ГУАМ: нове дихання?

У понеділок український прем’єр Володимир Гройсман приймав своїх колег із Грузії Азербайджану та Молдови. За ініціативою України, у Києві відбувся саміт Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ. Символічно, що саме цього року міжнародній організації, штаб-квартира якої знаходиться в українській столиці, виповнюється 20 років. За цей час у житті організації були різні періоди — температура співпраці змінювалася в залежності від внутрішньополітичної ситуації в окремих країнах-учасниках ГУАМ, а також — від активності Кремля на міжнародній арені, зокрема щодо своїх сусідів. Із самого початку ГУАМ створювався як інструмент захисту спільних інтересів від агресивної політики Росії. На сьогоднішній день Україну, Азербайджан, Грузію та Молдову об’єднує те, що в кожній із цих країн існує конфлікт, інспірований і підтриманий Кремлем — Крим і Донбас, Нагірний Карабах, Абхазія і Південна Осетія, Придністров’я. Звичайно, ще одним спільним інтересом є розвиток економічних зв’язків.  

«Про відродження ГУАМ говорили останній рік, при цьому роль двигуна цього процесу відводиться саме Україні, — коментує «Дню» комунікаційний менеджер та аналітик Інституту світової політики Дарія ГАЙДАЙ. — Наразі учасники чітко дали зрозуміти, що порядок денний формуватиметься виключно навколо економічних та енергетичних питань. Урядовий рівень зустрічі це також підтверджує. Київ цікавить, передусім, запровадження зони вільної торгівлі, договір про створення якої було підписано ще 2002 року, та ефективніше використання транзитних коридорів для транспортування товарів та енергоносіїв. Спочатку зустріч прем’єрів планувалася ще у листопаді минулого року. Така суттєва затримка, схоже, пов’язана з парламентськими виборами у Грузії, а згодом — із президентськими у Молдові».

Отже, за результатами саміту ГУАМ, уряди країн підписали Протокол про затвердження Порядку створення та діяльності Робочого Органу, який координує дії Договірних сторін угоди про створення Зони вільної торгівлі між державами-учасниками ГУАМ від 20 липня 2002 року, та Протокол між митними адміністраціями держав — членів ГУАМ про взаємне визнання окремих результатів митних процедур щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через державні кордони країн-членів ГУАМ. Підписання документів відбулося у присутності прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, прем’єр-міністра Грузії Георгія Квірікашвілі, прем’єр-міністра Республіки Молдова Павла Філіпа та віце-прем’єр-міністра Азербайджанської Республіки Ісмета Дурсун огли Абасова.

«Важливо, що ми сьогодні підписали низку документів, які дозволять нам уже у 2017 році повноцінно запровадити зону вільної торгівлі у рамках наших держав. Це сприятливо позначиться на розвитку наших національних економік, поглибить наше співробітництво. Ці документи — сміливий крок щодо покращення нашого економічного співробітництва. І протокол, я вважаю, буде хорошим кроком, коли ми у співробітництві будемо визнавати усі митні процедури наших країн. Це покращить, прискорить процес нашої співпраці», — підкреслив Володимир Гройсман.

Попри оптимізм українського прем’єра, експерти стриманіші у своїх оцінках. 

«За увесь час існування ГУАМ, ця структура не запропонувала жодної чіткої ініціативи, — коментує молдовський політолог, програмний директор Кишинівського Інституту громадської політики Оазу НАНТОЙ. — Це дало привід багатьом експертам вважати, що ГУАМ — це мертвонароджена дитина. В цю організацію входять країни, у яких дійсно є спільні інтереси. І головний інтерес — територіальна цілісність — не може бути проігнорований. Якщо буде політична воля лідерів цих країн, то ГУАМ має шанси ожити й захищати свої інтереси більш ефективно. Перше, що має реалізувати ГУАМ, — це координована позиція країн учасників у різних міжнародних структурах. Друге — це послідовне залучення уваги світової спільноти до порушень прав людини з боку РФ і проросійських режимів у конфліктних зонах. Потрібен якісний обмін досвідом для того, щоб вирішувати ці конфліктні ситуації. Наприклад, якщо взяти так званий Придністровський конфлікт, то він давно вже перетворився на бізнес-проекти й не вирішується, тому що немає політичної волі для його вирішення. Так само необхідно розробляти проекти щодо впровадження альтернативних джерел енергії та розробку енергозберігаючих технологій».

«Звідки цей інтерес до ГУАМ? — піднімає питання Дарія Гайдай. — І Тбілісі, й Кишинів неодноразово давали зрозуміти Києву про наявність бажання активізувати співпрацю між країнами, які підписали Угоду про асоціацію з ЄС. Звичайно, Азербайджан, який обрав інший зовнішній та внутрішній політичний курс, випадає із політичного трикутника України, Грузії та Молдови, однак його присутність є запорукою реалізації важливих для трьох країн економічних та енергетичних проектів. Успішність ініціативи залежатиме від готовності країн-учасниць інвестувати свій час і ресурси у діяльність ГУАМ, що, зважаючи на попередній досвід, викликає серйозний сумнів. Базисом для об’єднання мають стати конкретні економічні та інфраструктурні проекти, в іншому разі йдеться лише про чергову декларацію «дружби», яка може принести більше шкоди, ніж користі».

«Сама ідея об’єднання зусиль країн ГУАМ — дуже перспективна і має шанси на втілення, але, на жаль, до цього моменту все це залишається на рівні ідей, — коментує «Дню» голова Комітету економістів України Андрій НОВАК. — Для того, щоб її реалізувати, необхідно в основі цього задуму поставити економіку. Окрім економіки, абсолютно очевидним об’єднуючим фактором є фактор безпеки. У нас є спільний агресивний і великий сусід, поведінка якого прямо та опосередковано торкнулась суверенітету та національної безпеки всіх країн учасників ГУАМ. Щодо ініціатив, то гадаю, що головним рушієм в цьому плані має бути країна регіональний лідер, тобто Україна. Але ми маємо враховувати, що нині в кожній із держав при владі є різні сили. Наприклад, у Молдові нещодавно переміг проросійськи налаштований президент. З Грузією також не все гладко. Найближчі точки дотику зараз є в України й Азербайджану, хоча б у сфері протистояння Росії як агресору. Українська влада так само, згідно з її риторикою, начебто усвідомлює необхідність створення відповідного поясу спротиву Кремлю, але все треба співвідносити із реальними діями. Якщо Україна не візьме на себе роль ініціатора діяльності ГУАМ, то ця структура працювати не буде».