«Має прийти час гідних»

Вже зовсім скоро, 25 жовтня, в Україні відбудеться голосування на місцевих виборах. Наразі передвиборча кампанія у самому розпалі: міста і мас-медіа заповнені політичною рекламою, навіть Президент закликав громадян відвідати місцеві вибори, аби під час голосування паралельно відповісти на питання про подальшу долю країни.

Така увага до місцевих виборів спричинена реформою децентралізації та новим виборчим законодавством. Місцеві вибори, зокрема, проходитимуть в новоутворених об’єднаних територіальних громадах і укрупнених районах, вперше за багато років місцеві ради отримають збільшені бюджети, якими вони зможуть самостійно розпоряджатися, а також нові повноваження та обов’язки.

Для невеликих громад (менше 10 тисяч виборців) бюлетень буде звичний на вигляд — список кандидатів і поле для відмітки. А от бюлетені для голосування за депутатів міської (сільської/селищної) ради всіх інших громад, а також для голосування за депутатів районної та обласної рад будуть іншими. Там буде список партій та їхніх кандидатів на вашому окрузі.

Через складність відповідних змін змусити виборця прийти на дільницю — досить непросте завдання, ще складніше — знайти гідних кандидатів. Однак все ж варто поставитися з відповідальністю і «озброїтися» правильними знаннями перед походом на виборчі дільниці, адже від цього залежатиме якість вашого життя впродовж 5 років.

Як обрати гідного кандидата, чому замість господарників мають прийти менеджери та чому вся Україна може повчитися на прикладі села Радовель (Житомирщина)? Про це в інтерв’ю з  Ганною ГОПКО, Головою Комітету закордонних справ Верховної Ради України VIII скликання, Головою правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС».

«29 РОКІВ МИ БАЧИМО ДЕІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЮ ТА ПОНИЖЕННЯ КРИТИЧНОСТІ МИСЛЕННЯ В СУСПІЛЬСТВА ЧЕРЕЗ КАНАЛИ ОЛІГАРХІВ»

— У вас є досвід безцінних досліджень української політики, як у стінах парламенту, так і в «полі»: у чому унікальність та недоліки прийдешніх місцевих виборів, адже фактично вперше на них зосереджено так багато уваги?

 — Унікальність  прийдешніх місцевих виборів — це значні зміни в адміністративно-територіальному устрої областей, формування нових ОТГ по всій країні, значна партизація через липневі зміни у Виборчому кодексі та жорсткі гендерні квоти. Ці фактори змушують основних політичних гравців оперативно будувати мережі партійних організацій, активно шукати якісних і впізнаваних кандидатів серед активістів та відомих діячів, залучати жінок для активнішої участі в політиці. Це дає шанс на підвищення політичної конкуренції, від чого потенційно мала б зрости якість самих політиків. Виборці також починають поступово розуміти, що реальна реформа децентралізації створює можливості для покращення безпосередньо їхнього життя в громадах, звідси такий значний ажіотаж та інтерес, попри електоральну наївність та вплив олігархів по всій країні. Дуже важливо проводити саме просвітницьку роботу на цих виборах, щоб зменшити вплив олігархів та місцевих феодалів, які володіють значними ресурсами, серед яких — загальнонаціональні та локальні медіа. 29 років ми бачимо деінтелектуалізацію та пониження критичності мислення в суспільства через канали олігархів.

Очевидно, що Україна в порушення рекомендацій Ради Європи, запізно виконала вимоги щодо встановлення правил, зокрема, це стосується й місцевих виборів. Згідно з рекомендацією — влада повинна була (мінімум за рік до виборів) почати інформувати суспільство про нові правила голосування. Тому прикро, що не було запущено масштабних просвітницьких кампаній на центральних телеканалах, а партії лише своїми силами пояснювали виборцю, як розібратися, наприклад, у новому бюлетені. Схожу картину ми мали в 2015 році, коли за 3 місяці до місцевих виборів ухвалювали зміни до виборчого законодавства.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

У свою чергу, мережею АНТС ми проводили круглий стіл, де виставили вимоги до влади про ухвалення ряду важливих законів зокрема закону про повноваження органів місцевого самоврядування, який було б логічно прийняти до початку виборчого процесу. Під питанням залишається ухвалення самодостатніх місцевих бюджетів. Дуже не хотілося б, щоб влада ухвалювала його після виборів за принципом: якщо провладна партія набрала голоси — збільшили субвенції і профінансували, якщо ні — справляйтесь самі, такий підхід є досить помітним і небажаним для адекватного розвитку міст, селищних та сільських громад.

«ЖОДНИХ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НА РІВЕНЬ ГРОМАД БЕЗ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИХ ПОВНОВАЖЕНЬ»

— Як громадська організація АНТС сприйняла виклик місцевих виборів для себе, які заходи було запроваджено ?

— Ми розпочали дві важливі кампанії, одна з яких називається «Марафон з кандидатом» — це ініціатива, де представники АНТС запрошують кандидата пройти до 2 кілометрів його чи її містом/селищем, відповівши на наші запитання, розповісти про зроблене і заплановане. Разом до 23 жовтня (адже в останні передвиборчі дні агітація заборонена) ми подолаємо марафон в 42 кілометри, і попри масковий режим відкриємо всій країні обличчя місцевих лідерів з різних партій та регіонів. 

Друга ініціатива — хештеги #Йдунавибори та  #підтримуюгідних, які є своєрідним закликом наших активістів та експертів до свідомого голосування, спираючись не на красиву обгортку чи назву партії, а вміння та досягнення кандидата, його команди. Яскравим прикладом може слугувати Межигір’я, — де після виборів не мають з’являтися нові музеї корупції, як дача Януковича, а мають бути запроваджені ініціативи місцевої влади (Петрівської громади) на підтримку та відродження слави Межигірського монастиря як тисячолітньої святині для українців.

Також ми приділяємо велику увагу аналізу законодавства та наданню експертних рекомендацій, наприклад, організовуючи круглі столи з представниками влади та активних громадян, обговорюємо важливі проблеми. Останній круглий стіл АНТС було присвячено диспропорціям у бюджеті, де, до речі, під великим ризиком перебуває саме фінансування органів місцевого самоврядування. Жодних делегованих повноважень на рівень громад без фінансового забезпечення цих повноважень — є одним з принципів реформи децентралізації, який нині може бути порушений. Наш експерт Ярослав Сидорович проаналізував проєкт державного бюджету на 2021 рік, і відкритим залишається питання: чи матимуть місцеві громади достатній фінансовий ресурс в 2021 році, оскільки цифри демонструють, що 74% місцевих бюджетів будуть дотаційними. Саме тому під час марафону з кандидатом в м. Бібрці (Львівщина) Роман Гринус, який балотується на голову Бібрської ОТГ, мені розповів: «Якщо ситуація не зміниться, то ОТГ повстануть, бо ресурсів все менше, як і податків на місцях, а відповідальності більше. І це несправедливо».

Зараз нам треба вимагати безумовне фінансування в державному бюджеті на 2021 рік програми медичних гарантій на рівні не менше 5% ВВП. В проєкті видатків Держбюджету на 2021 рік передбачена сума на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення в обсязі 123,4 млрд. гривень, що на 101,9 мільярдів гривень менше від суми 225,3 млрд. грн. (5% ВВП), яка мала б бути виділена відповідно до абзацу другого частини п’ятої статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Пандемія COVID-19 стала моментом істини, так далі не можна хронічно недофінансовувати охорону здоров’я. Професія лікаря, медичного працівника повинна стати престижною і високооплачуваною. Лікарні мають отримати сучасне обладнання, оновити свою інфраструктуру, велику увагу приділяти профілактичній медицині.

«КОЖЕН КАНДИДАТ МАЄ РОЗУМІТИ, З ЯКОЮ КОМАНДОЮ ВІН ЙДЕ ТА ЯКІ СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ БУДЕ ПРОСУВАТИ В ГРОМАДІ»

— На які важливі запитання має знати відповідь кандидат у місцеві депутати/мери/голову ОТГ «здорової людини»?

 — Кожен кандидат має розуміти, з якою командою він йде та які стратегічні цілі буде просувати в громаді, адже одноосібно на посаді мера, селищного чи сільського голови, депутата нічого вирішити не вдасться. Кандидат «Здорової людини», має сприймати і відчувати проблеми громади, вміти взаємодіяти зі стейкхолдерами та постійно розвиватися, щоб реалізовувати в громаді кращі практики місцевого самоврядування.

В даному контексті дуже важливою залишається підтримка донорів, які вкладають величезні кошти у реформу децентралізації в Україні. Одним з ключових завдань має бути саме підтримка доброчесних лідерів місцевого самоврядування, які сповідують демократичні цінності та кращі практики місцевого самоврядування. Їх успіх — це успіх громади та й реформи децентралізації загалом. На жаль, якщо на місцях керує ставленик олігарха чи корупціонер, то донорська підтримка часто лише допомагає таким псевдо лідерам зберігати свої посади та імітувати успішну діяльність.

«НАЙБІЛЬШИМ УКРАЇНСЬКИМ ПАРТІЯМ ЧАС ЗАМИСЛИТИСЯ ПРО СОЦІАЛЬНІ ЛІФТИ ТА МЕХАНІЗМИ ПЕРЕХІДНОГО ЛІДЕРСТВА»

— За цей час ви вже відвідали багато регіонів України, які загальні тенденції на цих місцевих виборах можете окреслити?

— Практично всюди є гідні кандидати, що працюватимуть на благо громади. Мій власний досвід показує, що успішний мер і команда можуть досягнути колосальних успіхів навіть з обмеженим ресурсом, і навпаки, значний ресурс не буде запорукою успіху в корумпованих або слабких командах. Тому закликаю громадян уважно поставитись до місцевих виборів, адже відповідальність за майбутнє громади лежить перш за все на них, і впливає на майбутнє наших дітей. Обов’язково слухайте й дивіться, що саме пропонує кандидат, чи реально це втілити у вашій громаді, якою є його репутація.

Я бачила проблему негативного сприйняття лідерів загальнонаціональних партій, від яких на місцевих виборах балотуються достойні люди. Через те, що партійні вожді роками не змінюються, часто кандидати мають виправдовувати своє відношення до певних партій, навіть якщо їхній особистий життєвий шлях є послідовним та прозорим. Найбільшим українським партіям час замислитися про соціальні ліфти та механізми перехідного лідерства, адже через корумповану верхівку вони втрачають можливості на місцевому рівні.

Існує загрозлива тенденція взаємодії олігархів із бізнесменами та політиками на місцях: раніше багаті люди фінансували кампанії, ставивши на конкретних кандидатів, зараз вони кажуть: «Нам байдуже, скільки кандидатів — купимо того, хто переможе». Тож виникає питання продажності переможців на виборах, яке ніхто не бажає вирішувати. Нині України ніби поділена на вотчини великих і не дуже великих бізнесменів-феодалів з власними ресурсами, правоохоронними органами, місцевими медіа. Яскравий приклад діяльність визнаного США агентом РФ і внесеному в санкційний список А.Деркача на Сумщині або ставлеників І.Коломойського з І.Палицею на Волині чи на Івано-Франківщині. За ці роки не відбулося очищення від таких представників «п’ятої колони», що скористалися грошима на децентралізацію, і вклавши частину з них у рейтингові, а не стратегічні забаганки людей, мають ризик бути переобраними. Особливо небезпечна така перспектива стосовно політиків з проросійськими та антидержавницькими поглядами.  

Ініціатива АНТС «Марафон з кандидатом» є лише першим кроком у нашому завданні припинити корупційний поділ України на сфери впливу, та продемонструвати суспільству мапу, яким чином великі олігархи зрощуються з місцевими бізнесменами, починаючи від питань видобутку бурштину, монополіями в промисловості у цілих регіонах. Якщо ми знаємо, що інтереси олігарха Р.Ахметова зосереджені у Маріуполі та Запоріжжі — не дивно, що він ставить керівників своїх підприємств кандидатами в мери, те саме стосується всіх регіонів. Оцінивши масштаби цієї проблеми можна почати робити реальні кроки по знищенню олігархічно-кланової системи в Україні, створеної ще Л.Кучмою, з залученням не лише активних громадян, а й інституційних важелів.

«ТРЕНД «ГОСПОДАРНИКІВ» Є ШИРМОЮ ДЛЯ КАНДИДАТІВ ВІД ОЛІГАРХІВ З ДОВОЛІ КОРУМПОВАНИМ МИНУЛИМ»

— Чи згодні ви з думкою, що знаний місцевий політик — обов’язково «господарник»? Чому в нас кожен другий кандидат дає собі таку характеристику?

— Під час поїздки до Рівного мене найбільше вразили бігборди  представників забудовників місцевих та олігархічних партій, яким ліплять образ господарника. Спочатку з’явився Шакирзян з бордом «Місту потрібен господарник», потім Коваль із лозунгом «Реальний господарник», а згодом ще й Вознюк із бордом «Справжній господарник». Серед учасників перегонів —   Олександр Третяк пропонує іншу концепцію, що місту потрібні не так господарники, як менеджери, які б мали бачення розвитку громади, могли ефективно управляти, розподіляти відповідальність між професійною командою, залучати інвестиції (що неможливо без знання іноземних мов), мати глобальне мислення і розуміння перспектив не лише свого міста, але і країни в цілому.

Сучасні міста — смарт-сіті, поєднання різних технологій, інвестицій, довкілля, великі простори. Місто має бути твоїм середовищем, де ти маєш почуватися максимально комфортно, а не лише бути задоволеним базовими потребами.

Навала господарників як наслідок політики популізму та віртуальних кампаній схожа на спровокований деякими політичними силами штучний запит на нові обличчя, коли завели негідних людей у Верховну Раду України IX скликання. Нині тренд «господарників» є ширмою для кандидатів від олігархів з доволі корумпованим минулим.

«ПРОБЛЕМА В ТОМУ, ЩО МАЙЖЕ НЕМАЄ ІДЕОЛОГІЧНИХ ПАРТІЙ»

— Зараз в Україні виникла проблема загальнонаціонального лідерства, коли з’являється все більше регіональних партій, у чому тут ризики?

— Проблема в тому, що майже немає ідеологічних партій на національному рівні, тому місцеві політики використовують регіональні партії, як інструмент приходу до влади. Зміни до виборчого законодавства, зокрема партизація, тільки підсилили дану тенденцію, адже всім відомо, що загальнонаціональні українські партії побудовані за принципом лідерів, які досить сильно набридли виборцю, тож він шукає можливостей у регіонах. Тому важливо обрати достойних, бо з місцевих лідерів можуть вирости загальнонаціональні.

«МІСЦЕВІ ВИБОРИ 2020 Є ГАРНОЮ НАГОДОЮ ЗМІНИТИ ПОЛІТИКІВ, ЯКІ ГРАБУЮТЬ, НА РІВНІ СЕЛА, СЕЛИЩА ЧИ МІСТА»

— Якою є ваша особиста візія успішного місцевого самоврядування в Україні?

 — Візія успішного місцевого самоврядування — це комфортні міста, села і селища, де люди можуть успішно розвиватись, а їх потреби (розвинена інфраструктура, швидкісний інтернет, сприятливе довкілля, доступ до адміністративних послуг) належно задовольняє місцева влада.

Олігархи і феодали доводили до руїни і витрачали гроші з бюджету ніби з власної кишені. А час гідних має прийти. Коли українські політики на рівні місцевого самоврядування не йтимуть у владу, щоб захищати свої корпоративні інтереси, а підтримуватимуть політичні команди із достойними представниками, які будуть за однаковими правилами відстоювати інтереси громади, а не конкретного бізнесмена.

Мені завжди дуже імпонував приклад бізнесмена Михайла Весельського, який вклав 280 мільйони гривень власних коштів у розвиток рідного села Радовель (Житомирська область). Побудував державний біотехнологічний ліцей «Радовель» європейського зразка, придбав і запустив високотехнологічну машину екстреної медицини, добудовує сучасну лікарню, побудував стадіони для дітей і дорослих, побудував готель для вчителів, запускає місцевий бізнес, який зможе заробляти кошти на утримання всієї інфраструктури громади. Все це відкриває нові можливості і перспективи для людей в селі і виникає питання чи доцільно кудись виїжджати.

Країна контрастів — одні вкладають в розбудову, а інші — грабують та «інвестують» закордон у вілли, яхти, підкуп західних політиків.

Якби ми теж допомагали тим містам і селам, звідки походимо, багато проблем нині було б вирішено. Пандемія добре показала, що не такий вже наш світ глобальний, тож якщо ти не вкладаєш в свою країну, маєш серйозні проблеми. Наприклад, я мрію про відродження рідної Ганачівки, щоб в опустілих хатах, зокрема, і в моєї бабусі, було чутно дитячі голоси, а в селі була робота. Нині намагаємося віддати хату моєї бабусі безкоштовно тим, хто потребує, аби лише підтримувати у ній затишок (багатодітним чи тим, хто потребує). І незважаючи на родючі чорноземи та мальовничі краєвиди, наші місцеві депутати мають втілювати чіткий план, аби зробити село привабливішим. Реформа децентралізації нерозривно пов’язана з освітньою, медичною та земельною реформою, бо Україна має викорінити політиків, які грабують та деградують місця зі значними ресурсами, вселяють зневіру. Тож місцеві вибори 2020 є гарною нагодою спробувати змінити їх принаймні на рівні власного села, селища чи міста.