Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Володимир ФIАЛКОВСЬКИЙ: Чому на Нацбанк не поширюється закон про боротьбу з корупцією?

11 березня, 1999 - 00:00

Хто допустив витік інформації? «З мого погляду, це було
справою рук спецслужби, хоча сама СБУ в цьому не зізнається. Більше того,
вона практично не брала участі в роботі комісії, заявляючи: ми дали матеріали,
а ви перевіряйте. І відбулася, в основному, дуже загальними висловлюваннями»,
— говорить секретар спеціальної слідчої комісії парламенту Володимир ФІАЛКОВСЬКИЙ.

— Як можна сформулювати основну претензію до Нацбанку?

— Будучи центральним банком країни, її центральним фінансовим
інститутом, він приймає рішення щодо використання загальнонародного надбання
фактично самостійно. Це не звинувачення керівництву Нацбанку, бо немає
відповідної законодавчої бази, і воно змушене так діяти. Але за цих обставин
працівники Нацбанку не є держслужбовцями, і на них не поширюються обмеження,
що накладаються на цю категорію громадян, зокрема, законом про боротьбу
з корупцією. Кошторис витрат Нацбанку ніким, окрім нього самого, не затверджується.
Більше того, він навіть офіційно не подавався для розгляду у ВР.

— Якими документами регламентуються правила зберігання
валютних резервів Нацбанку в іноземних банках?

— Інструкцію написав 1995 р. заступник голови Нацбанку
пан Бондар. Він же за цією інструкцією і діяв, та сам її порушував. Тобто
практично ніким не контрольована людина одноосібно приймала рішення про
те, як використовувати золотовалютні резерви країни, керуючись інструкцією
власного вигадування. Я не стверджую, що він зробив дещо незаконне. Оцінку
з цього питання має право дати тільки комісія, яка незабаром оприлюднить
своє рішення. Але сама по собі ситуація явно ненормальна. Природно, у Нацбанку
є аргументи на свою користь. Їхня офіційна оцінка з нашого боку невдовзі
прозвучить. Можу сказати єдине: існуюче поки що законодавче поле дозволяє
нанести країні дуже суттєву втрату. Якби раптом пану Бондареві захотілося
всі золотовалютні кошти країни переказати на будь-який кодований рахунок,
то він мав цілковиту можливість це зробити. Цього, на щастя, не сталося.

— Комісія вивчала лише проблему валютних резервів?

— Ні, спектр нашого розслідування був ширший, ніж «наведення»
СБУ. І в усіх напрямах ми натикалися на запитання, хоча Нацбанк аргументує
свої дії інтересами держави і вважає їх оптимальними. Наскільки це відповідає
дійсності — ми незабаром дізнаємося з доповіді комісії. Але як можна ставитися
до існування в Нацбанку безповоротних кредитів? Хто повинен нести за них
відповідальність? Я вже не говорю про кредити АКБ «Градобанк», «Відродження».
Зараз у всіх на вустах банк «Україна». Але не всі знають, що Нацбанк нерідко
видає кредити під відсотки, нижчі за облікову ставку самого Нацбанку. Це
те ж саме, що торгувати собі у збиток. І такі випадки зафіксовані, їх багато,
й їх невдовзі буде озвучено. Запитання знову ж таки в тому, хто і яку відповідальність
повинен нести... Чи варто виправдовувати невдачу комерційним ризиком, адже
суми надто великі, а гроші — народні. От все, що я можу поки повідомити,
решта — таємниця слідства. Як тільки з’явиться офіційна можливість, читачі
вашої газети будуть проінформовані в повному обсязі.

— Чи не було з боку НБУ спроб приховати істину?

— На мiй погляд, якщо вони і були, то робилися так, що
я цього не помітив. І Ющенко, і Стельмах, і Бондар під присягою відповіли
на всі поставлені запитання, хоча з їхньою аргументацією, природно, ми
не завжди погоджувалися.

КОМЕНТАР

Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, радник голови НБУ:

Більша частка звинувачень проти Нацбанку виникає з відсутності
закону України «Про Національний банк», який вже протягом довгого часу
лежить у Верховній Раді (коли буде його друге читання — не дуже зрозуміло).
І це добре знають члени слідчої комісії, що видно навіть з інтерв’ю. За
такого стану правового поля об’єкти для критики знайти легко. Тим більше,
якщо вона засновується на уявленнях, характерних для командно-адміністративної
системи. Народний депутат Фіалковський уявляє собі банківську систему такою,
якою вона була в Радянському Союзі, де був Держплан, який планував емісію
Держбанку, а над Держпланом була Рада Міністрів, а над нею — політбюро.
І зрештою, все визначалося на Старій площі. Тоді це була досить зрозуміла
система. Зараз спроби ввести систему контролю над Нацбанком можуть означати
бажання повернутися до старих часів. Я хочу звернути увагу на те, що ступінь
незалежності центрального банку має прямий позитивний зв’язок з добробутом
країни. Найбільшу незалежність мають центральні банки Німеччини й Австрії,
не кажучи вже про Федеральну резервну систему США. І, як відомо, саме в
цих країнах найвищий рівень життя. А у нас тривають спроби регулювати банківську
систему, виходячи з старих щодо неї уявлень, які існували до скасування
ст. 6 Конституції СРСР. Дехто знову шукає «ядро», якому дозволялося контролювати
усе й уся. Щоб запобігти ймовірним зловживанням (я переконаний, що їх у
Нацбанку не було), потрібен закон, який би, до речі, захищав Нацбанк від
тиску. Безповоротні кредити, про які йдеться в інтерв’ю, якраз тому і видавалися,
що до цього зобов’язували постанови Кабміну і Верховної Ради про підтримку
якихось підприємств або галузей, про видачу санаційних кредитів тощо. Отже,
провина за це лежить не на Нацбанку, а на рудиментах планово-розподільної
економіки, яких ще не позбулися в нашій країні.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День» Напередодні виступу заступника голови СБУ Анатолія Бєляєва у Верховній Раді засоби масової інформації вже мали в своєму розпорядженні відповідну доповідну записку. 
Газета: 
Рубрика: