У державців немає місця для філософії.
Томас Мор, англійський письменник, філософ, державний діяч, лорд-канцлер, Святий Римо-католицької церкви

«Сьогодні важливо — не переступати межу ненасильницького спротиву»

Активісти євромайданів — про те, що робити із суспільною енергією і всенаціональним піднесенням
28 листопада, 2013 - 09:43
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Сьогодні виповнюється тиждень Євромайдану. Останнє телевізійне інтерв’ю гаранта показало, що якщо влада й збирається підписувати угоду, то точно не у п’ятницю і швидше всього не у Вільнюсі. Дехто ототожнюює Євромайдан з Помаранчевим 2004 року, але попри спільне й відмінне, один момент є беззаперечним — це потужна хвиля народного піднесення з акумульованою колосальною енергією, яку в будь-якому випадку подібно кудись спрямувати. Тисячі українців по всій Україні продовжують виходити на центральні площі міст відстоюювати насамперед цінності, а не якусь окрему політичну силу. Чимало питань виникає: Що буде далі? Що робити з енергією? Як її спрямувати навіть у випадку непідписання угоди? І показове, щоправда не менш актуальне: Чи «дотягують» наші політики (провладні, опозиційні) до рівня того суспільства, яке вийшло на вулиці відстоювати євроінтеграційні амбіції? Очевидно, що після всіх подій українцям, можливо, доведеться переосмислити чимало позицій, але так виглядає, що нова спроба вже почалася.

КОМЕНТАРІ

Катерина ЖЕМЧУЖНИКОВА, журналіст, громадський діяч, Донецьк:

— Люди, які стоять на своїх майданах, пропагують в першу чергу цінності, а не географію. Це не ті люди, які хочуть поїхати звідси за кордон, шукати щастя там, це ті — хто, хоче побудувати в Україні такі умови, які б дозволили їм повноцінно жити тут. Ці люди хочуть не у Європу, вони хочуть мати Європу в Україні. Я не думаю, що у випадку непідписання Угоди, людей охопить розчарування і вони будуть вдаватись до еміграції. Скоріше це стане поштовхом для мобілізації дій по всій Україні. Ми розчаровані ще з минулого четверга, коли дізнались про рішення Уряду.

Я на 98% вірю у позитивний результат нашої акції, але припускаю, що можу помилятись. Ймовірно ми долучимось до безстрокового Євромайдану у столиці, де вже вимагатимемо негайної відставки уряду.

Дмитро ПИЛИПЕЦЬ, лідер євромайдану у Харкові:

— Я думаю, що тут може бути два варіанти. Перший: Україна залишиться у стані нейтралітету і на виборах 2015 року легітимним шляхом буде замінений президент. Другий варіант: Уряд починає активну компанію у бік Росії і відновлення того стану, який був під час Радянського Союзу. Суспільство буде вимагати негайної відставки такого Уряду та президента.

Зараз у людей відчувається піднесення, подібне до того, яким воно було у 2004 році. Проте, я припускаю, що воно може трансформуватись. І ці мирні зібрання можуть перерости у більш радикальні речі.

Олеся ОЗИРСЬКА, громадська активістка, учасниця Євромайдану у Криму, Євпаторія:

— У Криму дуже мало людей, які готові виходити на вулицю та показувати свою громадянську позицію. Я сама приїхала із Запоріжжя і відчуваю різницю між тими, хто живе тут і хто мешкає там. Там люди розуміють для чого нам ЄС, і чому не варто йти у Митний союз. Тут більшість людей похилого віку дотримуються саме такої позиції, і це приємно.

Підписання обов’язково відбудеться, нахай і після імпічменту президента та відставки уряду. Для цього нам потрібно небагато — зібрати достатню кількість підписів українців. Я думаю, що ми зможемо це зробити, враховуючи активність громадян сьогодні.

Ми не втратиму віру доти, доки не перестанемо збирати майдани. Зараз, я як ніколи відчуваю любов до рідною країни, мене це наповнює зсередини, тож ми все подолаємо цього разу! Слава Україні!

Павло ОСТРОВСЬКИЙ, студент Українського Католицького Університету, Львів:

— Розчарування буде у будь-якому випадку. Цілком очікувано, що Угода не буде підписала. Зараз мені важко спрогнозувати, що буде опісля. Влада сьогодні тільки загострює конфлікт, а не вирішує його.

Сьогодні важливо не переступати межу ненасильницького спротиву, важливо залишити це мирною громадською (підкреслюю, що це саме громадський рух) акцією. Бо в разі чого це може зіграти владі на руку. Важливо також, що у Львові участь політиків є мінімальною, а у Києві громадськість вмовила відмовитись від прапорів.

Ігор АРТЮШЕНКО, громадський діяч, Голова організації «Українська справа», один з організаторів Євромайдану в Запоріжжі:

—Ми добре розуміємо, що найважливіші завдання зараз виконуються в Києві. Від того, як буде поводити себе офіційна опозиція та активні кияни залежить успіх справи. Завдання регіональних ініціатив – це довести, що Євроінтеграцію підтримує все суспільство, від Заходу до Сходу, від студента до підприємця; що київська акція – це акція киян, а не звезених зі всієї України активістів. Тому, у разі непідписання Януковичем Угоди, все буде залежати від Києва. І якщо Президент зневажає думкою переважної більшості громадян – це не Президент України, а недолугий призначений менеджер, якого громада має повне право звільнити. Вірю, що Київ розпочне цей процес, а ми підтримуємо».

Віталій ПРИЙМАК, один із організаторів євромайдану в Рівному:

—Якщо підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом не буде, ми вимагатимемо зміни влади, тобто перевиборів. У декого з учасників євромайдану може виникнути розчарування з цього приводу. Однак, як на мене, то це згодом спонукатиме до подальших дій.

До речі, позавчора у наметі в центрі Рівного ночувало не так багато активістів. Натомість вчора вдень до нас приєдналися майже три тисячі студентів з усіх місцевих вищих навчальних закладів. Адже на період проведення акції вдалося домовитися про вільне навчання. Це результат добре проведеної інформаційної кампанії. Тим часом студентів, які за своєю суттю є рушійною силою, завжди підтримають старші люди.

Приємно також, що громадські активісти, яких об’єднав євромайдан, не використовують символіки. Панує гарна атмосфера. Коли вчора до нас долучалися представники політичних партій і їх попросили зняти партійні прапори, вони це зробили. Тобто вдається міняти пріоритети. Бо ситуація продемонструвала – головне не партійна приналежність, а особистість. Це є концептуальним.

Марія ДОМАНСЬКА, співкоординатор євромайдану у Луцьку, заступник голови громадської організації «Асоціація Молодих Реформаторів» (АмоРе):

Про те, про буде з Україною і нами, якщо Президент не підпише Угоду про асоціацію з ЄС, якраз і обговорюється зараз на євромайданах. На мою думку, є три  варіанти.
Перший. Люди просто мовчки розійдуться з майданів, повіривши чи зробивши вигляд, що повірили в обіцянку підписали цю Угоду пізніше. А можуть і мітингувати далі, хто скільки з тих чи інших причини витримає. Витримає тиск, погрози, провокації... Є ще й третій варіант. Це штурм чи блокада державних установ, органів влади.  Я схиляюся все ж до мирного варіанту розвитку подій.

Якщо Президент не підпише Угоду, ми маємо просто «додовбувати» цю владу, чинити на неї моральний публічний тиск. Адже те, що відбувається в Україні, бачить і Європа, і світ. Ситуацію доведеться доводити до абсурду, до абсурду абсолютного. І це тільки починається. Тоді у влади буде два виходи. Або підписувати Угоду, або залишати Україну. Проте вони її не залишать, бо тримаються за свою владу тут.

Стосовно енергії, накопиченої учасниками євромайданів, то не можна передбачити, куди її спрямують. Енергія є вже і зараз, її важко втримувати. На мою думку, варто буде створювати паралельні ради, котрі мали б перерости в органи влади. Хай влади нелегітимної, але такі ради управляли б натовпом і спрямовували б його, куди треба.

Зоя БУЙНИЦЬКА, член оргкомітету луганського євромайдану:

— Люди налаштовані рішуче і готові й далі вимагати підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Якщо вона не буде підписана 29 листопада, все буде залежати від розвитку подій у Вільнюсі: відкладення підписання на певний термін чи повне скасування.

У випадку, якщо станеться перший варіант, це залишить надію. Однак, важливо не втратити спільну синергію дії, що зараз склалась на майданах та контролювати цей процес. У разі другого варіанту, людей на майданах стане в рази більше, і вони цілком можуть поставити під питання легітимність такого президента, який не відповідає за власні слова та не виконує обіцянки, а також українське законодавство, й вимагати його відставки.

Піднесення можна зберегти лише реальним планом дій, який чітко покаже куди ми будемо далі рухатись і як. Цей план має бути узгодженим та підтриманим єдиним майданом. Саме у такій ситуації у людей, що ще сумніваються бути на майдані чи ні, сформується довіра, а ти хто розчарувався, отримають друге дихання.

Оля ВЕРБИЛО, учасниця Євромайдану в Тернополі та Києві, студентка ТНПУ  імені В. Гнатюка.

Треба чекати і доводити, що навіть після 29 листопада ми не збираємося розходитися. Часто порівнюють євромайдан з Майданом 2004 року. Я переконана, що таке порівняння є неправильним. Тому що, по-перше, Майдан 2004 року  – це вже перегорнута сторінка в історії. Вчора на євромайдан вийшла в основному молодь, тобто це євромайдан молодого покоління. Вийшли студенти, які народилися в незалежній державі, які мають трохи інші погляди на те, якою має бути держава. По-друге, у 2004 році на майдані боролися за політичну силу конкретного кандидата, а в даному випадку люди не борються за конкретну політичну силу, люди виборюють краще життя.

Не дарма все ж таки відмовилися від політичної символіки, аби не прив’язувати євромайдан до політичних партій. Вважаю, що це правильний крок. Я вважаю, що саме цей євромайдан має мати позитивний фінал.

В ніякому разі цю енергію не можна спрямувати в насильницьке русло, в ніякому разі не можна вестися на провокації. Це піднесення треба перетворити так, щоб нам вистачило на дуже довге терпіння. Треба зорганізуватися і доводити, що у разі не підпитання Угоди ми не збираємося зупинятися, будемо чекати до останнього.

Любомир ШИМКІВ, Молодіжний мер Тернополя, співорганізатор Євромайдану у Тернополі

—Всі відчувають, що працюємо заради одної мети. 27 листопада було найбільше за ці дні учасників Євромайдану в Тернополі – 8 тисяч осіб, 28 листопада буде 10 тисяч. Це переважно студенти. До речі, бажаючих долучатися до євромайдану в Києві багато, але є проблеми з автобусами.

28 листопада до вечора чекаємо на координації та спільний план дій з Києва – в якій формі будемо продовжувати протест, чи будемо усі їхати до Києва, чи будемо на місцях у більш радикальний спосіб страйкувати.

Олександр САВИЧ, організатор євромайдану в Херсоні

– Очевидно, що угода про асоціацію підписана не буде. Однак я переконаний, що вихід людей на євромайдани не був даремним. Тепер маємо змінювати лозунги. Особливо це стосується Херсона, де влада незаконно затягує вибори міського голови, нав’язавши нам зручну кандидатуру в. о. Мусимо вимагати можливості обрання законного мера. І після євромайдану загалом аполітичний Херсон уже не буде таким спокійним. Ця активна молодь точно прийде на вибори, а це мінус для діючого режиму. Ми показали, що в нас є сильний запит на зміну влади. В стратегічному плані – зміна влади у 2015 році.

Щодо енергії, яку акумулювали майдани, то вона обов’язково кудись виходитиме. Хочеться, щоб у кожному регіоні був проект від ініціативної групи, яка організувала людей на площах. Наприклад, я вирішив розроблювати сайт, на якому буде перелік торгових марок і сервісів, що інвестуються Росією. Уряд скаржиться, що сусідня країна сильно тисне на нас. Але ми можемо висловити їм свій економічний протест, від якого терпітиме збитки й Росія. За ідеєю, такий проект повинна підтримати й влада, але я сумніваюся, що це буде. Завдяки сайту ми об’єднуватимемо не тільки тих, хто вже вийшов на майдани, а й тих, хто не зміг, не наважився, але хотів. Сидячи вдома перед комп’ютером можна зробити кілька кліків, якими висловити протест проти тих чи інших російських товарів в Україні. Залежно від масштабності розкрутки, цей ресурс повинен стати сигналом для російських маркетологів вкладати більше грошей у рекламу своїх марок, робити їх привабливішими. А чим більше грошей в рекламу – тим дорожчими ставатимуть ці марки. Відтак, ми допоможемо нашому виробнику і на якусь долю зменшимо присутність російських товарів в Україні.

Стосовно Західної України, де протести були більш чисельними, гадаю, багато з цієї молоді здатні організувати свою політичну партію чи громадську організацію. Вона могла б представляти інтереси людей, які осмислено вийшли на євромайдани. Але ще раз наголошую, що все залежить від масштабності і організованості.

Ірина МЕДУШЕВСЬКА, Одеса:

Нічого не буде до тих пір, поки суспільство не усвідомить, що ця «постановча опозиція» тільки кричить на майданах, про те що бореться із «донецькими бандитами», проте насправді обідає із ними у дорогих рестораціях та домовляється про свої справи, а не справи держави. Це українська риса «наша хата скраю», яка ще не подолана.

Енергія людей нікуди не може піти. Це закон фізики. Але направлять її у потрібне русло наші діти, які вже виросли вільними! Вони – діти тих, хто стояв на майдані 2004 року. Вони ніколи не поступляться владі, вони будуть активними виборцями 2015 року. Я сподіваюсь, що саме вони повернуть історію країни у правильний напрям. Їх точно вже не проведеш історіями про «братські народи», які ставляться до наших людей як до однієї з імперських колоній»

Олег ПУСТОВГАР, громадсько-політичний діяч, учасник Євромайдану в Полтаві:

Після вчорашніх заяв президента Януковича і прем’єра Азарова стало очевидним, що угоду про асоціацію з ЄС Вільнюсі не буде підписано. Проте до цієї події буде прикута увага всього суспільства. Ще є доволі багато наївних громадян, які сподіваються на позитивний результат саміту. Навіть дехто з опозиції ще кілька днів тому вірив у сценарій скликання Януковичем РНБОУ й відставки уряду.

Також зауважу, що значна частина українців ПОКИ ЩО сидять біля телевізорів, у соцмережах, щиро симпатизуючи найактивнішим протестувальникам. У глибині душі в цих громадян жевріє надія на успіх. У п’ятницю буде розставлено всі крапки над «і», тобто ситуація нарешті стане чорно-білою, що зробить протести ширшими й воістину всенародними. Це може спричинити радикалізацію вимог Євромайдану: від позачергових виборів до Верховної Ради до імпічменту президента. Уже зараз на Євромайдані популярне гасло «За Різдво без Януковича».

Як використати цю енергію? Проєвропейська риторика Партії регіонів протягом останніх півроку в багатьох експертів викликали небезпідставні сумніви. Адже це суперечило реальній сутності влади: під акомпанемент євроінтеграційних розмов вони протягом трьох років системно руйнували самі основи, на яких тримається Євросоюз. Отже, у короткостроковій перспективі енергія Майдану має дати оновлення владних кабінетів справжніми, а не показушними євроінтеграторами.

У довгостроковій перспективі – це охоплення ідеєю модернізації України за євростандартами переважної частини суспільства. Уже зараз соціологія впевнено каже: кількість прихильників вступу в ЄС росте, як на дріжджах! Євромайдани – це серйозний поштовх до незворотності становлення громадянського суспільства і залучення до цього процесу покоління «ровесників незалежності», нових середовищ і нових лідерів, які народжуються у нас на очах.

Підготували: Наталя МАЛІМОН, Луцьк, Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне, Андрій ВАСИЛЮК, Запоріжжя, Денис КИРКАЧ, Луганськ, Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Тернопіль, Іван АНТИПЕНКО, Херсон, Сергій ШЕБЕЛІСТ, Полтава

Катерина ЯКОВЛЕНКО, Артем ЖУКОВ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments