Найбільша і найважливіша частина виховання кожного — це те, що ми даємо собі самі.
Едвард Ґіббон, британський історик, член Парламенту Великої Британії

Ще один нафтовий шок?

Долар «врятує» Європа
16 квітня, 2002 - 00:00

Незважаючи на всю ефектність своїх нинішніх дій, ні Ірак, ні Іран не зможуть насправді ввести нафтове ембарго проти США. По-перше, їх зобов’язання протидіяти Америці не включає в себе зобов’язання жертвувати істотними обсягами продажу нафти, які не дають занепасти їхній і без того ослабленій економіці. Обидві країни розуміють, що якщо вони відмовляться продавати Америці нафту, то інші країни (Росія та Мексика) зараз же заповнять цю нішу. Таким чином, нафтове ембарго Ірану/Іраку заздалегідь приречене на провал. Все зведеться до того, що вони втратять гроші.

Навіть Саддам досить розумний, щоб уникнути цієї пастки, тому він та іранські аятолли рисуватимуться та гратимуть на публіку і навіть трошки піднімуть ціни на нафту. І більше нічого. Для арабських глядачів гра на публіку є майже таким же гарним доказом лідерства, як і реальні дії.

Але реальна загроза для постачання нафти — це відкриті військові дії чи диверсії на інфраструктурі видобутку і транспортування. Йдеться не про родовища нафти, а про нафтопроводи, нафтоочисні заводи, нафтові термінали в портах — вони впливають на спотову ціну нафти (ціну в готівкових операціях — з негайною поставкою), оскільки їх стан визначає наявність готовності до негайного постачання нафти. Як показує досвід війни в Персидській затоці, загроза пошкодження нафтоочисних заводів призвела до драматичного підвищення спотових цін: 40 доларів за барель на той момент. На цей раз все, що пов’язане з цінами на нафту, злетить ще вище, оскільки ризики, включаючи диверсії, набагато більш масштабні.

Це майже неминуче трапиться, коли США візьмуться за Ірак. У принципі, Саудівська Аравія може стабілізувати ціну на нафту, піднявши рівень її видобутку. Але одна річ, коли Саудівська Аравія не приєднується до ембарго, і зовсім інша — порушити цінову політику, створюючи в проамериканському пориві достаток на ринку. Внутрішнє положення Саудівської Аравії нестійке, і тому вона балансуватиме і намагатиметься догодити обом сторонам. Використання Америкою своїх великих стратегічних запасів нафти на якийсь час дозволить стримати ціни на нафту, але коли, зрештою, раптом розпочнуться військові дії в Іраку, ціни на нафту почнуть стрімко зростати.

Коли щось iз цього може трапитися? Америка вимагає, щоб Ірак виконав три умови: він повинен сприяти встановленню стабільності в регіоні, повинен припинити спроби придбати зброю масового знищення і припинити придушувати свій власний народ — з чим Саддам, природно, ніколи не погодиться. Саддам, таким чином, приречений, і не має значення, буде Європа співпрацювати з США чи ні. Проблема, як і в 1991 році, полягає в тому, що відсутній відповідний уряд, здатний заповнити вакуум, уряд, який би визнали країни даного регіону, і який би влаштовував США. Ця проблема і невирішений палестино-ізраїльський конфлікт стримують негайні дії. Це означає, що ціни на нафту залишатимуться такими ж високими (можливо навіть вищими) протягом ще якогось часу.

Споживачі в США, а також — у Європі та в Азії відчують на собі удар нафтового шоку. Їхня купівельна спроможність знизиться, попит впаде, і зростання економіки сповільниться, як під час війни в Персидській затоці. Зниження темпів розвитку американської та світової економіки, в свою чергу, є поганою новиною для ринків активів і поставить центральні банки перед складним вибором: вони повинні будуть вирішувати: боротися їм iз рецессією, знижуючи позиковий відсоток, чи боротися з інфляцією, викликаною підвищенням цін на нафту, шляхом підвищення ставки відсотка.

Якщо ситуація загостриться, то потрібно сказати «до побачення» тенденції зростання на фондових біржах. Так, це правда, що сьогодні нафта не має такої важливості для економік індустріально розвинених країн, як це було в минулому. Але зайві 10 доларів за барель будуть великим потрясінням і важким ударом.

Якщо передбачити, що все це трапилося — що тоді буде з доларом? Досі відносно європейської валюти долар був досить сильним, він підтримувався високими показниками приросту ВВП на душу населення в США та іміджем США як світової економічної суперзірки. Роль суперзірки посилюється військовою доблестю, але остання серйозно страждає, коли стикається із всесвітнім несхваленням з боку зелених, антиглобалістів, пацифістів, європейського цинізму і розсерджених арабів.

За такого стану економіки, який у таких несприятливих умовах не призведе до поліпшення справ у Європі, і за такого потьмянілого іміджу США долар знаходиться перед загрозою серйозного падіння. Єдине, що могло б утримати долар приблизно на нинішньому рівні — це погані економічні показники Європи. Зрештою, обвинувачення США — це головним чином спосіб перевести увагу з невдалого лідерства Європи на боротьбу іншої країни за світову безпеку (включаючи тривале існування Ізраїлю) і більш сильну світову економіку. Зрештою, проблеми, що оточують з усіх боків пана Шредера або пана Берлусконі, а також добродіїв Ширака і Жоспена — це не те, що формує світові тенденції на даному етапі.

Проект Синдикат для «Дня» Руді ДОРНБУШ, професор економіки Массачусетського технологічного інституту
Газета: 
Рубрика: