Стоїть, похитуючись, Україна
Яна МОЙСЕЄНКОВА, "День"
Україна сьогодні на грані найсерйознішої фінансової кризи. Ситуація настільки загострилася, що в пориві щиросердя "прорвало" навіть Президента. Він, не моргнувши оком, тут же "скинув" відповідальність на прем'єра, заявивши, що "за невирішеними проблемами проглядається низький рівень керівництва Кабінету Міністрів".
І вразив експертів Міжнародного валютного фонду, які так до кінця й не зрозуміли, як усупереч офіційній домовленості можна за два тижні використати ліміти фінансування до середини червня. І при цьому заявляти: "ми живемо не відповідно до заробленого й становище вимагає застосування жорстких заходів". Таки вимагає. Шкода лише, що МВФ-ський потяг уже рушив (відвозячи із собою багатьох потенційних інвесторів) - у річному кредиті "стенд-бай" Україні відмовлено.
А тут ще й ситуація, що склалася навколо гривні, мала б бути кращою. За останній місяць попит на валюту на Українській міжбанківській валютній біржі перевищив пропозицію у понад шість разів. Нацбанк, звичайно, як може контролює ситуацію, в основному за рахунок продажу своїх валютних резервів (за словами міністра економіки Віктора Суслова, 87% попиту на долари утримувалося за рахунок інтервенції НБУ). Додамо до цього ще й практично повний брак додаткового фінансового джерела і, отже, картина передкризового стану готова.
Першим очистив совість (очевидно, з думкою: "а я вас попереджав") Віктор Суслов. Він зі всією відповідальністю так і заявив: "існує реальна загроза надзвичайної кризи". За словами міністра, за останні місяці зовнішній борг України збільшився на $800 мільйонів, а внутрішній становить більше $6,8 мільярдів. До того ж, у першому кварталі урядові витрати на обслуговування облігацій внутрішньої держпозики на 345 млн. грн. перевищили надходження від них (у середньому щомісяця на обслуговування цінних держпаперів та зовнішніх позик йде більше мільярда гривень, що, за словами В. Суслова, можна порівняти з податковими надходженнями до бюджету). А згідно з висловлюванням глави Нацбанку Віктора Ющенка, обсяг залучень на ринку ОВДП (у розмірі 3,4 млрд. грн.), запланований для фінансування бюджетного дефіциту, не можна порівняти із сумою кредитів (7,7 млрд. грн.), виданих комерційними банками за останні сім років. Так і напрошується тривіальне - "приїхали".
Але й це не все. Приходить час розплачуватися за короткі (а зі слів екс-віце-прем'єра Віктора Пинзеника, ще й дорогі) закордонні запозичення, що, безумовно, добряче вдарить по бюджету. А це, в свою чергу, істотно посилить і без того складну ситуацію з боргами із зарплат і пенсій. Віктор Пинзеник прогнозує гривні "серйозне випробування". Якщо до цього дійде, Україні "помахає ручкою" не лише кредитуюча Америка, а й Європа.
Словом, як ніколи раніше Україна біля межі, за якою або інфляція й остаточне зубожіння, або реформи де-факто. Віктор Пинзеник пропонує терміново зробити реформаторські кроки, що починаються, очевидно, з відставки нинішнього уряду (Кабміну, до речі, не позаздриш - старий парламент, "валити" на який для уряду стало ледве чи не ознакою хорошого тону, в напіврозібраному стані й просто не може вставляти палиці в колеса міністрам та прем'єру. Нова ж, "почервоніла" Верховна Рада ще й не побризкала шампанським своє перше засідання, а в країні вже так погано). Віктор Суслов більш традиційний, тому пропонує "розглянути на окремому засіданні Кабінету Міністрів подальшу політику держави у кредитно-фінансовій сфері". Президент, що пригрозив кримінальною відповідальністю за перевищення бюджетних витрат, збирається внести на розгляд парламенту питання про зменшення дефіциту бюджету до 2,5% (у березні дефіцит становив 1,4 млрд. грн. (6,7%). Цю пропозицію підтримав і Віктор Ющенко, який очікує, що скорочення дефіциту держбюджету на 800 - 900 млн. грн. істотно покращить становище. А Сергій Тигипко сповнений надій на вдалий для України поворот у переговорах із МВФ про виділення кредиту розширеного фінансування ЕFF.
Чи зайде справа далі обіцянок та намірів, а також чи буде в черговий раз врятовано єдину економічну гордість нації - гривню - буде зрозуміло найближчими місяцями. Але пострибати босоніж по гарячій сковороді доведеться точно. І багато хто зробить це не стільки заради реального порятунку економіки, скільки через загрозу попрощатися з успішною кар'єрою. Адже дамоклів меч висить не лише над розкритикованим Президентом урядом, а й над самим кріслом номер один.
І все ж бажання жити в нормальній країні, де старі люди не просять біля метро, а діти не копошаться в смітникових баках, де в обмін на сплату державі солідних податків можна реально одержати безкоштовну медичну допомогу та вищу освіту, примушує по-дитячому наївно запитати у високопосадових чиновників, що б'ють себе в груди: а що, крім абстрактних держпрограм, зроблено? Де ж обіцяні Президентом "багатовекторні" реформи? Де "людські" податки та кредитні ставки? Чому раніше, коли про кризу, що насувається, волав напівживий вітчизняний виробник, його так ніхто й не почув? Сьогодні ж всі, за винятком високопосадових, мовчать - коматозний стан не спонукає до активних дискусій.
