Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ — нацією, країна — державою
Михайло Грушевський, професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист

Крим, лютий 2014-го

Брехня і правда про ці дні... сім років тому
22 лютого, 2021 - 19:25
ФОТО РЕЙТЕР

Минулого тижня в Сімферополі розпочалася чергова сесія окупаційного парламенту. Вступною промовою відкрив її спікер Владімір Константінов. Він робить вигляд, що і сьогодні ні в Києві, ні в Криму, ні в країнах Європи, ні в міжнародних організаціях ніхто не розуміє, яким чином Росія окупувала Крим. Він наче живе в паралельній реальності, де Війна — це мир, де Брехня — це Правда. Ось що він казав про події лютого 2014 року:

Владімір Константінов, брехня: Ми відновлюємо роботу в день 67-ї річниці передачі нашого півострова зі складу РРФСР до складу Української РСР. Саме 19 лютого 1954 року видано указ Президії Верховної Ради СРСР, який визначив долі кількох поколінь кримчан. Досі точаться суперечки, наскільки легітимною була процедура передачі. Але в Криму це рішення завжди сприймалося як акт кричущої несправедливості, політичної і юридичної нісенітниці, яскравий приклад характерного для того часу волюнтаризму. 

Правда: Ніяк не завжди. Сумніви щодо передачі Криму Україні почали з’являтися лише після 1991 року. А після 19 лютого 1954 року і до кінця СРСР це НІКОЛИ не сприймалося «як акт кричущої несправедливості, політичної і юридичної нісенітниці, яскравий приклад характерного для того часу волюнтаризму». Навпаки, не тільки кримські, а інші газети публікували статті, в яких висловлювали розуміння того, що Крим передано саме для відновлення його господарства після розрухи війною, бо Росія виявилася неспроможною це зробити, а також у зв’язку зі «спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв’язками між Кримською областю та Українською РСР», а також у зв’язку з 300-літтям Переяславської Ради. Особлива брехня про волюнтаризм. Микита Хрущов, можливо, і подав ідею про передачу, як ефективний метод врятування Криму, але навіть Вікіпедія сьогодні вважає, що «це твердження не відповідає істині і набагато більшу роль у передачі Криму зіграли більш впливові на той момент Маленков, Ворошилов, Каганович та інші члени Президії ЦК КПРС» До того ж про який волюнтаризм мова, коли відповідно до рішення Президії Верховної Ради СРСР, до речі, підписаного Ворошиловим і Пєговим, а не Хрущовим, до неї звернулися Верховна Рада РСФСР і Верховна Рада Української РСР з проханням про передачу Кримської області. В процесі передачі брали участь тисячі високопосадовців Росії. Який волюнтаризм?

Владімір Константінов, брехня: «Символічно, що в ці ж лютневі дні, в 2014 році, ми з вами рішуче покинули український берег, щоб покінчити з несправедливістю і повернутися в Росію. Зроблено це за масової підтримки кримчан, які висловили свою думку на референдумі...  Зауважу, Росія в той момент ще не прийшла до нас на допомогу, і ми готувалися фактично на самоті протистояти силам, що влаштували переворот у Києві. На захист парламенту вийшли прості кримчани. Вони були гірше підготовлені, ніж екстремісти, серед яких щосили орудували емісари «євромайдану». Але вони захищали СВОЮ республіканську владу. І врешті-решт зуміли це зробити. Які ж треба мати вивихнуті мізки, щоб вважати їх «окупантами» і вшановувати тих, кого в Криму і сліду не було!..» 

Правда: У спікера обмовка за Фройдом він говорить, що «в лютневі дні покинули український берег», і «зроблено це за масової підтримки кримчан, які висловили свою думку на референдумі». Спікер забув, що незаконний і фальсифікований «референдум» вони провели 16 березня, і каже, що в лютневі дні «вже покинули український берег». 

Традиційною брехнею є словеса про те, що Росія на той час ще не прийшла на допомогу Константінову, і вони готувалися самі воювати. Він приховує, що будівля Верховної Ради вже була під охороною російського спецназу, а на «захист парламенту» вийшли не прості кримчани, а перевдягнуті російські військові. Про це вже написані кілька книжок, серед яких «Вторжение в Крым. 2014» очевидиці подій Тетяни Журідової.

Ось хронологія захоплення Криму в 2014 році, складена очевидцем тих подій головним редактором інформагенції «Чорноморські новини» Андрієм Клименком. Ось що відбувалося в ті дні насправді:

Андрій Клименко: Спецоперація РФ з захоплення Криму розпочалася 20 лютого 2014 — за три дні до закінчення зимової Олімпіади в Сочі, що тривала з 7 по 23 лютого 2014 року. 

21 лютого 2014 року Янукович втік із Києва, 22 лютого 2014 року Верховна Рада України позбавила Януковича повноважень президента України. 23 лютого 2014 року О.Турчинов за Конституцією офіційно став виконувачем обов’язків президента. 

20 лютого 2014 із Козачої бухти Севастополя, де базується 810 бригада морської піхоти Чорноморського флоту Росії (ЧФ РФ), на виїзд із Севастополя вийшла колона бронетехніки. 

20 — 23 лютого 2014 з Тольятті до Криму була спрямована окрема бригада спецназу ГРУ — Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ.

23 лютого 2014 під контроль РФ фактично перейшов Севастополь — у місті на мітингу був обраний «народний мер» і створені «загони самооборони».

23 лютого 2014 у Сімферополі почали створюватися загони «кримської самооборони».

24 лютого 2014 російські бронетранспортери (БТР) повністю перекрили в’їзди до Севастополя. 

24 лютого 2014 «олімпійська» ескадра ЧФ РФ прийняла на борт у Новоросійську частини спецназу повітряно-десантних військ (ВДВ) і морської піхоти з бойовою технікою для окупації Криму та вийшла курсом на Севастополь.

У Чорному морі, в районі Сочі-Новоросійськ, у дні перевороту в Сімферополі перебували ракетний крейсер «Москва», сторожовий корабель «Сметливый», малий протичовновий корабель «Александровец», «Муромец», морський тральщик «Ковровец», «Турбинист», середній розвідувальний корабель «Приазовье». Крім них, до складу ескадри ВМФ РФ у Чорному морі входили великі десантні кораблі (БДК) Чорноморського, Північного та Балтійського флотів, що регулярно забезпечували військовий контингент РФ у пункті базування ВМФ РФ у Тартусі (Сирія) та доставляли військову техніку сирійському режиму Б.Асада з військово-морської бази ЧФ РФ у Новоросійську. З 20 лютого по 25 березня 2014 року — в Чорному морі перебувало дев’ять великих десантних кораблів, дев’ять кораблів ЧФ РФ із Новоросійської військово-морської бази, вісім кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ.


КАДР З КАМЕРИ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ПОКАЗУЄ МОМЕНТ, КОЛИ «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ» ЗАХОПИЛИ БУДІВЛЮ  КРИМСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ 27 ЛЮТОГО 2014 РОКУ

25 лютого 2014 у Крим прибув підрозділ спецназу ГРУ Генштабу ЗС РФ з Ульяновська.

26 лютого 2014 до Криму прибула перша група Кубанського козацького війська (офіційні воєнізовані формування РФ) у складі 50 осіб. Кубанське козацьке військо (Краснодарський край РФ) офіційно заявило про підтримку російського населення Криму 28 лютого 2014 року. Реально в ці дні в Криму тільки офіційно перебувало 1 тис. кубанських козаків, а насправді — до 6 тис. Відомо, що кожен козак отримував 1000 рублів на день за перебування на території Криму.

Головна причина завезення до Криму такої великої кількості кубанських козаків полягає в тому, що місцеві проросійські організації, що переважно об’єднувалися партією «Русское единство» Сергія Аксьонова, були занадто малочисельні та неспроможні організовувати масові акції.

26 лютого 2014 року — під кримським парламентом зібралося декілька тисяч прихильників кримськотатарського Меджлісу з метою недопущення ухвалення депутатами сепаратистських рішень. Їм опонувало кілька тисяч прибічників партії «Русское единство».

Організаторами виступили глава Меджлісу Рефат Чубаров і Сергій Аксьонов, на той час лідер «Русского единства», а нині де-факто глава республіки. В результаті в натовпі загинули дві людини (обидві смерті не мали кримінального характеру, а сталися внаслідок стану здоров’я літніх людей).

Цього ж дня, 26 лютого 2014, за наказом президента РФ, було оголошено раптову перевірку бойової готовності військ Західного військового округу, дві армії Центрального військового округу та командування повітрянодесантних військ.

