Пас НАТО

Україну з дводенним візитом відвідала Північноатлантична рада НАТО. Були представлені всі 29 держав — членів Альянсу на чолі із Генсеком Єнсом Столтенбергом. Нагадаємо, що спочатку візит Північноатлантичної ради до Києва був запланований на 9—10 липня, однак його перенесли на осінь. На той час новий Президент ще входив у курс справ, а головне — в Україні тривала активна фаза парламентської передвиборчої кампанії.

Зрештою візит відбувся. Перший день гості побували в Одесі, а другий у Києві. На березі Чорного моря Столтенберг та посли НАТО відвідали другу постійну протимінну групу НАТО SNMCMG2 (чотири кораблі зайшли в одеський порт у межах патрулювання в Чорному морі). Також Генеральний секретар виступив перед курсантами Одеської морської академії. А в Києві Столтенберг головував на засіданні Комісії Україна — НАТО за участі Президента України Володимира Зеленського та виступив із зверненням до Верховної Ради.

Як відомо, Північноатлантична рада є ключовим органом ухвалення політичних рішень у НАТО. Нинішній візит в Україну став доволі знаковим, адже тривав на тлі дискусій у нашій країні щодо зміни формату співробітництва з Альянсом, а також — потрібно чи ні Україні подавати заявку на ПДЧ на грудневому саміті Організації Північноатлантичного договору. ключові акценти були розставлені ще в Одесі, а в Києві їх остаточно підтвердили.

Щодо першого моменту, Генсек НАТО підтвердив інформацію про те, що у відносинах України та НАТО буде запущена нова ініціатива, що має поєднати всі існуючі досі формати співпраці. «Ми маємо довгострокове партнерство з Україною і час від часу його переглядаємо... В нас уже є річні національні програми, ми маємо Комплексний пакет допомоги, і маємо Комісію Україна-НАТО, яка є важливим інструментом. Ми запускаємо нову ініціативу, яка має на меті скоординувати та сумістити ці різні формати роботи, зробивши їх більш пов’язаними та узгодженими», — заявив Єнс Столтенберг.

Щодо ПДЧ, чіткий меседж пролунав від віцепрем’єра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитра Кулеби. «Україна виходить з того, що заявка на отримання Плану дій щодо членства, подана 2008 року на саміті в Бухаресті, залишається чинною. Якщо ми повернемося до першоджерел, а саме до рішення Бухарестського саміту, то ми прочитаємо в ньому, що учасники саміту підтримали заявки України та Грузії, і доручили своїм главам МЗС ухвалювати подальші рішення щодо ПДЧ. Україні не потрібно подавати якісь додаткові заявки, а необхідно зосередитися на реформах, поглибленні взаємодії з Альянсом і досягненні взаємосумісності українських збройних сил зі збройними силами НАТО», — заявив віцепрем’єр.

«Україна зробила свій вибір — бути членом НАТО. Альянс теж зробив свій вибір, коли в Бухарестській декларації 2008 року було сказано, що Україна стане членом НАТО. Ми виходимо з того, що це рішення буде виконано, і Україна та НАТО разом пройдуть цей шлях. Український уряд встановив амбітну мету за п’ять років досягнути відповідності критеріям членства в НАТО. І це не лише бажання уряду, адже підтримка НАТО серед українців, за даними опитувань, постійно зростає», — додав Кулеба.

Відкриваючи засідання Комісії Україна — НАТО в Києві Зеленський заявив, що Україна є послідовним, дієвим партнером НАТО, який і надалі робитиме внесок у безпеку в євроатлантичному просторі та за його межами. Він зокрема запропонував предметно розглянути приєднання України до Програми розширених можливостей НАТО. «Певен, що Україна готова до переходу на цей новий рівень співпраці», — наголосив Зеленський. Водночас Президент зазначив, що Україна високо цінує, що минулого року на саміті в Брюсселі лідери країн Альянсу підтвердили рішення Бухарестського саміту 2008 року про те, що Україна стане членом НАТО.

Варто нагадати, що відбулося під час Бухарестського саміту 2008 року, про який неодноразово згадують. Як відомо, німецький канцлер Ангела Меркель та тодішній президент Франції Ніколя Саркозі заблокували надання Україні та Грузії ПДЧ. Як результат у серпні того самого року Росія напала на Грузію і незаконно окупувала 20 відсотків території цієї країни. А 2014-го Москва, очевидно, розуміючи, що НАТО не реагуватиме, як у випадку з Грузією, анексувала Крим, окупувала частину Донбасу і дотепер продовжує агресію на сході України.

Тепер, перебуваючи в Києві Єнс Столтенберг каже: «НАТО підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, ми ніколи не визнаємо нелегальної анексії Криму з боку Росії. Ми засуджуємо агресивні дії Росії в Чорноморському регіоні. Ми закликаємо Росію повернути контроль над півостровом Крим Україні і припинити свої дії з дестабілізації на сході України. Всі члени Альянсу єдині в своєму засудженні російської поведінки. Росія повинна припинити підтримувати бойовиків і найманців на сході України і вивести свої сили та озброєння з її території». Але навряд чи це поверне українські території, а тим паче, людські життя. Звичайно, це не означає, що в усьому винний Альянс чи Захід, винна насамперед Україна, яка не скористалася шансом (детальніше в довідці «Дня») стати членом НАТО і взагалі стати сильною. Своїм шансом ті самі країни Балтії чи Польща скористалися.  

Після зустрічі з Генсеком НАТО, Володимир Зеленський заявив, що Київ готовий прискорити підготовку до членства в НАТО й на практиці прагне доводити готовність до отримання Плану дій для членства в Альянсі. «Ми готові ще ближче співпрацювати з Альянсом і прискорити підготовку до членства в НАТО, не знімаючи з порядку денного можливості приєднання України до ПДЧ. Ми готові вже сьогодні практичною роботою доводити, що Україна заслуговує на такий формат відносин із Альянсом. Ми домовилися про оновлений консолідований пакет проектів і практичних заходів, обговорили перспективи нашої співпраці в межах програми розширених можливостей НАТО», — сказав український Президент.

Генсек НАТО наголосив, що на сьогодні країни Альянсу надають практичну підтримку Україні, в підвищенні обороноздатності, зокрема, через Трастові фонди і головне про що було домовлено між Україною і НАТО — це досягнення більшої координації та злагодженості між різними програмами.

31 ЖОВТНЯ 2019 Р. ПІД ЧАС ВИСТУПУ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ НАТО ЄНСА СТОЛТЕНБЕРГА У ВЕРХОВНІЙ РАДІ

Нагадаємо, сьогодні співпраця Альянсу з Україною відбувається в трьох напрямах: у межах річної національної програми (РНП); у межах комісії Україна-НАТО — відповідно КУН; через комплексний пакет допомоги.

Уже під час виступу у Верховній Раді Єнс Столтенберг закликав Україну впровадити ухвалений торік закон про національну безпеку, який передбачає парламентський нагляд за оборонними відомствами і реформування СБУ. «Цей новообраний парламент має історичну можливість змінити Україну на краще. Всі ви вже зробили потужний ривок уперед. Я очікую впровадження Закону про нацбезпеку, який був прийнятий минулого року, з парламентським наглядом над відомствами безпеки й оборонними, а також реформуванням СБУ», — сказав Генсек НАТО.

Враховуючи російську агресію, Україна сьогодні перебуває в складних умовах. Разом з тим, нова влада, дійсно, має історичну можливість. По-перше, візит Північноатлантичної ради НАТО на чолі з Генсеком Єнсом Столтенбергом до України — це потужний сигнал підтримки нашої країни. По-друге, нова команда має винести уроки з помилок минулого і нарощувати втрачені можливості. Підтримку та інструменти (владу) для цього український народ їм надав.  

ДОВІДКА «Дня»

Ще до 2000 року в України була достатньо послідовна і змістовна співпраця з Альянсом. Згадаємо, що наша країна брала участь у програмі «Партнерство заради миру» (ПЗМ), потім була «Хартія про особливе партнерство Україна — НАТО 1997 року», діяв Комітет Україна — НАТО (КУН), також відбувалося багато різних зустрічей і робочих контактів. Формувалась атмосфера довіри між Україною і НАТО. Головою Державної комісії зі співпраці з НАТО в грудні 1999 року було призначено Секретаря РНБО Євгена Марчука. Далі відбулася кардинальна зміна вектору від простої співпраці до узаконення курсу на вступ України в майбутньому до НАТО.

Про намір України приєднатися до Північноатлантичного альянсу вперше на офіційному рівні було заявлено 23 травня 2002 року на засіданні Ради національної безпеки й оборони країни. «В зв’язку зі змінами ситуації в Європі подальше дотримання Україною політики позаблоковості безперспективне. А в окремих випадках і шкідливе», — заявив тоді Євген Марчук. Ну і дуже важливо наголосити на позиції тодішнього президента Леоніда Кучми, бо за деякий час вона зміниться: «Ми знаємо, що всередині НАТО ніхто ніколи не воював. І я хочу, щоб ми ніколи не воювали — ось головна мета нашої політики. Це прагматична мета. Це в інтересах усіх українців, бо європейську безпеку без України не побудуєш».

Уже в жовтні 2002 року у Верховній Раді відбулися парламентські слухання щодо НАТО. В результаті великих дискусій було ухвалено рішення: «Визначальним чинником успішного просування України цим курсом є підготовка України до членства в НАТО згідно з рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 23 травня 2002 року «Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та відповідного Указу Президента України від 8 липня 2002 року».

Наміри України щодо інтеграції в структури Північноатлантичного альянсу підтвердив Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року, який було ухвалено конституційною більшістю. Проголосувала тоді навіть фракція «Партії регіонів». У статті 8 Основних напрямів державної політики з питань національної безпеки було проголошено, що в зовнішньополітичній сфері Україна провадить активну міжнародну політику з метою «...набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також іншими державами світу».

Створював основу, представляв, доповідав і відповідав на запитання на всіх етапах цього процесу Євген Марчук. До літа 2003 року вже була створена вся необхідна правова база для реалізації цього курсу. Але і це ще не все. Більш конкретно наміри України щодо приєднання до НАТО було викладено в новій редакції «Воєнної доктрини України», яка була схвалена РНБО. Потім вона була введена в дію указом президента 15 червня 2004 року. У II розділі «Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини», в першому абзаці пункту 9-го «Умови забезпечення воєнної безпеки України» було викладено так: «Зміцнення довіри між державами, послідовне зниження загрози використання військової сили, проведення політики євроатлантичної інтеграції, кінцевою метою якої є вступ до НАТО як основи загальноєвропейської системи безпеки».

Серйозна налаштованість України на членство в Альянсі змінила ставлення самого НАТО до нашої країни. На Празькому саміті організації було введено новий більш високий режим відносин України з НАТО — «План дій». «Це вже погоджений обома сторонами не просто план співпраці, а щорічний план внутрішньої трансформації України до стандартів НАТО і не тільки у військовій сфері, а й реформування судової та правоохоронної систем, економіки, свободи слова, прав людини та інше, — пише на своїй сторінці в «Фейсбуці» Євген Марчук. — В Україні була введена указом президента система державних координаторів співпраці з НАТО на рівні заступників міністра. Вдалося підняти рівень підтримки серед населення ідеї вступу до НАТО до 32 — 33%. З’явилися нові громадські організації на підтримку цього курсу. Весь процес почав набувати наростаючого динамізму. НАТО також почав проявляти в цьому активність. І тоді Росія почала хвилюватися і діяти».

Робота Кремля одразу проявилася. Вже влітку 2004 року — після Стамбульського саміту НАТО — Леонід Кучма робить розворот на 180 градусів від Альянсу. Коли стало зрозуміло, що Україна дуже близька до підписання ПДЧ (Плану дій з членства в НАТО), і саме в цей час Леонід Кучма на 1 — 2 дні разом із Володимиром Путіним зникли з поля зору преси десь на Азовському морі. Повернувшись, Кучма дає команду негайно виключити з військової доктрини згадану формулу про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України».

Курс на євроатлантичну інтеграцію України повернули, включивши навіть відповідний пункт у Конституцію України, вже після Євромайдану.