Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Як нам розвалити Україну

Порадник українським політикам — у запитаннях і відповідях
15 липня, 2006 - 00:00

1. Чи конче треба її розвалювати? — Треба.

2. Чому? — Тому що вона велика, і цілою її не проковтнеш.

3. А хто її ковтатиме частинами? — Ті, хто радий був би проковтнути цілою.

4. Чи ж проста справа — розвалити країну, створену потом, кров’ю і розумом поколінь? — Далеко не проста, але можлива, і події останнього часу це засвідчують.

5. Кому по силі розвалити Україну? — Нікому особисто.

6. А що ж тоді потрібно? — Потрібні наполегливі колективні зусилля всіх політичних сил, державних діячів; опозиції, яка йде до влади; опозиції, яка вийшла з влади; криміналітету провадного й криміналітету антивладного; самодіяльних гетьманів і гетьманят, отаманів і отаманчиків; а також згуртованих рядових пасіонаріїв (за Маяковським: «…Если в партию сгрудились малые — сдайся, враг, замри и ляг!»). Тим більше, що тих мільйонів і мільярдів гривень, яких не вистачає на лікарні, школи, бібліотеки, музеї, на заміну гнилих водоводів і газоводів по всій Україні, на борги по зарплатах тощо — вистачає з лишком на утримання тисяч і тисяч політизованих дармоїдів у двох сотнях чи що партій, на конвеєрне продукування «палаток» різних кольорів, на безкінечні валки комфортабельних автобусів, що невідь-звідки взялися…

7. Чи можуть колишні, нинішні й майбутні державці зробити гідний внесок у вікопомну акцію розвалу України? — Можуть.

8. Яким чином? — Демонструючи своєму народові і всьому світові єдиний доступний їхньому розумінню спосіб служіння Україні: боротьбу за портфелі.

9. Що робити народній владі? — Те, що робила антинародна.

10. Що робити новій антинародній владі? — Те, що робила народна.

11. Що робити партії, яка оголошувала і владу, і опозицію двома однаково мафіозними, бандитськими кланами? — Пристати до того клану, який рідніший за геополітичною орієнтацією.

12. Що робити чесному політикові, якщо дуже хочеться стати «не першим, але й не другим»? — Запропонувати свої послуги тим, хто від них не відмовиться. Про совість можна не турбуватися — «політична доцільність» (тобто власний політичний інтерес) — категорія вища і безумовніша. Все інше забудеться.

13. Що робити рядовій депутатській масі? — Вчитися грати на популярних музичних інструментах (барабани, бубни, пищалки; в окремих випадках пригодилися б арфи й трембіти); опановувати бокс, самбо, джіу- джітсу, козацький бойовий гопак, лезгінський танець із шаблями; засвоювати професійний парламентський жаргон: «размажу», «замочу», «глаза выколю» (порядком експерименту вже прозвучало на засіданні 11 липня, провіщаючи нові можливості парламентської демократії). Треба також вивчати стратегію проведення масових боїв у закритих приміщеннях, насичених комп’ютерною технікою.

ПРИМІТКА: ДЕПУТАТАМ З ЧИСЛА СПОРТСМЕНІВ-БОРЦІВ, ТІЛООХОРОНЦIВ, МАСАЖИСТІВ ТА ІНШОГО VIP-ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ ДОДАТКОВИХ КУРСІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НЕ ЗНАДОБИТЬСЯ.

14. А що ж робити виборцям? — Знову й знову обирати тих самих.

P.S . Уклав я цю пам’ятку, а потім подумалося: кого ж я навчаю? Це ж вони нас навчають! І, схоже, ще довго навчатимуть…

Iван ДЗЮБА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