До перевірки було залучено приблизно 150 тис. військових, до 90 літаків, понад 120 вертольотів, до 880 танків, понад 1200 одиниць військової техніки і до 80 кораблів і суден.

Проти ночі на 27 лютого 2014 року розвідувально-диверсійною групою спецназу повітряно-десантних військ РФ, яка прибула з Севастополя у військовій формі без розпізнавальних знаків (саме вони отримали назву «зелених чоловічків»), було захоплено будівлі Верховної Ради та Ради Міністрів АР Крим у Сімферополі. Ця операція проводилася військовослужбовцями 45-го окремого полку спецпризначення повітряно-десантних військ РФ — саме зі складу Західного військового округу Росії. Зауважимо, що в квітні 2014 року військовослужбовці цієї російської частини брали активну участь у екстремістських акціях на сході України, ставши «ударним ядром» і основними виконавцями захоплення органів місцевої влади та будівель силових структур. Приміром, захоплення адміністративних будівель у Слов’янську (Донецька обл.) відбувалося саме військовослужбовцями 45-го окремого полку спецпризначення.

27 лютого 2014 року російські бронемашини типу «Тигр», що перебували на озброєнні військового спецназу РФ щойно доставлені в Крим, на десантних кораблях до Севастополя, з’явилися біля стратегічних об’єктів Криму.  

Цього ж дня, 27 лютого 2014 року, в присутності цих військових відбулася сесія парламенту Криму, під час якої уряд Криму було відправлено у відставку. Із порушенням законодавства України головою Ради Міністрів Криму було призначено лідера партії «Русское единство» Сергія Аксьонова.

27 лютого 2014 уранці війська Російської Федерації встановили блокпости на Перекопському перешийку та півострові Чонгар. Міністерство оборони РФ повідомило, що з’єднання і військові частини Західного і Центрального військових округів РФ розпочали масштабну передислокацію до визначених районів. 

28 лютого 2014 вихід із Балаклавської бухти (Севастополь), де дислокувалися кораблі морської прикордонної охорони України, був заблокований ракетним катером «Івановец».  

28 лютого 2014 з боку Севастополя і аеродрому ЧФ РФ «Гвардійське» поблизу Сімферополя в бік кримської столиці висунулися колони бронетехніки, серед яких були бронемашини «Тигр» та інші зразки озброєння, яких не було раніше у військових частин РФ у Криму; військовий спецназ РФ захопив аеропорти «Сімферополь» і «Бельбек» (Севастополь). 11 російських бойових вертольотів МІ-24 порушили повітряний простір Криму з боку Росії, ще вісім російських військово-транспортних літаків Іл-76 приземлилися на аеродромі ЧФ РФ у Гвардійському поблизу Сімферополя, не чекаючи на погодження з Державною прикордонною службою України.

1 березня 2014 — Сергій Аксьонов самовільно підпорядкував собі силові структури Криму і звернувся за допомогою до президента Росії. Аксьонов заявив, що референдум щодо статусу Криму відбудеться не 25 травня, а 30 березня.

1 березня 2014 у Севастополь увійшли два великі десантні кораблі Балтійського флоту РФ «Калининград» (102) і «Минск» (127) з десантниками і технікою з Новоросійська. Феодосійська затока і Феодосійський порт були перекриті ракетним кораблем на повітряній подушці Чорноморського флоту РФ. Російські війська зайняли колишній військовий аеродром у Джанкої .

2 березня 2014 із десантниками та технікою на борту з Новоросійська до Севастополя прибули два великі десантні кораблі: «Оленегорский горняк» і «Георгий Победоносец» Північного флоту РФ. Було захоплено будівлю представництва президента України в Криму, блоковані батальйони морської піхоти ВМС України в Феодосії і Керчі, гарнізон бригади берегової оборони ВМС України в селі Перевальне, захоплені штаби Азово-Чорноморського регіонального управління та Сімферопольського прикордонного загону Прикордонної служби України.

3 березня 2014 кораблі та допоміжні судна ЧФ РФ заблокували вихід із Севастопольської бухти. Почалося блокування всіх військових частин України в Криму. Командувач Чорноморського флоту РФ адмірал Олександр Вітко поставив ультиматум українським військовим: якщо до 5 години ранку 4 березня 2014 вони не здадуться, розпочнеться штурм підрозділів і частин ЗС України по всьому Криму. Російський спецназ захопив прикордонний пункт пропуску на Керченській поромній переправі та Керченський морський прикордонний загін. Штаб Військово-морських сил України і кілька українських військових частин у Севастополі зазнали нападу, внаслідок чого двоє офіцерів Севастопольської бригади тактичної авіації Збройних сил України на аеродромі «Бельбек» зазнали травм. Російські військові заблокували українську військову частину в Бахчисараї, а кораблі Чорноморського флоту РФ заблокували в Севастопольській бухті український корвет «Тернопіль» і корабель управління «Славутич». Представник Чорноморського флоту РФ висунув командуванню авіаційної частини в Бельбеку вимогу перейти на бік «кримської влади». 

4 березня 2014 під час пресконференції Володимир Путін заявив, що блокування об’єктів ЗСУ здійснюється місцевими силами самооборони, а не російськими військовими. 5 березня 2014 міністр оборони РФ Сергій Шойгу категорично спростовував присутність російських військових у Криму. Вісім підрозділів Державної прикордонної служби України було заблоковано військовослужбовцями РФ. Було зруйновано об’єкти зенітно-ракетного полку в Севастополі. Військових спостерігачів ОБСЄ не пропустили на блокпостах на в’їзді до Криму. Місія спостерігачів складалася з представників 15 країн ОБСЄ.

У Сімферополі «кримська самооборона» заблокувала представника ОБСЄ з питань свободи слова Дунью Міятович, яка зустрічалася з редакторами кримських ЗМІ і громадянськими активістами.

Так, мужність і героїзм, бо, як бачимо, вони були лише з прапорами та гаслами проти озброєних російських спецназівців, за спинами яких ховався Константінов. А в Києві, нагадаємо спікеру, коли втік до Ростова президент Янукович, за якого голосували проросійські сили в Криму, парламент працював без ніяких переворотів, і залишався легітимним органом влади, чого ніхто в світі не заперечує. Згідно з Конституцією виконувачем обов’язків президента став спікер парламенту. Теж легітимна заміна. Ніхто в світі не говорить, що це був переворот, а захоплення Криму визнане окупацією рішеннями ООН і всіх міжнародних організацій

5 березня 2014 відразу п’ять БДК ВМФ РФ знову прибули до Севастополя з десантом і технікою з чергового рейсу до Новоросійська: десантні кораблі Балтійського флоту «Минск», «Калининград», Північного флоту — «Оленегорский горняк» та «Георгий Победоносец», Чорноморського флоту — «Азов». Із кожного корабля було вивантажено не менше як 300 чоловік та 20 одиниць автомобільної техніки. З БДК «Азов» було вивантажено сім одиниць БТР-80 та протитанкові комплекси «Штурм».

6 березня 2014 біля входу в озеро Донузлав поблизу Євпаторії, де базувалися кораблі ВМС України, Чорноморським флотом РФ були підірвані і затоплені старий списаний великий протичовновий корабель (БПК) «Очаков» і рятувально-буксирне судно «Шахтер» зі складу ЧФ РФ для блокування фарватеру з метою не допустити виходу українських кораблів до Одеси.

7 березня 2014 року в Криму військами РФ уже були захоплені всі адміністративні будівлі, перекриті шляхи в’їзду на півострів та блоковані всі пункти дислокації ВМС України та інші військові гарнізони. Військовими кораблями РФ були перекинуті на півострів приблизно 10 тисяч військових і техніка, зокрема мобільні берегові протикорабельні ракетні комплекси (БРК) «Бастіон». Цього дня тривала активна передислокація військ РФ через захоплену Керченську поромну переправу. 18 вантажівок із військовослужбовцями РФ прибули в район мису Чауда на узбережжі Феодосійської затоки між Феодосією і Керчю та розгорнули польовий табір на території українського військового полігона для прийому поповнення морем із десантного корабля.

7 березня в будівлі Верховної Ради АРК, яка залишалася під охороною російських військових, було проведено позачергове засідання кримського парламенту, де було прийнято рішення про проведення референдуму 16 березня (тобто через дев’ять днів). Було ухвалено постанову про входження Криму до складу Російської Федерації як суб’єкта Російської Федерації. 7 березня 2014 року перед початком штурму командування оперативної групи українських Військово-повітряних сил у Криму російськими військовими в Севастополі, козаки знесли ворота бази, в’їжджаючи туди на вантажівках.

8 березня 2014 року 100 осіб із числа так званої «самооборони Криму» разом з козаками та російськими військовими з автоматичною зброєю, бронежилетами та раціями прибули в трьох автобусах до військового комісаріату в Сімферополі і встановили гранатомети на всіх поверхах. Російські військові захопили український прикордонний пропускний пункт Щолкіно на мисі Казантип.

9 березня 2014 року — в селищі Чорноморське російські військовослужбовці захопили українську прикордонну заставу.

10 березня 2014 року — російські військові захопили ракетну частину в с.Чорноморському і військову частину в Бахчисараї.

13 березня 2014 року — російські військові і члени «кримської самооборони» заблокували територію збройної бази в Інкермані (Севастополь).

14 березня 2014 року — відбувся штурм підрозділу Служби зовнішньої розвідки України в Алушті. З Керчі вглиб півострова попрямувала колона військової техніки РФ, у складі якої були зафіксовані великокаліберні гармати. З Керченської поромної переправи вглиб Криму пройшов залізничний ешелон з 14-ма зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) «С-300 ПМУ».

15 березня 2014 року — було захоплено об’єкти Прикордонної служби України в селищах Масандра і Гурзуф (Ялта). В Крим було доправлено зенітно-ракетний дивізіон у складі чотирьох батарей.

Правда: Таким чином, до 16 березня 2014 року російськими військовими Крим уже був повністю захоплений, а «референдум» тривав під тиском військ і фальшування проводилось уночі під охороною російського спецназу. А Владімір Константінов у ці дні, як свідчать очевидці, ходив будівлею Верховної Ради блідий і розгублений, усі документи готували російські «радники», вони ж усім керували, а спікер був нічим. Він був розгублений ще й тому, щоб з одного боку був під контролем ФСБ, з іншого — над ним висів тягар боргу українським банкам понад мільярд гривень та кримінальна справа з боку України, і його доля повністю залежала від того, чи вдасться російським військам завершити спецоперацію. То окупанти чи не окупанти?

Владімір Константінов, брехня: «Однак, як з’ясовується, за бажання все можна перевернути з ніг на голову. В цьому чемпіонами світу є наші закляті небрати — представники терористичного режиму, сформованого на території України внаслідок державного перевороту. При цьому неважливо, хто цей режим очолює: кривавий пастор, злодійкуватий олігарх або клоун-самоучка. Суть режиму від цього не змінюється. Не змінюється і здатність усе бачити в кривому дзеркалі, в якому «перемога» стає «зрадою», і навпаки. За тиждень тубільна адміністрація окупованої України відзначатиме «День опору «окупації» Криму і Севастополя» і вшановувати екстремістів, які 26 лютого 2014 року зробили спробу зірвати засідання Верховної Ради Криму. Виявляється, вони проявили «мужність і героїзм».

Правда: Так, мужність і героїзм, бо, як бачимо, вони були лише з прапорами та гаслами проти озброєних російських спецназівців, за спинами яких ховався Константінов. А в Києві, нагадаємо спікеру, коли втік до Ростова президент Янукович, за якого голосували проросійські сили в Криму, парламент працював без ніяких переворотів, і залишався легітимним органом влади, чого ніхто в світі не заперечує. Згідно з Конституцією виконувачем обов’язків президента став спікер парламенту. Теж легітимна заміна. Ніхто в світі не говорить, що це був переворот, а захоплення Криму визнане окупацією рішеннями ООН і всіх міжнародних організацій.

Тут важливо, що спікер від безсилля перейшов на хамський базарний сленг «кривавий пастор, злодійкуватий олігарх, клоун-самоучка», хоч першого ніхто не звинуватив в кровопролитті, щодо другого нема жодних доказів злодійства, а третій, як бачимо, забезпечує розвиток країни краще, ніж це робить кримська адміністрація. Спікер не знає також значення слів, які вживає. Тубільна — це місцева, а в столиці країни тубільних не буває, зате на окремому півострові, штучно відрізаному від материка, якраз зазвичай і бувають саме тубільні адміністрації.

Микола СЕМЕНА
Газета: 
Рубрика: