Минуле й теперішнє — наші засоби, лиш майбутнє — наша мета.
Гюстав Флобер, французький прозаїк-реаліст, один з найбільших європейських письменників XIX ст.

Чи знають у Криму що-небудь про Бостонське чаювання?

Про історичні «відкриття» Владіміра Константінова
16 березня, 2021 - 19:18

Один зі своїх виступів на засіданні так званої президії держради Криму спікер Владімір Константінов повністю присвятив суперечці з президентом США Джо Байденом. Він сказав: «Байден продовжив санкції проти Росії через Крим на рік. У своїй заяві президент США заявив, що його країна ніколи не визнає Крим російським».

КОНСТАНТІНОВ VS БАЙДЕН

Владімір Константінов припустив, що «Президент США не знає або робить вигляд, що не знає, що Крим став російським 1783 року, того ж року, коли відбулося міжнародне визнання незалежності Сполучених Штатів, що його країна в період Кримської війни підтримувала Росію, тобто — виступала за російський статус нашого півострова, що його великий попередник Франклін Рузвельт брав участь у Ялтинській конференції і в нього не виникало жодних заперечень щодо того, що Крим тоді входив до складу Російської Федерації».

Тут багато наплутано, але чи можна від будівельника за фахом вимагати глибоких історичних знань? У 1853—1856 роках, у період Кримської (Східної) війни, тобто за майже 70 років після анексії 1783 року, вже не йшлося про російський статус Криму, а отже, США не могли його ні підтримувати, ні не підтримувати. З іншого боку, практично в той самий час американські штати визволилися з підпорядкування Британії, а Росія поневолила Крим. Відчуваєте різницю?

Але спікер продовжує: «Байден повинен знати американську приказку: «Ніколи не говори «ніколи». А з щодо санкцій — нехай запроваджують. Нічого іншого ми від них не чекаємо. До речі, з моменту проголошення американської незалежності до акта її міжнародного визнання минуло 7 років — рівно стільки, скільки відділяє нас від моменту самовизначення Криму». Дивно, чому ж це Крим ще не визнаний російським, адже за його логікою, вже час би?

«Американський лідер заявив, що Вашингтон продовжить роботу з метою притягти до відповідальності Росію «за її зловживання і агресію в Україні». Тут уже доречно використовувати нашу приказку: «З хворої голови — на здорову». Щодо зловживань — досить згадати про сімейний бізнес Байдена — фірму «Бурісма» і її діяльність на території України. Щодо агресії, всім нам ясно, що без американського благословення жоден київський гауляйтер ніколи не наважився застосувати війська проти громадян своєї країни. Тільки гарантії безкарності, отримані з Вашингтона, підживлюють агресію української вояччини на Донбасі та блокують будь-які можливості діалогу між Києвом і народними республіками...»

Це дійсно — з хворої голови на здорову. Константінов у Криму при анексії застосовував війська не своєї країни, тому, мабуть, він, як гауляйтер, і не просив на це дозволу Вашингтона. З іншого боку про «Бурісму» — то лише чутки, якими б чиновнику користуватися не належало, просто заради солідності. 

Історичними відкриттями Владімір Константінов своїх слухачів дивує часто. Однак дуже часто потрапляє пальцем у небо. Наприклад, нещодавно він назвав Андрія Сенченка, який живе в Криму довше, ніж він сам, та Рефата Чубарова, родина якого в Криму з діда-прадіда, «псевдокримчанами». Це велике відкриття. 

ПОРІВНЯННЯ, ЯКЕ ДУЖЕ ШКУТИЛЬГАЄ...

Так ось, чому ж Сполучені Штати Америки періоду здобуття незалежності не можна порівнювати з Росією того ж періоду. А річ у тім, що в них відбувалися історичні процеси з протилежними знаками. Північноамериканські штати звільнялися від колоніальної залежності від Великої Британії, а Росія військовими методами анексувала Крим і поневолила його народ. Коли в Америці молоді штати боролися за свободу, яка стане для них взірцем на всю її історію, то Росія в той час зміцнювала і розширяла свою імперію, поневолювала народ Криму, примусила кримських татар масово емігрувати в Туреччину, Румунію та в інші країни, депортувала з півострова християн. Коли в Америці вже поступово позбувалися рабства, в Росії до скасування кріпацтва було ще майже століття, а якщо за рабів вважати і безпаспортних радянських селян, як про це часто пишуть, то цілих два століття.

Ба більше , вражає різниця в історичній ролі США і Російської імперії. В той час, коли в Америці люди повстали проти «нестерпних законів», бо війна за Незалежність США — це було протистояння між королівством Великої Британії та представниками 13 колоній, яке тривало з 1775 по 1783 роки. Причиною війни, як свідчить історик Ярослав Прищепа  https://suspilne.media/112272-v-cornogorii-posili-karantin-so-zminilos-d..., стала низка обмежень щодо колоній у Північній Америці, запроваджених британською владою.

То в цей же час Російська імперія сама видавала свої «нестерпні закони» — поневолювала залишки кримських татар на півострові, відбирала в них землю, яку Катерина II роздарювала своїм вельможам, вирубувала відомий із переказів кримський правічний ліс, який захищав Крим від посухи та зберігав воду, без якої там зараз вся окупаційна влада плаче. А не треба було дерева вирубувати. Росія вводила свою систему чиновницького управління, яка мусульманам з Криму здавалася просто дикою.

ЯК ЦЕ БУЛО В США

Зокрема, у 1764 році парламент Великої Британії ухвалив закон про валюту, який забороняв адміністраціям колоній випускати власну валюту та зобов’язував їх сплачувати всі податки золотими та срібними монетами. Так і в Криму — кримські хани до анексії карбували свої гроші, а коли прийшла Росія, вона припинила місцеві грошові відносини та заборонила всі гроші, крім російських.

За рік Британія схвалила Акт про гербовий збір, згідно з яким усі торговельні та цивільні документи колоній обкладалися зборами. Крім того, уряд Великої Британії вирішив розмістити в колоніях англійські війська в розмірі 10 тисяч людей, яких місцеві мешканці були зобов’язані утримувати та забезпечувати їжею.

Так і в Криму — імперська Росія розмістила свої війська числом в кілька разів більш ніж 10 тисяч.

Крім того, королівство запровадило податок на газети та інші податки, вигідні лише Великій Британії. Майже в усіх колоніях почали виникати осередки, які протестували проти британської влади та називали себе «Синами свободи». Одним з лідерів такого руху став батько-засновник США та майбутній президент країни Джон Адамс. І тому під тиском колоністів у 1755 році британський парламент скасував Акт про гербовий збір, проте оголосив про своє право в майбутньому видавати будь-які закони та постанови, що стосуються всіх сторін життя колоній. 1767 року Англія запровадила податки на скло, свинець, папір, фарби та чай, а також посилила тиск на нелояльні громадські рухи, що викликало опір з боку мешканців колоній. Ситуація ставала дедалі напруженішою. Суспільство розкололося на «революціонерів» та «лоялістів», до кожного з яких долучилися інші політичні активісти.

І перше серйозне зіткнення між лоялістами та прихильниками незалежності дістало назву Інциденту Гаспі. Проти ночі на 10 липня 1772 року митне судно британського військового флоту Gaspee сіло на мілину під час переслідування невеликого судна контрабандистів. Скориставшись цим, на світанку група з 52 людей захопила його, забрала озброєння, цінні речі та зрештою спалила.

ЧИ БУЛО «БАХЧИСАРАЙСЬКЕ ЧАЮВАННЯ» В КРИМУ?

Більшого розголосу набула акція революціонерів, відома під назвою Бостонського чаювання. У 1773 році група змовників із «Синів свободи» переодяглися індіанцями, залізли на борт трьох британських кораблів у Бостонській гавані та скинули у воду 342 ящики з чаєм. Британський уряд відповів репресіями проти Массачусетсу, заборонивши Бостону морську торгівлю та обмеживши його свободу. Згодом заборони поширилися й на інші колонії, що спричинило чергову хвилю невдоволення та протестів.

У 1774 році в Філадельфії відкрився нелегальний конгрес представників 12 із 13 колоній, крім Джорджії, який дістав назву Першого Континентального конгресу. До його складу ввійшли такі видатні американські діячі, як Джордж Вашингтон, Семюел Адамс та Джон Адамс. Конгрес оприлюднив петицію до короля та звернення до англійського народу, закликавши скасувати останні британські акти щодо колоній та вимагаючи справедливості. В разі невиконання вимог американці погрожували припинити торгівлю з Англією. Саме на Конгресі ухвалили рішення про створення армії під керівництвом Джорджа Вашингтона.

Чи було в Криму своє Бахчисарайське чаювання? Було, але не з боку Росії, а з боку корінного населення Криму, тобто проти Росії. Анексія Кримського ханства — насильницьке включення територій Кримського ханства до складу Російської імперії в односторонньому порядку під час воєнної кампанії Потьомкіна,  завершилася 19 квітня 1783 року після захоплення російською армією. На анексованій території 1784 року було утворено Таврійську область. Почалася русифікація Криму та витіснення корінного населення — кримських татар. Шагін Ґерай став останнім ханом Криму. Він намагався провести в державі реформи та реорганізувати управління за європейським зразком, зрівняти в правах мусульманське й немусульманське населення Криму, проте реформи були вкрай непопулярними, і 1781 року в Криму відбулося повстання під керівництвом брата Шагіна Ґірая — Батира Ґірая і кримського муфтія. Повстання було придушено, але після серії страт почався новий бунт, що змусив Шагіна втекти до російського гарнізону в Керчі. В Феодосії новим кримським ханом було проголошено Махмута Гірея. Повстання Махмута також було придушене, а Шагіна відновлено на ханському престолі. Однак уже до лютого 1783 року положення Шагін Гірея знову стало критичним: масові страти політичних супротивників, ненависть татар до проведених реформ і політики Шагін Гірея, фактичне фінансове банкрутство держави, взаємна недовіра і нерозуміння з російською владою призвели до того, що Шагін Гірей зрікся престолу й перейшов з прихильниками під захист російських військ, а частина вороже налаштованої до Росії місцевої знаті втекла до османів.

Як бачимо, Росія і США — країни-антиподи. В той час, як громадяни США протестують проти Британської імперії і піднімають повстання, Російська імперія придушує повстання в Криму кровавими методами, підкупом і примусом, виганяє з Криму, як і зараз, незгідних. США постає в світі як країна свободи, і не даремно її символом за певний час стає статуя Свободи.

Владімір Константінов, як вірний росіянин і «герой «кримської весни», чомусь зараз не здатен зрозуміти цю різницю. Отже, куди там йому до Джо Байдена!

ДЕ РОСІЙСЬКИЙ ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ?

Про те, що це країни-антиподи, говорить і ще один факт: День незалежності в США — це головне свято країни. А де російський День незалежності?

Так, Першим З’їздом народних депутатів РРФСР Декларація про державний суверенітет РРФСР проголошена 12 червня 1990 року. В ній було сказано: «5. Для забезпечення політичних, економічних і правових гарантій суверенітету РРФСР встановлюється... верховенство Конституції РРФСР і Законів РРФСР на всій території РРФСР; дія актів Союзу РСР, що вступають у протиріччя з суверенними правами РРФСР, призупиняється Республікою на своїй території...»

Як ви розумієте, до 24 серпня 1991 року, коли Україна ухвалить свою декларацію про незалежність, залишався ще цілий рік і два місяці, а Російська Федерація вже вийшла з СРСР. Що ж залишалося робити іншим союзним республікам? Адже ухваленням декларації російські депутати скасували дію союзних законів на 80 відсотках території СРСР, де проживала половина населення Союзу. У 1992 році та ж Верховна Рада Росії оголосила день 12 червня вихідним днем. А 2 червня 1994 року 12 червня було оголошене державним святом Росії, яке назвали Днем незалежності Росії.

Тому коли російські «патріоти» кричать: «Від кого ж оголосила незалежність Україна? Від братської Росії, від братньої Білорусі, Казахстану та інших братніх республік», більш правомірно запитати саму Росію: «Від кого ж Росія оголосила незалежність 12 червня 1990 року? Від України, Білорусі, Казахстану та інших братніх республік?»  Мабуть, саме від того, що Росія не має відповіді на запитання «від кого вона оголосила свою незалежність», її політики постаралися статус незалежності Росії згодом знівелювати. Тому 12 червня 1998 року Борис Єльцин запропонував називати це «свято» Днем Росії. Однак офіційна назва «День Росії» закріпилася лише в 2002 році. У 2003 році головні урочистості вперше відбулися на Красній площі Москви, в цей же день стали вручати Державну премію Росії.  Таким чином, до сьогодні залишається парадоксом — Росія не має свого Дня незалежності. Тобто досі лишається імперією. Тому й Крим до США не йде ні в яке порівняння, і не варто його чиновникам маніпулювати історичними фактами.

Микола СЕМЕНА
Газета: 
Рубрика: