Вишиванка — це генетичний код нації
Леся Воронюк, поетеса, ініціатор Дня вишиванки

Друга світова війна і російське «побєдобєсіє»

8 травня, 2019 - 12:44
ФОТО REUTERS

Нещодавно на форумі сайту «Каспаров.Ру» наштовхнувся на прикметну, як на мене, репліку блогерки Наталії Мещерської на допис постійної авторки сайту Аліни Вітухновської, присвячену загальній соціальній психопатології російського суспільства. Мещерська вчепилася у фразу допису: «Буквально через пару недель ваши дети пойдут на парад – кто в форме НКВД, а кто – в простых, немного линялых гимнастёрках покорного пушечного мяса», - і розгорнула навколо цієї фрази цілий ідеологічний концепт. Цитую мовою оригіналу (образно кажучи, російською мовою Путіна, а не Пушкіна):

«Витухновская в своей оголтелой ненависти ко все русскому, окончательно деградировала (в смысле сбрендила). Хотя казалось бы куда дальше.

"Покорное пушечное мясо" в нарядных мундирах сдало:

Данию за 6 часов,

Нидерланды за 5 дней,

Бельгию за 18 дней,

Грецию за 24 дня,

Францию за 1 месяц и 12 дней.

А если четыре года воевать, как это делали советские солдаты, то тут не то что гимнастерки, тут и металл не выдерживает».

Далі на форумі розгорнула ціла дискусія навколо цієї репліки, але Мещерська лишилася непохитною, доповнюючи висловлене зневажливою лайкою на адреси незгідних із нею та додатковими «фактами», ціна яких не більша, ніж ціна «фактів», наведених вище. Чому я беру слово «факти» у лапки? Це буде доведено пізніше, причому на основі відкритих джерел, доступних кожній неупередженій людині – від Вікіпедії (бажано не російськомовної, яка останнім часом невпинно перетворюється на знаряддя замовчування реалій і конструювання міфологем) до монографій незалежних російських і західних істориків (я навмисно не звертався до вітчизняної історіографії, щоб мене не звинуватили в «націоналістичній упередженості», хоча, мабуть, усе одно звинуватять – як не у ній, так у «русофобії»). І ще одна заувага: може, воно все було би не варте уваги, якби Мещерська не мала стількох «непробивних» і хамських союзників на форумі і якби її позиція не була домінуючою і на «верхах», і на «низах» російського суспільства. Що ж, тоталітарна соціально-історична міфологія всеосяжна, і вона врешті-решт підпорядковує собі навіть своїх творців, не кажучи вже про плебейські маси «русского мира».

Отже, найперше, що слід зауважити – ніде військовики у ХХ столітті під час бойових дій не носили «нарядные мундиры». Єдиний виняток – нейтральна Данія, куди вдерся Вермахт й окупував її впродовж 6 годин; справді, охорона королівського палацу, яка годину намагалася відстрілюватися від нападників, носила парадні мундири. Всі інші військовики, що протистояли нацистам, носили польові однострої. Дрібниця? Так, але показова.

І ще про Данію. Ця невеличка країна не була готова до опору, адже вона у 1939 році підписала з Німеччиною пакт про ненапад, а тому її легко захопили раптовим нападом. Але ж радянський Брест 22 червня 1941 року також був захоплений дуже швидко, хоча у місті та його околицях були розгорнуті кілька повнокровних дивізій, в тому числі танкова (!) дивізія. Проте Брест німці без особливих труднощів «зачистили» за три години – і рушили далі.

Так, нейтральні Нідерланди нацисти також захопили швидко – за тиждень (а не за 5 днів). Та подивіться на карту – відступати в глибину країни голландці просто не могли, не було куди. Але у червні 1941 року за тиждень Вермахт дійшов до Мінська, а це втричі більша відстань, ніж від кордону Райху до Роттердаму. Дійшов – і рушив далі. І ще одне: Нідерланди не вийшли з війни. Королева Вільгельміна й уряд евакуювалися до Британії. Майже всі бойові кораблі у Європі голландці втратили, але півтисячі вантажних і пасажирських суден перейшли до британських портів. Голландські армія і флот чинили у 1942 році запеклий опір японцям на теренах сучасної Індонезії, яка тоді була колонією Нідерландів. Голландські льотчики воювали в небі над Англією й Австралією. І ще одне про льотчиків: станом на 10 травня 1940 року ВПС Нідерландів мали на озброєнні 60 застарілих винищувачів Фоккер-D.XXI, з них справних лише 28. 15 травня не залишилось жодного бойового літака. Проте голландські ВПС і ППО збили 315 німецьких літаків. 315! Так, половина з них була транспортниками Ю-52, але не забуваймо: вони транспортували не шнапс чи салямі, а десантників…

Для порівняння: на Східному фронті за перший тиждень війні Люфтваффе незворотно втратили 280 літаків, а радянські ВПС – понад 4.000 (за даними тодішніх радянських же джерел). Точна цифра невідома, історики досі сперечаються: кілька сотень чи тисяч туди, кілька сотень чи тисяч сюди…

А тепер порівняйте, як билися голландці – і як «сталінські соколи».

Тепер Бельгія – також нейтральна. Вона капітулювала через 16 днів (тобто навіть на два дні раніше, ніж пише Мещерська), король залишився в країні. Проте уряд евакуювався до Британії і керував звідти велетенською колонією – Бельгійським Конго, постачаючи США й Великій Британії стратегічну сировину (мідь, олово, кобальт, цинк, уран тощо). Саме там був добутий уран, який пішов на виготовлення скинутих на Хіросіму й Нагасакі атомних бомб. А два батальйони бельгійських військ улітку 1941-го брали участь у переможному наступі на позиції італійських військ на Африканському Розі.

Тепер про Францію. Вона оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939 року, а перемир’я змушена була підписати 22 червня 1940 року. То хіба це «1 місяць і 12 днів», а? Щоправда, особливо активних бойових дій французька армія до початку німецького вторгнення не вела, але її ніхто до наступу і не готував. Адже військовий бюджет Франції йшов передусім на побудову лінії Мажино, за якою французька армія мала намір відсидітися у разі нападу Німеччини і довести нападника до поразки стратегією виснаження. Справді: німецькі танки не могли мати великі запаси імпортного пального, а виробництво синтетичного палива у Німеччині було тільки на початках. Не набагато кращі були справи у нацистів і з авіацією: вона мала недостатньо пального, бомб, патронів. А тим часом британці та французи сталевою удавкою економічної блокади на морі (флоти західних союзників були готові до активних дій, і вони це довели впродовж зими 1939/40 років) та на суходолі повинні були вирішити справу: запасів стратегічної сировини нацистам вистачало лише на декілька місяців, максимум – на півроку. Навесні 1940 року Німеччина сама мала запросить миру. Підписання Пакту Молотова-Ріббентропа зруйнувало ці слушні розрахунки, Німеччина отримала надійний тил у вигляді СРСР і стабільні поставки стратегічної сировини у великих об’ємах. Як зазначала у 1940 році німецька преса, завдяки економічній угоді з Радянським Союзом план блокади Німеччини зазнав фіаско. І справді: можна сміливо сказати, що танки Вермахту ввійшли до Парижу на бензині радянського походження…

І знову до авіаційного сюжету. Французька авіація втратила за місяць і 12 днів у повітряних боях 250 літаків, 123 розбилися в аваріях і катастрофах. При цьому французи достовірно збили 684 літаки Люфтваффе. А були ще й британські ВПС, і польські авіаформування на Західному фронті… Загалом німецькі ВПС за неповні півтора місяці втратили 1401 літак усіх видів, пошкодженими виявилися на кінець цього періоду 672. Тобто сумарні втрати становили майже 40% чисельності Люфтваффе на західному фронті. Ну, а далі під час «Битви за Британію» хребет кадрових німецьких ВПС був істотно надламаний. Тому 22 червня 1941 року Геринг був змушений виставити проти СРСР не лише бойові, а й начально-бойові ескадрильї, втрати яких від аварій нерідко були більшими, ніж у повітряних боях. І все одно загальна чисельність літаків Люфтваффе виявилася на третину меншою, ніж торік на Західному фронті – не знайшлося ані літаків, ані льотчиків.

При цьому з 22 червня по 26 липня 1941 року незворотні втрати Люфтваффе на Сході сягнули 627 літаків – з удвічі більшими втратами на Заході.

І ще одне. За місяць бойових дій німці були під Смоленськом. А це знов-таки вдвічі більша відстань, аніж до Парижу від кордонів Третього Райху…

І взагалі: Франція насправді ніколи не виходила з війни проти нацистів і їхніх союзників. Вийшли з війни капітулянти. «режим Віші», лідерів якого по війні засудили на смерть. А Франція воювала. В Африці, на Близькому Сході, на Тихому океані, в Італії, знову на своїй території, нарешті, на території Німеччини. І на Східному фронті воював винищувальний полк «Нормандія-Німан». Не знаю, може, хтось у Росії це і забув, але 8 травня 1945 року капітуляцію Німеччини приймали в числі інших і представники Франції.

А тепер – про Грецію. Знов-таки, це може бути невідомо в Росії, але Греція вступила в Другу світову війну 28 жовтня 1940, коли італійська армія почала вторгнення на її територію з Албанії. Проте грецька армія діяла рішуче; вона першою серед країн антигітлерівської коаліції здобула значну перемогу, завдавши поразки агресору і змусивши італійські війська відступити на албанську територію, а потім, у свою чергу, ввійшовши туди. І лише коли німецькі війська вдарили з флангу та тилу (через Югославію й Болгарію), греки змушені були відступити. Бої з Вермахтом точилися з 6 квітня по 31 травня 1941 року, коли після кривавих боїв упав Крит – останній оплот регулярних грецьких військ і їхніх британських союзників, тобто аж ніяк не за 24 дні. У боях лише за Крит британські ВПС втратили 46 літаків, натомість Люфтваффе – 147 літаків збитими та 73 внаслідок аварій (це стосувалося в основному транспортників Ю-52). Загинуло близько 6 тисяч із 22 тисяч учасників німецьких десантів, ще стільки ж дістали тяжкі поранення, що мало наслідком заборону Гітлера використовувати елітні десантні війська за призначенням, бо, мовляв, вони зазнають при цьому надто великі втрати. А тому під час війни з СРСР найчастіше німецькі парашутні десанти чисельно становили 10-12 «багнетів», дуже рідко коли – взвод чи роту…

А тепер про головне, чого досягла Греція у війні з Італією та Німеччиною. Через те, що Гітлеру довелося рятувати армію свого друга Муссоліні, Німеччина не встигла вчасно, як те передбачала Директива №21 від 18 грудня 1940 року («План «Баоюаросса») підготуватися до війни с СРСР. Пвоне завершення такої підготовки планувалося на 15 травня 1941 року, але напад довелося перенести спершу на місяць, а потім іще на тиждень. Відтак Вермахт не встиг (і не міг устигнути) вийти на заплановані рубежі до початку осіннього бездоріжжя, а потім зимових холодів. Не випадково наприкінці війни Гітлер вважав втягування у війну проти Греції причиною поразки на Східному фронті. Звісно, змусити СРСР до капітуляції він би не зміг, але парад на Червоній площі 7 листопада 1941 року в разі початку війни у запланований час, найшвидше, провів би Вермахт з союзними арміями.

А що робила Червона армія в той час, коли Німеччина воювала з державами, названими Мещерською? Червона армія здійснювала «визвольні походи» - проти Речі Посполитої (спільно з Вермахтом), проти Фінляндії (тут «похід» зірвався), проти країн Балтії та проти Румунії (ці «походи» були узгоджені з Гітлером). Сталін у телеграмі Ріббентропу оцінив ці походи так: «Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою і міцною». Але у листопаді 1940 року Гітлер і Сталін через надмірні геополітичні апетити останнього так і не змогли домовитися про подальший переділ світу, про спільні бойові дії проти Британії та США, - і фюрер, трохи подумавши, підписав Директиву №21.

А могло ж бути інакше…

Утім, на міфологеми Мещерської і Ко це не надто вплинуло б: для них лютим ворогом завжди були і будуть не нацизм і фашизм, а сили світової демократії. Слушно зауважив на форумі «Каспаров.Ру» Валерій Богданов: «Грядет очередная десятидневка победобесия, когда вся страна сходит с ума и марширует с портретами не убитых, а уничтоженных, фактически, собственной коммунистической властью людей. И во главе колонн идут прямые наследники этих убийц, не оставивших мечты о победе, теперь уже явно нацистской идеи русского мира в мировом масштабе».

Сергій Грабовський

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments