«Зона» за законом

Через усталення у владі на Донбасі бізнес-еліт, які так чи інакше пов’язані з кримінальним світом 90-х років, через попереднього єнакієвського президента, який мав за плечима похід у місця спеціального утримання, та ще через багато криміногенних чинників, дехто називав (чи все ж таки обзивав?) Східну Україну «зоною». Чи зможе законопроект про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запровадити цю «зону» на законодавчому рівні?

Громадські діячі та медійники, які змушені були виїхати за межі Донецької та Луганської областей, об’єднавшись у так званий Комітет патріотичних сил Донбасу розробили ряд пропозицій, які подали до Адміністрації Президента, Верховної Ради, голів фракцій та окремих депутатів. Свої пропозиції проукраїнські активісти вирішили озвучити ще до моменту завершення роботи над законопроектом, аби думку українського Донбасу теж було враховано. Задля проведення цих виборів мешканці Донбасу висунули вимоги відновлення фактичної юрисдикції України на цих територіях, виведення незаконних збройних формувань та іноземних військ, забезпечення рівних прав для усіх суб’єктів виборчого процесу шляхом відновлення на «особливих» територіях плюралістичного національного інформаційного поля тощо.

У понеділок журналісти опублікували документ законопроекту від Адміністрації Президента. Жоден із пунктів, запропонований проукраїнськими активістами Донбасу, не було враховано. Документ викликав багато емоцій та спонтанну реакцію вимушених переселенців — пікетувати у вівторок Верховну Раду, аби не дати прийняти цей законопроект.

За повідомленням народного депутата Олеся Донія на його сторінці в соціальній мережі, Верховна Рада намагалась проголосувати за закрите засідання для прийняття «Путінських законів» (законопроект про статус Донбасу й амністію представникам «ДНР» та «ЛНР». — Ред.). Попри незакритий статус цього засідання журналістів до зали не пустили. Після проваленого голосування за закритий статус засідання, голова ВР зібрав для спілкування у своєму кабінеті голів фракцій, а Президент зустрівся із групою депутатів. Після цього був проголосований і закритий режим, і згадані закони.

Крім того, за повідомленнями російських ЗМІ, представники так званої ДНР не збираються дотримуватись цього закону за умов його прийняття, мотивуючи тим, що це закон для України, а у «самопроголошеній республіці» є власний законодавчий орган. Хоча вони й не відкидають, що такий закон в Україні міг би бути точкою дотику для майбутніх переговорів.

Олександр КЛЮЖЕВ, донецький політолог:

— Головна небезпека цього законопроекту в тому, що легалізуються представники терористичних організацій. І, за умови прийняття, цей закон передбачає таку легалізацію в максимальній мірі.

З одного боку, згідно законопроекту, мають відбутися місцеві вибори, що унеможливлює об’єктивне відображення за результатами цих виборів представлення всіх політичних сил, які є на тих територіях. Найпевніше ці вибори відбуватимуться під контролем «ДНР» та «ЛНР», що тягне за собою відповідні наслідки. Ті люди, які не погоджувались з позицією «ДНР» і виїхали, так і не зможуть повернутися, а люди з альтернативним баченням, які залишились на тій території, або проігнорують вибори, або будуть змушені голосувати під тиском. Тому випливає велике запитання до цієї ініціативи.

Крім того, ця норма, в тому числі, унеможливлює розпуск тієї «влади» навіть після закінчення трирічного терміну. Тобто, це буде довготривала легалізація представників «ДНР» та «ЛНР». Навіть після трьох років, якщо, за сприятливих умов, цей статус буде знято з території, обрані представники залишаться на своїх місцях до наступних виборів. Тобто, ця влада триватиме вісім років.

В якомусь розумінні це чистка населення за політичною ознакою. Адже ті, хто має альтернативне бачення, не матимуть забезпечення своїх прав — забезпечення безпеки під наглядом міжнародних організацій, права власності тощо.

Треба розуміти, з якою метою приймається цей законопроект. Якщо ті, хто його просуває та приймає, розуміють, що навіть у випадку реалізації нічого не відбудеться, і «ДНР» та «ЛНР» будуть продовжувати вимагати так звану незалежність, то це одна справа. Тоді Президент України Петро Порошенко буде виглядати в очах міжнародного товариства як та людина, яка готова йти на компроміс, а терористичні організації не визнають ці загальні «правила гри». А якщо вже є чітка домовленість в трикутнику «Україна — Росія — так звані терористичні організації ДНР та ЛНР», тоді тут можливість маневру дуже мала.

Тобто, якщо цей законопроект — саме та формула, яка визнана всіма «мінськими протоколами», то тут змінити щось буде дуже важко. Як Українській державі, так і мешканцям тих регіонів, які змушені були виїхати через «інакомислення» в межах так званих ДНР та ЛНР. Але, виходячи з того, що зараз в активній фазі передвиборча кампанія, то важко прогнозувати імовірність прийняття цього законопроекту у Верховній Раді. Адже це може негативно вплинути як на рейтинг політичної сили Президента, так і на рейтинг тих політичних сил, які підтримають цей законопроект.

Не до кінця зрозуміла позиція самого Президента, наскільки він враховує ці ризики і наскільки чіткою є домовленість між «Україною — Росією — так званими ДНР та ЛНР». У будь-якому разі, важко оперувати такими поняттями, як «капітуляція України». Безумовно, можна було б обговорювати всі варіанти відновлення Конституційного порядку та правопорядку на цих територіях. Але той законопроект, який є зараз, не має нічого спільного із забезпеченням прав людей та демократичних стандартів виборів до місцевих органів. Прийняття цього закону свідчить про політичну волю чи політичний компроміс, який реалізовано поза стандартами прав людини і стандартами виборів.