Чи допоможе нове призначення очистити «старих»?

Із вечора вівторка у соцмережах — нова тема для обговорення: користувачі активно, і часто негативно, коментують призначення в Міністерстві юстиції. Замість Тетяни Козаченко, котра подала у відставку після майже двох років очільництва департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції, її обов’язки тимчасово виконуватиме Анна Калинчук. Обурення громадськості (котра, варто зауважити, часто поспішає з емоційними висновками, не заглибившись у тему) викликала передовсім недосвідченість Анни, котра до цього працювала помічницею Козаченко. Екс-очільниця департаменту написала у «Фейсбуці»: «Обговорення призначення виконуючого обов’язки (до можливості проведення конкурсу відповідно до всіх процедур) не було для нас простим питанням, але на відміну від того, хто в цьому не вариться, ми знаємо всіх, хто проявив себе в сфері реалізації Закону «Про очищення влади»... Це тимчасове призначення. Департамент вирішив, кому дати свою підтримку — Анні Калинчук. І так, їй 23 роки (якщо б вона виглядала як «тетя» і в неї було 2 дітей, це б більше «заспокоїло» простір?). Але вона ще більш безкомпромісна (де докази?! — Авт.), ніж я, знає всю історію роботи та методологію. Визнаю, це мене тішить, так саме, як рівень освіти, знань та мотивації. Подивіться на департамент, є очевидним, що ці рішення не є штучними чи випадковими. Вони молоді, розумні, щирі і небайдужі».

Олег ГЕРАСИМЧУК, доцент кафедри державно-правових дисциплін Національного університету «Острозька академія», який закінчила Анна Калинчук, коментує: «Міністерство юстиції нині знаходиться на фронті перезавантаження влади і чимало очікувань покладається саме на департамент з питань люстрації. Цікаво, що коментарі в соцмережах і інтернеті поляризувались: одні вітали її з призначенням, інші скептично оцінювали її вік і досвід. Проте, що цікаво, ніхто з тих, хто знав Аню хоча б деякий час, не написав нічого компрометуючого про неї, відзначаючи її безкомпромісність, наполегливість, фаховість у тій роботі, якою вона займається в міністерстві з 2014 року. Критики ж вибухнули порожніми і нічим не підтвердженими наклепами. Чомусь пропустили вони на її сторінці у ФБ повідомлення про ненормовану щоденну роботу до 3-ї години ночі, підготовку документів до Конституційного суду для захисту люстраційного законодавства. Але то таке... Ще будучи студенткою Національного університету «Острозька академія», Аня Калинчук зарекомендувала себе з найкращого боку. Не обмежуючись суто академічним навчанням, активно брала участь у різній громадській діяльності: юридична клініка «Pro bono», семінари, тренінги у студентських громадських організаціях. Можна охарактеризувати її як представницю молодого покоління, яка не визнає авторитети за «бо так треба», цілеспрямовану, про таких кажуть ще «self-made». Потрібно враховувати, що призначення Ані Калинчук на посаду — тимчасове, як сказав сам міністр — на 2-3 тижні, доки не відбудеться конкурс. Тому очікувати чогось гучного від нового керівника (тимчасово виконуючого обов’язки) навряд чи варто. Проте для самої Ані — це хороший досвід, випробування публічною впізнаваністю. Сподіваюсь, що тест «мідними трубами» вона пройде з гідністю і побажаю їй успіхів у майбутньому».

Сама ж Анна у відповідь на закиди написала на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Так, я молодий юрист, у мене вища освіта одного з провідних ВНЗ цієї країни і я 2 роки пропрацювала з Тетяною Козаченко над інститутом люстрації в Україні, я знаю про неї все (без перебільшень). І наостанок — ключова теза виконання мною обов’язків директора департаменту, як і оголосив міністр юстиції, — до проведення конкурсу на відповідну посаду».

За «шумом» з приводу виконувача обов’язків трохи «загубилося» інше питання — а які завдання взагалі спроможна вирішити так звана люстрація в Україні в постмайданний період? Ще у жовтні 2014 року «День» писав: «Дивним є критерій — люструвати всіх, хто працював тільки за режиму Януковича (і то, під окремих осіб закон підкорегували). А що робити з тими, хто працював за режиму Кучми?». Нагадаємо, першим, хто потрапив від люстрацію, став один із кращих українських фахівців у військово-морській сфері, адмірал Ігор Кабаненко.

Тоді, ще у жовтні 2014-го, один із авторів Конституції 1996 року, професор НаУКМА Віктор Мусіяка коментував «Дню»: «Той факт, що люстрацією займатиметься Мін’юст — державний орган, хоча із залученням громадськості, створенням комісій, — це неправильно. Коли влада займається сама собою, навіть ціла низка антикорупційних законів може не спрацювати. Може відбутися розповсюдження традицій української політичної корупції — коли «своїх» залишать, а інших «люструють». І люстрація просто стала методом розправи з опонентами.

Сама Тетяна Козаченко, коментуючи свою заплановану відставку, в ефірі одного з телеканалів зазначила: «Я подарувала два роки свого професійного життя державі, я прозвітувала про свою діяльність і створила департамент, який повністю здатний проводити реалізацію закону». Водночас вона визнала, що очищення зовсім не торкнулося, наприклад, судової гілки влади.

То, можливо, варто братися не за люстрацію, а за створення єдиних «правил гри», які працюватимуть на державу, а не конкретних бенефіціарів?

«Дивно, що ця відставка не відбулася раніше. Оскільки сьогодні абсолютно очевидно, що люстрація як спроба очищення влади просто захлинулася, коментує «Дню» президент Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова Геннадій ДРУЗЕНКО. — Можливо, найбільш кричущий приклад — якраз на сході країни, де ми працюємо. На посаді директора департаменту охорони здоров’я Луганської військово-цивільної адміністрації відновили пана Малиша, який встиг побувати навіть «заступником міністра охорони здоров’я» так званої ЛНР. Але насправді цей процес був приречений від початку. Коли президентом стає співзасновник Партії регіонів, сподіватись, що Партія регіонів і її легіони будуть люстровані, було романтикою. Спочатку вона спрацювала на якомусь середньому рівні, але сьогодні ми бачимо повний реванш системи, ба більше — у президента та прем’єра бачимо ставку на тих людей, на яких і трималась система. Замість реформ відбувається реставрація з іншими очільниками та іншими бенефіціарами. Тому логічно — чим недосвідченіше виглядатимуть люди, які формально відповідатимуть за люстрацію, тим легше буде скомпрометувати всю спробу раз і назавжди».