Нація без державности є покалічений людський колективний організм.
Володимир Винниченко, український прозаїк, драматург, політичний і державний діяч. Перший голова Директорії УНР

Тонке павутиння дезінформації

Воно забезпечило успіх висадки на Сицилії й у Нормандії
4 червня, 2021 - 10:15

Правда у воєнний час настільки дорогоцінна, що її має супроводжувати ескорт з брехні
     Вінстон Черчилль
    У найтяжчі дні Битви за Англію в серпні-жовтні 1940 року в британських штабах уже почали планувати висадку на континенті. Досягти перемоги над Німеччиною можна буде тільки там.
    Диверсійні операції у березні 1942 року в Сен-Назер і в серпні в Дьєпі показали, по-перше, міцність німецької оборони, по-друге, необхідність панування у повітрі і, по-третє, недостатню підготовку армійських підрозділів, погану координацію між британськими, в цьому випадку, канадськими частинами й флотом, а також з авіацією.

Щось подібне вже з американцями, нехай і в менших масштабах, сталося під час висадки в листопаді 1942 року в Марокко й Алжирі — Operation Torch (операція «Факел»).

У січні 1943 року на зустрічі в Касабланці американський президент Франклін Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль узгодили висадку на Сицилії — операція Husky (Ескімос) — і на півдні Італії після завершення боїв в Північній Африці.

Політично стояло завдання виведення Італії з війни. Крім того, так передбачалося відтягнути частину сил німецької армії з СРСР, де влітку мав розгорнутися бій на Курській дузі. Про це союзники мали абсолютно достовірні відомості, передані радянському командуванню.

ОПЕРАЦІЯ «ФАРШ»

Перед британською розвідкою стояло завдання переконати німецьке командування, що основна висадка готується на Балканський півострів, у Греції або Югославії на східному фланзі й у Сардинії на західному. На Сицилії планується відволікаюча операція невеликими силами.

У цілому це відповідало уявленням Гітлера й частини його штабістів. Зі свого боку, Муссоліні наполягав, що основною метою союзників буде Сицилія й Італія. На його заперечення Гітлер відповів, що захист своєї території — це його обов’язок, а у Німеччини й без того багато проблем.

Для підкріплення думки, що союзники готуються до східного й західного варіантів, британська розвідка розробила й здійснила велику Operation Mincemeat (операція «Фарш», іноді пишуть «М’ясний фарш», mincemeat означає начинка для пирога, кришиво).

Було вирішено підкинути до узбережжя Іспанії тіло британського офіцера в серйозному званні, який загинув унаслідок аварії літака. У потопельника мали були бути при собі листи здебільшого особистого характеру від британських генералів, у яких згадувалися деякі деталі підготовки до висадки на Балканах і в Сардинії.

Завдання було досить складним, оскільки в його організації мали бути задіяні люди з цивільних сфер. Навіть генералам не повідомлялося повною мірою для чого їм потрібно написати листа певного змісту.

У розробці операції «Фарш» брав участь Ян Флемінг, тоді офіцер військово-морської розвідки згодом — автор романів про Джеймса Бонда. Ідею йому підкинув старший брат Пітер, теж письменник, який служив у розвідці на Далекому Сході. Він здійснив операцію Error (Помилка), коли підкинув японцям матеріали про поранення командувача британських військ, генерала Арчибальда Уйвелла.

З деякими труднощами був підібраний труп бездомного, у якого не було ніяких родичів, і його ніхто не шукав. Наступною проблемою було вигадати йому біографію й забезпечити правдоподібність того, що йому довірили передати листи високопоставлені офіцери.

Тут повною мірою розкрився талант як Яна Флемінга, так і фактичного керівника операції «Фарш» лейтенант-командера Евана Монтегю.

Вони розгорнули небачену діяльність. Були написані потрібні листи, підібрана наречена серед співробітників розвідки, її фото вклали в гаманець її начебто нареченого, виготовлені чеки з магазинів, готелів у Лондоні й навіть нагадування з банку про неоплачені борги.

Довго вибирали спосіб доправлення, але зупинилися на підводному човні. Бездомного під ім’ям Вільяма Мартіна помістили в металевий циліндр, де обклали сухим льодом.

Уночі 30 квітня 1943 року труп викинули в море в затоці біля містечка Пунта-Умбрія. Місцевий рибалка Хосе Антоніо Рей Марія знайшов його того ж ранку. Тіло доправили в порт Вельву, про що було повідомлено в британське посольство в Мадриді.

Особливе занепокоєння в Лондоні викликала затримка у переданні документів від іспанців німцям. Спрацювали звичайні суперечності між моряками, які дотримуються проанглійської орієнтації і Direccion General de Seguridad, іспанської службою безпеки, що тісно співпрацює з німецькими спецслужбами, а також бюрократичні процедури, які іспанцями здійснювалися вкрай неспішно.

Дійшло до того, що англійська розвідка своїми каналами намагалася прискорити передання документів від іспанців німцям. Це було дуже ризиковано, але виходу не було, оскільки день висадки невблаганно наближався.

Зрештою, документи потрапили до німецьких розвідників. У мадридському відділенні абверу прийшли в повний захват. Проте влаштували додаткову перевірку.

Зоряний агент німецької розвідки у Британії, про нього мова ще попереду, Хуан Пухоль отримав завдання перевірити, чи не займаються британці, готуючись до нападу, вербуванням грецьких солдатів. У Шотландії готувалася до висадки на Сицилії 1-ша канадська дивізія. «Постарайтеся дізнатися, чи не розміщені поблизу від 1-ї канадської армії або де-небудь ще на півдні Англії грецькі частини, і якщо розміщені, то що це за частини. Надзвичайно важливо з’ясувати характер майбутньої операції».

Через день від Пухоля прийшло повідомлення, що «на підставі деяких документів можна зробити висновок, що висадка, ймовірно, відбудеться в районі Ніцци та на Корсиці».

Таких самих висновків дійшли й у розвідувальному відділенні армійського Верховного командування Fremde Heere West (FHW) — «Іноземні армії Заходу». Це була провідна частина німецької військової розвідки.

Після цього німецькі торпедні катери були перекинуті від берегів Сицилії в Егейське море. У Греції розміщувалися берегові батареї, й біля її берегів були влаштовані три нові мінні поля. Між березнем і липнем 1943 року кількість німецьких дивізій на Балканах зросла з восьми до вісімнадцяти, зокрема й у Греції — з однієї дивізії до восьми.

В Югославії були здійснені операції проти партизанської армії під командуванням Тіто. Висадки союзників очікували в перші дні липня.

Однак вона сталася на Сицилії. Це було громом серед ясного неба. Деякий час у Берліні вважали, що це відволікаюча операція, а коли зрозуміли помилку, то було пізно.

У цілому операція Husky розвивалася успішно. Настільки, що постало питання про направлення німецьких підкріплень для протидії союзникам.

Через три дні після вторгнення на Сицилію, 13 липня Гітлер викликав фельдмаршала фон Манштейна у свою ставку «Вовче лігво» в Східній Прусії й оголосив йому, що зупиняє операцію «Цитадель» — наступ під Курськом. Танковий корпус СС і три піхотні дивізії в розпал бою перекидаються в Італію.

Фельдмаршал заперечував йому, що німецький наступ досяг критичної стадії. «Ні в якому разі ми не повинні дати ворогові піти, поки мобільні резерви, які він ввів у дію, не будуть розгромлені». Однак Гітлер уже прийняв рішення. Як писав потім Манштейн: «Зіткнувшись з невідворотною дилемою, яка вимагала визначити, де буде докладено головних зусиль, він віддав Середземномор’ю перевагу перед Росією».

