Синьо-червоно-коричнева любов

Уже неодноразово в «Дні» лунала така думка: «Свобода» з її сенсаційним результатом опинилася в парламенті як, по суті, надзвичайно зручний «спаррінг-партнер» влади. Минулої суботи у центрі Києва трапилися події, які підтвердили, що така думка небезпідставна і дозволяє передбачати, з ким і за що «Свобода» проголосує з майже стовідсотковою ймовірністю.

Про горезвісний закон 8711 (про заборону «пропаганди гомосексуалізму») останніми місяцями не говорив тільки лінивий. Цей закон — грубе порушення цивільних свобод, і, крім того, створює надзвичайно небезпечний прецедент, розв’язуючи владі руки для штампування все нових і нових цензурних обмежень. Ось, власне, українці, які вважають «8711» ганебним, вирішили скористатися своїм правом на мирні зібрання і провести демонстрацію протесту якраз напередодні Міжнародного дня захисту прав людини. Тут-то й почало з’ясовуватися, що Україна місцями аж занадто схожа на Росію.

Спочатку Окружний адміністративний суд напередодні, у п’ятницю, заборонив акцію «з метою забезпечення правопорядку, запобігання вчинення злочинів, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод жителів Києва та гостей столиці» — мовляв, на Майдані проходять якісь міфічні «загальнодержавні свята». Організатори встигли подати заявку на альтернативний маршрут: Бессарабська площа — парк Шевченка. Узгодження вуличних акцій у нас не дозвільне, а повідомне, тож демонстрація була цілком законна.

Коли в суботу активісти зібралися на Бессарабській площі, «Беркут» заблокував подальшу ходу, оголосивши про «незаконність» зібрання (не маючи на це жодних юридичних підстав). Довкола місця події зібралося чимало агресивно налаштованих ультраправих молодиків. Найцікавіше те, що міліція не пропускала маніфестантів, які відстали від товаришів, але залюбки дозволяла це робити ультраправим, які вільно проходили кордон «правоохоронців», щоб вчиняти бійки і розпилювати людям сльозогінний газ в обличчя. Коли демонстранти спробували чинити опір, міліція затримала двох ультранаціоналістів і... шістьох маніфестантів. Про останніх відразу збрехали, що вони у відділок «запрошені» (хороше запрошення — з транспортуванням в автозаку!). Незабаром у відділку з’явився пан солідного депутатського вигляду, погомонів із міліціонерами, й ті без зайвих вагань відпустили хуліганів (котрі, нагадаю, били людей і розпилювали їм в очі газ). Якщо це не сьогоднішня Росія — то що це?

На щастя, все не так безнадійно. Попри спільні старання ультраправих провокаторів і міліціянтів, мітинг відбувся.

До чого тут Тягнибок і компанія? До того, що напад здійснила група вуличних націоналістів, яку давно і небезпідставно підозрюють у скоординованості дій із провідниками «Свободи», відповідальними за роботу з молоддю. Зайве підтвердження: в той таки вечір на сайті партії було оперативно вивішено відгук, цілком схвальний щодо дій нападників: http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/034872.

Повертаючись до ситуації у парламенті — невідомо, як і про що «Свобода» домовлятиметься з «Батьківщиною» й «УДАРом» в опозиції, але за «8711» наші професійні моралісти разом із таврованими ними ворогами України — КПУ і ПР — проголосують без вагань. Загалом, можливості для конструктивної співпраці з Банковою тут відкриваються неозорі. Заборона абортів? «Свобода» до ваших послуг. Обмеження прав «нелегальних мігрантів», яке на ділі обернеться лише зростанням корупції серед чиновників і продажних ментів? Швиденько голосувати! Інтернет-цензура під виглядом боротьби за моральність? Отримайте 37 голосів, будь ласка. І тому подібне.

Але це розмова не лише про «Свободу». Саме влада регіоналів постаралася, щоб із націоналістичного гомункула виріс цілком впевнений у собі політичний монстр. Саме влада тепер підкидатиме їм ласі шматки у вигляді мракобісних законів. Саме владу вони постачатимуть регулярними приводами для закручування гайок, влаштовуючи нові й нові провокації в парламенті, на вулицях, в школах, інститутах — де завгодно. Але нічого дивного в тому нема. Бо є щось потужніше за політичні розбіжності: одна, але полум’яна пристрасть, що об’єднує і регіоналів, і комуністів, і ультраправих — ненависть до свободи без будь-яких лапок.