ЩО НА СТОЛИКАХ ЗАВЖДИ СТОЇТЬ ПЕЧИВО»

Павло БРОСЬКИЙ, координатор проекту «Арт-майданчик» на всеукраїнському рівні:

— На початку цей проект задумувався як комунікаційний майданчик, створений для молодих поетів та музикантів, які хочуть про себе заявити. Він  спрямований на престиж організації «Український вибір», яка фінансує цей проект. Найбільші «арт-майданчики» — у Києві, де щопонеділка у клубі «Sorry Бабушка» збирається  200 — 300 людей, а другий за масштабністю — Львів, де все відбувається у нічному клубі Millenium. Ще «арт-майданчики» є у Кіровограді, Сімферополі, Житомирі, Луцьку, Рівному, Одесі, Миколаєві...

«Арт-маданчик» —  один із найбільший проектів «Українського вибору». Ми прагнемо створити їх у всіх містах України. Окрім поетичної й музичної частини, суть у тому, щоб там могли збиратися активісти «Українського вибору» або люди, які хочуть щось запропонувати чи поставити запитання. Там збирається і керівництво «УВ», і просто молоді люди. Щоб вони могли прийти та поспілкуватися у творчій атмосфері, не в офісі — ближче до людей. У Львові все дуже круто — збирається багато людей, великий клуб, смачне печиво. Ще одна суть «Арт-майданчика», що на столиках завжди стоїть печиво. Вирішили, що так буде прикольно. У Львові не може бути погано, там інтелігенція як-не-як.

«Арт-майданчик» відбувається під патронатом «УВ»: це повна фінансова підтримка, оренда приміщень, повністю допомога в організації. В кожному регіоні ми знаходимо людину, яка займається цим проектом. У Львові, наприклад, це Марта Боровець. Дуже хороша дівчинка, вона має досвід у цьому, й у неї все класно виходить.

У Києві спершу все було добре, а потім почали приходити люди, які намагалися зірвати саме дійство. На програмі є вільний мікрофон, до нього підходили й кричали «Запроданці!»; «Паша Броський — підстилка московська». Людям нема чим зайнятися. 

«ХОЧУ ЖИТИ В ТАКІЙ КРАЇНІ, ЩОБ ІЗ ЧАСОМ ПИСЬМЕННИКИ ДАВАЛИ ГРАНТИ ПОЛІТИКАМ НА ЇХНЮ ДІЯЛЬНІСТЬ»

Григорій СЕМЕНЧУК, поет, музикант гурту DRUMТИАТР:

— На жаль, у цій ситуації прізвище Медведчука зіграло визначальну роль. Одіозний, скандальний і претензійний політик виступив по суті «каталізатором лайна на вентиляторі». Мені насправді цікаве інше — мистецька вартість цього проекту і його сутність загалом. Мабуть, немає чогось і ліпшого, і більш цікавого? Молоде покоління немає майданчика для реалізації? Щоб оцінити концепцію цього руху, достатньо почитати тексти куратора Павла Броського, і можна все прекрасно детально зрозуміти. Ну і до того ж — інституційний організатор, який відверто пропагує у своїй програмній діяльності Митний союз і російську мову як другу державну. Невже це не викликало якогось спротиву бодай у тих, хто побачив це на заході? Ну, і цікаво, наприклад, чи можна в них там матюкатися і читати вірші про Євросоюз? Хочу жити в такій країні, щоб із часом письменники давали гранти політикам на їхню діяльність. Так буде набагато цікавіше і продуктивніше!

«ВИСТУП УКРАЇНОМОВНИХ ПОЕТІВ НА АКЦІЯХ «УКРАЇНСЬКОГО ВИБОРУ» ДОПОМАГАЄ АНТИУКРАЇНСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ»

Олександр ДОНIЙ, народний депутат, позафракційний:

— Як людина, яка неодноразово організовувала різноманітні літературно-музичні заходи, скажу, що ми ніколи не проводили ці заходи від політичних сил і не використовували партійної символіки. Політичні сили, які намагаються залучити на свій бік тих чи інших митців,  роблять це свідомо. І всі мають усвідомлювати, що якщо вони виступають на мистецьких акціях, які фінансують політичні сили, то на них падає тінь цієї політичної сили. В цьому випадку структура, яка пов’язана з агітацією за євразійський вибір та проти україномовної літератури, очевидно, мала б стати застереженням для української молоді.

Я вважаю, що ті, хто погодився виступати на заходах, які проводяться за підтримки організації «Український вибір» Медведчука, зробили помилку. Це помилка, яка заперечує саму їхню творчість. Виступ україномовних поетів на акціях «Українського вибору» допомагає антиукраїнській пропаганді. Тому в мене застереження до всіх літераторів — ви повинні це усвідомлювати, а не хапатися за будь-яку можливість використовувати мікрофон. Треба знати, що ви можете використати мікрофон, а вас використають в антиукраїнських інтересах.

«ПИТАННЯ ЧЕСНОСТІ ПЕРЕД СОБОЮ ТА ІНШИМИ Є НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ»

Микола ШПАКОВСЬКИЙ, поет, музикант:

— «Арт-майданчики» як літературно-музичні події стали мені відомими після того, як у них взяли участь у Львові кілька моїх добрих знайомих. Здавалося б, почитали на публіку, гарна можливість. Я перепитав друзів, які були на тій зустрічі, чи вони давали згоду на розміщення лого «УВ» під своїми фотографіями. Виявилося, що ніхто їх не інформував про причетність літсцени до «Українського вибору». Їм стало прикро, тому що вони воліли б краще тоді не виступати.

Від різних громадських організацій я знаю, що та сама ВО «Свобода» часто «впихає» свої партійні прапори у події, а потім хвалиться, що це вони  все організували і так красиво зробили. Звітність. Робити щось чужими руками у нас добре вміють і на рівні міськрад та облдержадміністрацій. Чесних ігор не буває. А все ж питання чесності перед собою та іншими є на порядку денному. Я не маю жодних претензій до людей, які вибирають щось свідомо, я поважаю кожен вибір, навіть найнеприпустиміший. Але не люблю використання й філософії макіавеллізму. Мистецькі акції можна зробити і на своїй власній ініціативі та громадській активності. Без прапорів, без патріархатів, без пафосу.

Я теж міг би бути на їхньому місці, якби так зорі сказали. Міг би «бути почутим, курва, поетом!». Але я не борюся за публіку, в мене купа ідей для чесної гри. Тому що потрібно бути більш войовничим. Як колись сказав мій один добрий і дуже відомий друг-письменник: бути відповідальним, не підставляти, навіть ворогів. Я той самий, хто викинув у соцмережі інформацію із закликом не приходити на «арт-майданчики», і це розійшлося, загалом 75 репостів і 300 лайків. І мене підтримали навіть ті, хто для мене дуже далекий. Десяток видалився з друзів.

Для мене особисто існує справа честі. 23 роки тому з 2 по 17 жовтня мала місце та успішно завершилася голодувальна Революція на граніті. Серед активістів були, між іншим, Доній, Прохасько, Ірванець, Іващишин, «Мертвий Півень» та Марія Бурмака. Люди, яких я дуже поважаю. Нам так само не треба здаватися. В Росії я вже якось побував —  біда чорна, лещата. Комфортний заклад зі сценою, мікрофон і штуцер баксів на «пєчєнькі» мало що «рішають». Треба вчитися у кращих.

Продовження теми: «Чому нас може навчити «умовний» Медведчук»