АГЕНТ ГАРБО

У травні 1941 року іспанець Хуан Пухоль Гарсіа особисто прибув у мадридське відділення абверу і сказав, що хотів би надавати розвідувальні послуги Німеччині. Майор Карл Еріх фон Куленталь (Карлос) сказав, що йому необхідна людина в Англії. Без офіційних документів в’їхати в країну легально взагалі складно, а під час війни взагалі неможливо. Пухоля це не зупинило.

Через своїх знайомих він зробив документ, що виглядав як справжній дипломатичний паспорт. Куленталю він сказав, що має візу в Англію. Німець був вражений. Він не знав, що Піхоль у січні 1941 року вже пропонував свої послуги англійцям, але тоді вони відмовилися.

Абвер навчив Пухоля тайнопису та шифрування. Він мав писати звичайні листи іспанською мовою, а свої звіти в них невидимим чорнилом між рядків.

У липні 1941 року новий німецький шпигун під псевдонімом Аларіх виїхав до Португалії. Він отримав шпигунське спорядження і 3 тисячі доларів. Пристойна сума на ті часи.

У Лісабоні він вигадав свого першого помічника. Нідерландська авіакомпанія KLM, незважаючи на війну, здійснювала рейси з Лондона до португальської столиці. Пухоль написав, що завербував стюардесу, яка забиратиме його листи за один долар за одиницю й відправлятиме до Мадрида з Лісабона. Так він обходить англійську військову цензуру. Обман спрацював.

Однак німці вимагали фактів. І він почав їх давати. Джерелами його інформації були путівники, журнали, взяті в столичній публічній бібліотеці, стара карта Великої Британії, випуски новин, португальське видання під назвою «Британський флот» і словник англійських військових термінів. Пухоль жодного разу в житті не був у Великій Британії, й це проявлялося у його повідомленнях. Вони були сповнені елементарних помилок.

Він плутався у британській недесятковій грошовій системі. До 1971 року фунт ділився на 20 шилінгів, а останній на 12 пенсів. Для іспанця це було незвично. Пухоль впевнено заявляв, що «у Глазго є люди, готові за літр вина зробити що завгодно». У Шотландії взагалі віддавали перевагу елю, і його точно не вимірювали в літрах.

Він писав, що іноземні посольства в Лондоні, рятуючись від літньої спеки, переїжджають у Брайтон на берег моря. Це континентальні звички, відсутні в Англії. Та й узагалі в роки війни пересування іноземних дипломатів по можливості обмежувалися.

Одним розчерком пера Пухоль створив вигадану шпигунську мережу, що обплутала, за його рапортами, всю Англію.

Агент Корвальо — португалець з Ньюпорта. Він повідомляє про пересування сухопутних і морських сил на південному заході. Герберта із швейцарських німців він помістив у Бутлі із завданням відстежувати те, що відбувається в доках Ліверпуля й на північному заході. Незалежний у засобах венесуелець, випускник університету в Глазго, повідомляв про військові пересування в Шотландії і на річці Клайд. Про деяких агентів він нічого не повідомляв, тільки давав їм номери.

Тим часом повідомлення Пухоля були прочитані британськими дешифрувальниками. У MI-5 схопилися за голову, що це за нерозкритий німецький агент, який діє у Великій Британії й нічого не знає про країну?

Нарешті на початку 1942 року, після того як дружина Пухоля звернулася до американського дипломатичного представництва в Лісабоні, доморощений «розвідник» був ідентифікований, і секретні служби союзників з деяким запізненням зрозуміли, що тримають у руках справжній шпигунський скарб. Пухоля перекинули до Великої Британії, поселили в надійному місці в Хендоні на півночі Лондона й почали використовувати як подвійного агента. Його перше кодове ім’я Бовріл (фірмову назву яловичого екстракту для бульйону) незабаром змінили на більш поважне Гарбо на честь знаменитої актриси Грети Гарбо — на знак визнання його чудової здатності до перевтілення.

За три наступні роки агент Гарбо надіслав до Іспанії своїм німецьким кураторам 1399 радіоповідомлень і 423 листи. Чотири оперативні працівники MI-5 під керівництвом його куратора Томаса Харріса займалися виключно цим листуванням, і до фіктивної агентурної мережі Гарбо входило двадцять сім вигаданих персонажів.

До загону агентів Гарбо належали британці, греки, американці, південноафриканці, португальці, венесуельці й іспанці. Був серед них індійський поет під псевдонімом Rags (Лахміття), який був членом дивної арійської організації, що нібито існувала у Вельсі. За пропозицією Харріса Пухоль повідомив німцям, що влаштувався позаштатним співробітником на радіостанцію ВВС та в Міністерство пропаганди.

Куленталь переправляв рапорти Гарбо до Берліна, не здогадуючись, що його дурять. «Ми довіряємо вам абсолютно, — писав він своєму шпигунові, чиїм успіхам завдячував своїм швидким просуванням по службі. — Усі ваші останні дії були чудовими».

Найвища точка кар’єри Гарбо була пов’язана з висадкою союзників у Нормандії 1944 року.

Аналогічно операції «Фарш» була розроблена масштабна операція з дезінформації німців. У її успіху велика роль належить Пухолю, разом з іншими подвійними агентами, зокрема Наталею Сергєєвою, Душко Поповим і Едді Чапменом.

Операція Fortitude (Стійкість, Мужність) полягала в розміщенні фальшивої армійської групи на березі Ла-Маншу навпроти французького порту Кале. Макети танків, вантажівок і літаків, похідні кухні мали створити враження, що саме звідси союзники висаджуватимуть десант у найвужчому місці протоки.

Дипломатам з нейтральних країн підкидалися повідомлення, що у графстві Кент розміщується американська армія під командуванням генерала Джорджа Паттона. Цей бойовий генерал мав у противника великий авторитет. На доказ він розгулював в повній формі біля протоки, що відзначали на іншому березі.

З січня 1944 року до дня висадки Пухоль зі свого особняка на Крепіньї-Роуд передав понад 500 радіоповідомлень. Це була повна дезінформація від його неіснуючих агентів, розрізнена сукупність дійсності й вигадки, яку самі німці мали скласти у цілісну картину.

Обман виявився разюче успішним. Уже після висадки союзників у Нормандії 6 червня до кінця липня 1944 року німецьке командування чекало на удар у напрямку Кале і тримало там основні сили. Коли стало зрозуміло, що це не відбудеться й почалося перекидання танкових підрозділів у Нормандії, було вже запізно. Союзні війська вийшли на оперативний простір і у вересні практично завершили визволення Франції.

Незважаючи на очевидний провал інформації, Гарбо через шість тижнів після висадки наказом фюрера був удостоєний Залізного хреста за «видатні заслуги» перед Третім рейхом. На Нюрнберзькому процесі генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель скаржився, що Гітлер повністю довіряв повідомленням агента Аларіха без відповідної перевірки. Зі свого боку MI-5 виклопотало йому орден Британської імперії.

У червні 1945 року Пухоль покинув Велику Британію. Від німців він отримав 35 тисяч іспанських песет, від англійців — ? 18 тис. За курсом фунта тоді це становило $ 72 540.

Після війни Пухоль перебрався до Венесуели, де його розшукав англійський історик спецслужб Найджел Вест. Він переконав його приїхати до Великої Британії й отримати орден Британської імперії. Його вручив принц Філіп.

Після відвідин у Франції одного з кладовищ загиблих під час висадки в Нормандії Пухоль зі сльозами на очах сказав: «Я знав, що врятував десятки тисяч життів, але вважаю, що зробив недостатньо».

Найвідоміший подвійний агент помер у Венесуелі у жовтні 1988 року.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Газета: