Хто наважиться після «компромісів» Пінчука?

Після сумнозвісної статті українського олігарха Віктора Пінчука в WSJ, де він запропонував ідею обміну частини території України на сумнівний мир в країні, політикум, журналісти і суспільство вимушені були проявити свою позицію. І якщо громадськість чітко негативно відреагувала на подібні ідеї, то політикум і журналісти розділились на тих, хто або засудив Пінчука, або вирішив зайняти нейтралітет. Та відмовчатись не вдасться, адже 17 січня має відбутись форум в Давосі, на якому Віктор Пінчук регулярно організовує так званий «український ланч».

Ідея зовні виглядає корисною, як засіб позиціонування України на міжнародній арені. Але де-факто пінчуківські зустрічі в Давосі, як і Ялтинський форум, стали майданчиком для «відбілювання» тестя Пінчука — Леоніда Кучми. На шпальтах газети «День» неодноразово зазначалось, що проекти Пінчука далеко не філантропічного характеру. Першим бойкотувати заходи Пінчука взявся громадський діяч, потерпілий у «справі Гонгадзе-Подольского» Олексій Подольський. Проти участі в Давосі і свою категоричну позицію ще в 2014-му висловила нинішній народний депутат Ганна Гопко. Бойкотувати цей захід вона закликала і зараз.

Після статті Пінчука для українського політикуму настав час визначитись, адже участь у ланчі Пінчука фактично означатиме підтримку його позиції. Щоправда, деякі політики заявили, що в Давос поїдуть, але для того, щоб донести протилежну думку. Зокрема, віце-прем’єр Іванна Клімпуш-Цинцадзе на своїй сторінці в facebook написала: «У світлі дискусій, що розгорнулися з кінця минулого року, вважаю своїм обов’язком голосно говорити там (в Давосі. — «День») правду і донести світові позицію українського суспільства». Що з цього приводу думають журналісти та політики?

«ПІНЧУКУ ЛІЗТИ В ПОЛІТИКУ НЕ ВАРТО»

Олексій МУШАК, народний депутат України, фракція «БПП»:

— Я декілька разів зустрічався з Пінчуком і можу сказати, що він не схильний озвучувати власну політичну позицію. Я взагалі здивований його спробою нещодавно таку позицію озвучити та ще й так невдало. Якщо хтось вже й поїде в Давос після статті Віктора Пінчука в WSJ, то там треба доносити спільну чітку позицію, яка відрізняється від позиції Пінчука. В Україні  велика проблема полягає в тому, що немає конкуренції. Існує майданчик Пінчука і більше ніякого. Це фактично монополізація позиції. Якби, окрім Пінчука, скажімо, був ще й майданчик Коломойського або ще когось, то був би розширений доступ до загалу, тоді б відбулась диверсифікація трансляції думок. До самого Пінчука треба доносити позицію, що це добре що у нього є власні думки щодо зовнішньої політики України, але це його особисті думки, а не позиція держави та народу. Я думаю, що він має знати своє місце і радіти тому періоду, коли його тесть був президентом України, що надало йому можливість за дешево приватизовувати українські підприємства та укріпити свої позиції. Після того в політику йому лізти не варто. В свій час вже був так званий «план Мореля». І де цей план зараз? Я думаю, що так саме забудуть і за «план Пінчука». Я не вірю в стратегії здачі національних інтересів та капітуляції. Ці ідеї не приживуться.

«ЛЮДИНА, ЯКА ПОЇДЕ НА ЗУСТРІЧІ ПІНЧУКА, МОВЧАЗНО ПІДПИШЕТЬСЯ ПІД ЙОГО ПРОПОЗИЦІЄЮ»

Олексій СКРИПНИК, народний депутат України, фракція «Самопоміч»:

— Стаття Пінчука недаремно з’явилася перед Давосом. Я відмовився від поїздки в Давос тому, що не люблю бути об’єктом чиїхось інтересів. Давос буде використаний Пінчуком для того, щоб просувати ідеї, які були викладені в його статті. І суть цих ідей в поступовій здачі позицій України. Я не думаю, що формат цих зустрічей буде передбачати можливість встати і демонстративно вийти, щоб показати свою незгоду з таким сценарієм. А це означає, що людина, яка поїде на зустрічі Пінчука, мовчазно підпишеться під його пропозицією.

Я хотів би, щоб інші олігархи зайнялись побудовою подібних майданчиків, це дозволило б розгорнути альтернативну дискусію. Безумовно олігархи будуть все одно використовувати їх в своїх інтересах, але в таких умовах потрібна поліфонія позицій. Нині ж Пінчук поступово примушує політиків погодитись зі своїм баченням. Він дивиться як на це реагує суспільство, чи готово воно до пасивності, дивиться на політиків, на парламент. І я вам скажу, що в парламенті зараз існує приблизно 60 депутатів, які мають свою незалежну позицію. На них є надія.

«БАГАТО З ПОЛІТИКІВ ТА ЖУРНАЛІСТІВ ПОВ’ЯЗАНІ З ПЕРСОНОЮ ПІНЧУКА»

Сергій ЩЕРБИНА, журналіст:

— На мою думку, Пінчук в своїй статті в WSJ вирішував власні питання. Оскільки він відверто підтримував демократичну партію Клінтон у США, перераховував гроші у фонд родини Клінтон, то після перемоги Трампа стало зрозумілим, що у Пінчука можуть виникнути певні складнощі з новою американською адміністрацією. Перш за все це торкається його трубного бізнесу. Тому мені видається, що Пінчук намагався засвідчити свою лояльність до Вашингтону і РФ.

Пінчук не є обраною персоною. Він український олігарх. Олігарх за визначенням думає лише про власну вигоду. Наївно думати, що Пінчук буде витрачати гроші на підтримку демократії. Давоський форум — це певний комунікаційний засіб особисто для Пінчука. Звичайно, багато з політиків та журналістів пов’язані з персоною Пінчука. Це певна тусовка, де думка Пінчука є авторитетною. Вони через відповідні ЗМІ та з трибун будуть підтримувати його позицію.

Щодо мене особисто, то я, безумовно, на цей форум не поїду. Давоський форум — це, наголошую, не  філантропія Пінчука. Це засіб реалізації його особистих інтересів.

«ЖОДЕН З ПОЛІТИКІВ, ЯКІ ПОВАЖАЮТЬ СЕБЕ, НЕ ПОВИНЕН БУТИ ПРИСУТНІМ НА ЗАХОДІ ПІНЧУКА В ДАВОСІ»

Айдер МУЖДАБАЄВ, журналіст:

— Переконаний, що жоден з політиків, які поважають себе, не повинен бути присутнім на заході Пінчука в Давосі. Адже пропозиція, яку зробив Пінчук українцям напередодні Нового року в WSJ, є непристойною. До тих пір, доки ця пропозиція не буде дезавуйована публічно, Пінчук має перебувати за межами пристойного суспільства і українського політикуму тим більше. Якщо, звичайно, це не політики із «Опозиційного блоку» у яких така саме риторика, як і у Пінчука. Їм можна, всім іншим — ні.

Мене дивує не стільки той факт, що Пінчук зробив таку непристойну пропозицію українцям, скільки те, що на цю пропозицію досить кволо відреагували публічні політики. По мовчанню деяких політиків мені здалося, що Пінчук їм допомагає негласно. Мовчання політиків у випадку з Пінчуком стало більш красномовним ніж слова самого Пінчука. В його ж словах я не почув нічого нового, окрім того що їх промовила та людина, яка всі три роки анексії Криму, мовчала. Його пропозиція полягає в тому, щоб продати мати і продати дитину. Дитиною в даному випадку є Крим, а матір’ю — Україна. Це я кажу без емоцій, адже по факту — це є так. Більш того, Пінчук в своїй статті повторив в трохи більш куртуазній формі не лише риторику «Опозиційного блоку», а й повторив слово в слово риторику кремлівскьої пропаганди. Це те ж саме, що говорить кремлівський пропагандист Володимир Соловйов. Те, що запропонував Пінчук — це мрія Кремля.

Не знаю, чим він керувався, але людина з неймовірною любов’ю до грошей скоріше керувалась зовсім не романтичними інтересами, коли з’являлась в публічній політиці. Але це його проблеми. Тут важливий не його демарш, а реакція на нього. Здоров’я суспільства визначається не по тому, які в ньому є пороки, а по тому, як це суспільство на них реагує. Треба визнати, що реакція суспільства на статтю в WSJ була однозначною — Пінчука прокляли. А ось реакція політикуму була діаметрально протилежною позиції суспільства. Це говорить про те, що політичний клас відірвався від громадян ще далі, ніж ми гадали. В реакції політикуму, навіть при незгоді з ідеями Пінчука, не було щирого обурення. Тобто вони гадають, що ці ідеї є одним з можливих варіантів розвитку подій, хоч і на цей час поки що неприйнятними. Нормальна ж реакція мала б бути жорсткою і одностайною. Як сказала мені одна журналістка, Пінчук для неї став людиною, якому вона не подасть руки. Ось таку позицію мав зайняти український політикум в країні, яка воює з агресором, на пропозицію віддати частину власної території. Ми ж спостерігаємо чемну розмову в салоні: «Вы не правы, Аркадий Кузмич» — «Увольте, Михаил Евграфович». Це не рівень державників. Якщо ми побачимо в Давосі відомих українських політиків, які їдять за рахунок Пінчука, то це буде означати, по-перше, що Пінчук допомагає багатьом політикам, по-друге, політична еліта не відрізняє межі пристойності і втратила контакт з суспільством. Всіх цих політиків ми зможемо побачити в Давосі.

«УЧАСТЬ ПОЛІТИКІВ В ДАВОСІ Є СВОЄРІДНОЮ ПІДТРИМКОЮ ДІЯЛЬНОСТІ І ЗАЯВ ПІНЧУКА»

Вікторія ВОЙЦИЦЬКА, народний депутат України, партія «Самопоміч»:

— Я відмовилась від участі в заході Пінчука в Давосі. Участь політиків в такому заході є своєрідною підтримкою діяльності і заяв Пінчука як організатора цієї події. Я абсолютно не погоджуюсь з планом капітуляції, який запропонував Пінчук в своїй статті. Тому посвідчувати свою присутність на цьому заході вважаю для себе неприйнятним. Існує думка, що цим форумом можна скористатися для того, щоб висвітлити протилежну точку зору. Я була один раз на такому заході і знаю, що так думати наївно. Адже на офіційній частині цього заходу відомий склад людей, які будуть виступати і хто буде ставити питання. 

Дійсно, існує дефіцит альтернативи подібних майданчиків. Треба запрошувати людей зі всього світу, які є opinion maker і які б публікували регулярні матеріали про Україну не лише в WSJ. Зараз все зосереджено на форумі в Давосі і YES, який так саме є проектом Пінчука. Влада в особі Єлісєєва висловила свою позицію щодо думок Пінчука, але дуже показовим є те, що влада діє не на випередження, а намагається загасити ті пожежі, які виникають в результаті протилежних позицій. У нас досить неефективно вибудувана комунікація влади із зовнішнім світом, яка мала б транслювати офіційну позицію щодо війни на Донбасі, анексії Криму, санкцій проти РФ, наших реформ. Той факт, що це робить Пінчук, на Заході дійсно сприймається, якщо не як офіційна позиція України, то принаймні як позиція того, хто має в країні серйозний вплив. Позиція ж держави, на жаль, не є проактивною.