Чорнобиль: досвід на двох

Річниця аварії на Чорнобильський АЕС стала приводом для зустрічі президентів України Петра Порошенка та Білорусі Олександра Лукашенка. Спочатку вони зустрілися на території станції, де ознайомилися з ходом будівництва нової захисної споруди над її реактором. 

«Що таке Чорнобиль для України? Це — майже 10% української території, яка зазнала страшного радіаційного ураження. Це — понад три мільйони людей так чи інакше постраждалих від цієї жахливої катастрофи, її безпосередніх чи віддалених у часі й просторі наслідків. Хочу наголосити, що  п’ятсот тисяч з них — діти. Це — тисячі й тисячі людей з сотень сіл, селищ та міст, які покинули рідні домівки. Це — тисячі випадків спричинених радіацією онкологічних захворювань і смертей», — сказав Петро Порошенко, повідомляє сайт Президента.

Він підкреслив, що в цей день з належною повагою маємо згадати сповнений героїзму подвиг ліквідаторів. «Щойно, коли ми переглядали історичні кадри ліквідації аварії на Чорнобильській станції, ми побачили справжній героїзм, який врятував мільйони життів українців, білорусів. Можна сказати відверто — цей героїзм врятував світ», — сказав Петро Порошенко.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШОЮ ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ, ЯК ЗА КІЛЬКІСТЮ ЗАГИБЛИХ І ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЇЇ НАСЛІДКІВ ЛЮДЕЙ, ТАК І ЗА ЕКОНОМІЧНИМ ЗБИТКОМ. РАДІОАКТИВНА ХМАРА ВІД АВАРІЇ ПРОЙШЛА НАД ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ЧАСТИНОЮ ТОДІШНЬОГО СРСР, БІЛЬШОЮ ЧАСТИНОЮ ЄВРОПИ, СХІДНОЮ ЧАСТИНОЮ США / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

У листопаді поточного, 2017 року, планується введення нового безпечного конфайнменту в експлуатацію. Глава держави зазначив, що об’єкт «Укриття» — один із найамбітніших інженерних проектів в історії людства. Він подякував кожній із 40 країн-донорів, які об’єдналися навколо благородної мети — захисту людства від радіоактивних наслідків трагедії.

В свою чергу, президент Білорусі Олександр Лукашенко зазначив, що 26 квітня є скорботною датою не лише для українців і білорусів, але і для усього світу. Він нагадав, що Україна і Білорусь співпрацюють в низці проектів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак, на його думку, потенціал співпраці двох країн використовується не в повному обсязі. Зокрема, Президент Білорусі зазначив, що Україна планує створити радіаційно-екологічний біосферний заповідник в Чорнобильській зоні відчуження, і Білорусь готова поділитися своїм досвідом у цьому питанні — адже в Білорусі вже давно існує Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник.

«Ми навчилися жити і працювати на тих землях, які раніше здавалося неможливим повернути до життя. Ми готові ділитися з Україною своїми знаннями і в цій області», — сказав глава білоруської держави. За його словами, робота з подолання наслідків катастрофи дала серйозний поштовх впровадженню інноваційних методів в агропромисловому комплексі, лісовому господарстві Білорусії. «У 2016 році спільними зусиллями ми змогли добитися продовження міжнародного чорнобильського співробітництва під егідою ООН. Інтерес світової спільноти до нашого гіркого і разом з тим унікальному досвіду щодо подолання медичних, екологічних, соціальних, економічних наслідків катастрофи дуже високий», — зазначив Олександр Лукашенко.

«Україна і Білорусь є країнами, які найбільш постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, — коментує «Дню» дипломат і публіцист, міністр екології України та природних ресурсів (1991—1992 рр.) Юрій Щербак. — При цьому, за показниками Білорусь є країною найбільш постраждалою. Там відсоток заражених земель та постраждалих людей вищий за український. Але і в Україні постраждали мільйони людей. Особливо діти. В Україні різко, в десятки разів зросла захворюваність на рак щитовидної залози. Звичайно зросла загальна захворюваність оскільки відомо, що радіація пригнічує загальний імунітет організму. Зараз ми маємо дуже багато серйозних матеріалів, які були оприлюднені як українськими дослідниками, так і білоруськими. В Білорусі доволі високий рівень проведення наукових досліджень в цій сфері. Те, що Україна і Білорусь регулярно в дружньому режимі обмінюються даними про Чорнобильську катастрофу є дуже показовим і позитивним явищем».

«В чому є різниця? Різниця полягає в тому, що Україна три останні роки веде виснажливу війну, яка сама по собі є загрозливою до ситуації щодо подолання наслідків Чорнобиля, — підкреслює Юрій Щербак. — Загроза полягає насамперед у можливості випадкової чи свідомої руйнації атомних реакторів. Війна на Донбасі цілком реально загрожувала Запорізькій АЕС, яка знаходиться порівняно недалеко від фронту. Ця обставина повинна привертати увагу західних лідерів. Те, що Україна веде оборонну війну проти агресора і захищає Європу — це безперечно. Важливо також розуміти, що Україна вимушена переключити свої не такі вже багаті ресурси на служіння фронту. Внаслідок цього Україна вимушена була скоротити багато програм, які існували в межах боротьби з наслідками Чорнобильської катастрофи. Фактор війни, який дуже негативно впливає на наші можливості боротьби з наслідками катастрофи».

Після Чорнобиля, відбулася зустріч президентів на території Білорусі, де вони провели переговори з комплексу питань двостороннього співробітництва, передусім у торговельно-економічній сфері, а також з політичної взаємодії і подальших зусиль з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

«Для нас надзвичайно важливо, що українсько-білоруський кордон був, є і завжди буде кордоном дружби, кордоном добросусідства, надійного партнерства, кордоном миру, — заявив під час зустрічі Петро Порошенко. — І ніхто й ніколи Україну і Білорусь не посварить. Я підкреслюю і отримав тверде запевнення від президента Білорусі, що ніхто і ніколи не зможе втягнути Білорусь у війну проти України. Такої війни не допустить білоруський народ і президент країни Олександр Лукашенко».

Якраз в цей день у Мінську засідала Трьохстороння контактна група, але без підгрупи з питань безпеки. Сторони обговорили питання подальшого безпечного перебування співробітників місії (ОБСЄ) та безперешкодного доступу до всіх об’єктів у зоні конфлікту. Також обговорили економічну «блокаду» Донбасу в рамках економічної підгрупи, а в рамках гуманітарної підгрупи — питання обміну полоненими і складання списків на обмін. У середу також стало відомо, що за добу з 26 на 27 квітня від російсько-терористичних військ на Донбасі загинули троє українських бійців.

«Українці ніколи для білорусів не були чужими людьми, — заявив під час зустрічі Олександр Лукашенко. Ми рідні люди. Ми можемо прийти до вас чи приїхати лише на тракторі — допомогти вам обробляти землю, якщо потрібно. Що ми і робимо — ви допомагаєте нам, наші селяни допомагають вам. Ми будемо працювати лише в ім’я миру. У нас немає іншої мети. Українська земля для мене не чужа — тут зарите, між Києвом і Черніговом, коріння і моїх предків. Ми будемо слідувати курсу дружби, взаємної співпраці. Будьте впевнені, що білоруси були і будуть завжди надійними друзями».

Білорусь має для України стратегічне значення. І пов’язано це не тільки з давніми історичними, географічними і соціально-економічними зв’язками. Після російської агресії, ця країна має особливу вагу, адже по-перше, саме в Мінську проходять засідання Трьохсторонньої контактної групи, а по-друге, як відомо, Росія і Білорусь вважаються союзною державою, яка фактично дає можливість Росії частково контролювати Білорусь. І не дивлячись на заяви Лукашенка, це не може не турбувати Україну в плані безпеки. Як відомо, на території цієї країни знаходяться зокрема і російські військові бази. Днями секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що спільні російсько-білоруські навчання «Захід-2017» (плануються на вересень цього року) можуть бути підготовкою до наступальної операції (112.ua).

«Двосторонні українсько-білоруські стосунки потрібно розглядати в контексті відносин не тільки з Мінськом, а і з Москвою. Білорусь в руках Лукашенка — це сателіт Росії, тому доля цієї країни в нинішньому вигляді, як і її президента, знаходиться в руках Кремля, — коментує «Дню» Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь (2010—2011 рр.) Роман Безсмертний. — Слухаючи заяви Порошенка і Лукашенка, я хочу сказати, що я не опоную нашому президенту, він в цій ситуації має говорити ритуальні речі, але ми маємо тверезо оцінювати ситуацію. Слова обох президентів можуть бути одними, а небезпека з боку Росії через Білорусь йде і буде йти. Якщо в Кремлі таки захочуть використати радикальні воєнні кроки проти України, то ніхто в Лукашенка не буде питати використовувати територію Білорусі чи ні. І Лукашенко сам прекрасно розуміє, що документи, які він підписав по Союзній Державі Білорусі та Росії і по Євразійському економічному співтовариству не передбачають консультації з ним для того, щоб використовувати воєнні бази Росії в Білорусі і її територію для пересування російської армії. Знову ж таки, коли Лукашенко клянеться в дружбі з Україною, то його наприклад вже років п’ятнадцять просять — пропустіть на територію Білорусі хоч один український канал, там проживає більше 300 тис. українців, дайте їм можливість почути хоч одне українське слово, але він цього не дозволяє. Натомість там роками присутні ОРТ, РТР, НТВ і т.д. Уявіть собі що твориться в головах білорусів, особливо щодо війни Росії проти України. Подивиться також, що робиться у Вітебській і Гомельській областях, де влітку в піонерських загонах займаються воєнізованим вихованням. Хто це виховання проводить? Білоруси, які воювали в складі російських частин на території Донбасу. Я знаю підноготну і не можу брехати. Дуже багато лицемірства у наших офіційних стосунках».   

«Керівники двох сусідніх держав, які мають великий кордон і тісні економічні відносини, а також велике спільне історичне минуле, повинні зустрічатися, — коментує «Дню» політолог з Мінська Валерій Карбалевич. — В нормальній ситуації президенти Білорусі і України повинні зустрічатися два рази на рік. А вони вже два роки не зустрічалися, і це не нормально. Що стосується чинника безпеки, зокрема проведення на території Білорусі навчань за участю російських збройних сил, які, як вважають деякі експерти, можуть скористатися цим для нападу на Україну. Лукашенко неодноразово запевняв, що з Білорусі ніхто на Україну не нападе. Думаю, що він щиро цього не хоче. Власне, в Росії немає жодної військово-стратегічної необхідності використовувати білоруську територію для війни з Україною. У РФ велика межа з Україною, відповідно маса інших можливостей. Те, що Мінськ став переговорним майданчиком в російсько-українському конфлікті, принесло білоруському керівництву значні зовнішньополітичні дивіденди. Завдяки Мінську, Білорусь привернула увагу значної частини світової спільноти. В іншому випадку навряд чи був можливий приїзд до Білорусі канцлера Німеччини Меркель і президента Франції Олланда. Крім того, завдяки цьому кроку Білорусі вдалося прискорити процес нормалізації відносин із Заходом. Зараз очевидно, що мінський процес не працює, і немає імпульсу, щоб знову повернути в столицю Білорусі центр миротворчості з даного питання».