Що визначає репутацію преси?
Сергій КОСОЛАП, керівник прес-служби Дніпропетровської обласної ради народних депутатів:
— Можу назвати дві газети — «День» та «Дзеркало тижня», — які зламали певний психологічний бар’єр: вони підняли планку дозволеності критики. Якщо раніше опозиційні видання в нашому регіоні дозволяли собі якийсь критичний штрих, то відразу йшов дзвінок зверху. А ось зараз вони дозволяють собі критику з серйозних питань суспільного життя. Але інколи виникає містечкова опозиційність, некоректна, на мою думку, і незрозуміла. Можуть відомого політичного діяча намалювати у ванні...
Л. І. — Якщо добре намалювати, то не проблема, але якщо погано, то це нецікаво. Тут навіть слід казати не про етику, а про доцільність і дотепність.
С. К. — А з іншої точки зору — треба переглянути все інформаційне законодавство. Якщо зараз ведеться мова про Інтернет на заводах і фабриках, то для цього потрібні кошти. А для того, щоб відбувалася трансформація мозку, особливих коштів не потрібно.
Л. І. — Але для цієї дешевої трансформації у мозку потрібні дорогі газети.
С. К. — Безумовно. Цим неможливо нехтувати і тому неможливо змиритися з тим, щоб у державі не було свого паперу. Таким чином, папір перетворюється на стратегічну сировину.
Ірина ДУДКА, завідуюча прес-службою Полтавської обласної ради народних депутатів:
— «День» у нас користується належною репутацією, керівники довіряють йому, вашу газету особливо активно читали під час передвиборної кампанії. Зараз інтерес дещо згас, але якість матеріалів задовольняє. Що ж до свободи слова, то наша місцева преса працює здебільшого на замовників. Дехто і на опозиційності став депутатом.
Л. І. — Рівень опозиційності, який зараз демонструють чи то газети, чи то політики, так само не викликає у людей адекватної довіри. У серйозних людей виникає відчуття, що щось не так з цією опозицією. І це не випадково, тому що лише одною гостротою довіри не здобудеш. Треба, щоби було зрозуміло, що це в тебе не ситуативно, а що ти насправді широко і доказово мислиш, бачиш. На мою думку, газети завжди опозиційні до влади. Опозиційність означає ту чи іншу форму критики, осмислення, але треба, щоби це було зі знанням справи. Тим більш, що є час виборів і є час життя між виборами. І зараз треба впливати на те, на що ти можеш впливати. А скільки тієї самої критично-аналітичної роботи стосовно того, що є старим і відсталим у мисленні! Але це багатьом здається нецікавим, бо це тривалий процес. Ось у чому ще проблема.
І. Д. — Мені здається, що люди втомилися від постійної опозиційності. Коли з номера в номер неаргументовано вимагають зняти Президента, то це вже стає нецікавим. Але, на мою думку, критика повинна бути не тільки доказовою, а й поданою у гарній літературній формі, коли висловлювання журналіста стають крилатими. Або ж, наприклад, ваша рубрика «Щоденник», яка дає простір для серця й діє на рівні серця. Журналістська робота в аналітичних виданнях має бути дуже високого класу.
Л. І. — Тут є ще одна проблема для журналістики. Адже набагато легше сказати щось погане про Президента, який добуває другий термін, а от виступити на захист якоїсь іншої людини у ситуації гострій і близькій до тебе — проблематично. У кожному місті можна знайти представників влади, керівників підприємств, які діють на свій розсуд і собі на користь, але ніхто не хоче нічого говорити, тому що засвітитися у боротьбі зі зловживаннями на такому рівні — це непрестижно. Ця боротьба, неосвітлена софітами, може призвести до більш важких наслідків для журналіста, адже на місцях реакція швидка, жорстка і без слави. Тому не дивно, що цікаві регіональні журналісти завжди писали в «День».
Тамара КАШИРІНА, головний спеціаліст з інформаційно-аналітичних питань Херсонської обласної ради народних депутатів:
— Сьогодні місцеве самоврядування відійшло на другий план і у нас теж. Але я хочу особливо підкреслити, що професіоналізм завжди бере верх. Коли журналісти приходять до обласної ради — по за тим, чи була якась подія чи ні, я не відпускаю нікого з порожнiми руками. Адже через обласну раду проходить стільки важливої інформації — можна знайти цікавий факт не тільки для місцевих, але й для всеукраїнських газет.
Вікторія ЖЕЛЄЗНОВА, заступник керівника відділу прес-служби Дніпропетровської ради народних депутатів, власкор газети «Заря»: — З приводу впливовості газети: до тої пори, поки впливовість буде визначатися кількістю фотографій керівників області, що вийшли протягом тижня на сторінках газет, я вважаю, далеко ця область не піде і впливовiсть газети на цьому й закінчиться.
Л. I. — Економіка країни, конкретного регіону, замовляє певний рівень свободи слова. Нам потрібно самим вчитися робити гроші. Наша інертність — додатковий податок на всіх нас. Я все-таки вважаю, що доброзичливість, ясність і твердість необхідні у стосунках преси з керівниками усіх рівней. Саме це дає журналістам впевненість у тому, що ти можеш свою критику спокійно прочитати в очі людині й сказати: я вважаю так-то, ви не згідні — наведіть свої аргументи. Стосунки прес-служба — газета треба будувати на принципах взаємопорозуміння в iм’я загального розвитку, тому ми і організували цю зустріч.
