Вбивці з північного сходу

У серпні-вересні збройні формування Росії збільшили кількість та інтенсивність обстрілів українських позицій і населених пунктів на лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях. Особливе загострення спостерігається останніми днями, про що свідчать втрати з нашого боку. Маємо щоденні повідомлення про одного чи двох загиблих, ще більше поранених. За словами українських військових, окупант здійснює обстріли наших позицій із застосуванням ствольної артилерії та мінометів. Активно застосовується снайперський вогонь, подекуди протитанкові ракетні комплекси. Саме від вогню снайперів найбільші втрати.

Чи відповідають українці? Наші військові та політики кажуть: звичайно, причому говорять про заподіяння ворогові значних втрат. «Повірте, відповідають (ЗСУ. — Ред.), і так, що ті шаленіють і просять припинити взагалі вогонь... — заявив днями секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій ДАНІЛОВ (1plus1.video). — Відповідають і будуть відповідати. Не можна не відповідати, коли тебе хочуть убити, це обов'язок будь-якого військового… Якщо хтось вважає, що ми сидимо склавши руки і дивимось, як убивають наших хлопців та дівчат, то вони глибоко помиляються».

Кремль на дипломатичному та інформаційному рівнях продовжує стару пісню про невиконання Україною Мінських угод і начебто обстріли з боку ЗСУ, паралельно посиливши воєнну компоненту. Давно апробований авторитарно-злочинними режимами метод — робити самому те, в чому звинувачуєш противника, використовується Москвою на повну. Більше того, агресор є класичним прикладом держави-терориста.

«Восьмий рік поспіль Збройні сили України протистоять ворогові, який вдається до порушень міжнародного порядку: інтервенції, анексії та окупації територій, підтримання тероризму й екстремізму, постійних гібридних атак. Російська Федерація, подібно до Аль-Каїди, ІДІЛ, Талібану, залишається джерелом небезпеки для всього цивілізованого світу. Прикро, що у 20-ту річницю вшанування жертв терористичних нападів 11 вересня Україна продовжує втрачати своїх захисників від рук терористів російських», — написав днями у ФБ головнокомандувач ЗСУ Валерій ЗАЛУЖНИЙ.

За його словами, ситуація в зоні проведення ООС залишається під повним контролем українських військових. «Ворожі провокації є інструментом політичного тиску. Ми, як люди військові, на них не піддаємось. Натомість постійно готуємося до відбиття різних загроз, у тому числі й загрози повномасштабного вторгнення. Високий рівень наших бойових спроможностей поряд з готовністю суспільства до опору є гарантією стримування агресора і безпеки країни», — підкреслив Залужний.

Чого домагається Росія? Так, це політичний тиск на Україну і певний сигнал Заходу, що вони й надалі тиснутимуть на рану, що кровоточить, не даючи українцям спокою, а для вас підвищуємо ставки для торгівлі. Будь-які приводи, які стосуються української державності та успіхів на міжнародній арені, викликають у росіян неприйняття й агресію. Зверніть увагу, що посилення обстрілів почалися напередодні Дня Незалежності України і тривають досі. За цей період відбулася поїздка президента України Володимира Зеленського до США, де між двома країнами були підписані договори за різними напрямками, зокрема безпековим та дипломатичним.

Також днями в Києві побувала заступник державного секретаря США з політичних справ Вікторія НУЛАНД, яка заявила про готовність американців долучитися до нормандського формату і в паралельному з ним процесі. «Щодо переговорного формату, ви знаєте, що в адміністрації Обами я та інші брали участь у форматі, паралельному з нормандським. Німеччина і Франція були в нормандському форматі з Україною та Росією, і потім ми на підтримку цілей та прагнень говорили з Москвою і Києвом, щоб спробувати підтримати, закрити прогалини і додати нашу частку креативності. Ці зусилля не значно просунулися. Що ми сказали Україні, Росії, європейцям — це те, що ми готові повторно брати участь у будь-якому вигляді — чи то в нормандському форматі, чи то знову в паралельній підтримці, якщо наша сторона побачить спосіб, у який ми можемо допомогти», — сказала Нуланд (ua.interfax.com.ua).

Також вона зазначила, що, за її даними, день тому, в четвер (9 вересня. — Ред.), відбулася зустріч радників президентів України і РФ Єрмака і Козака, а також радників президентів Франції та Німеччини. «Вона (зустріч. — Ред.) була принаймні більш позитивною в тоні. Якщо цей процес оживе і набуде якогось життя, ми готові допомогти», — зазначила Нуланд.

Насправді від результатів переговорів радників президентів країн нормандської четвірки, головним чином Єрмака і Козака, залежить у тому числі мир на лінії зіткнення. Непоступливість України може слугувати для Росії приводом для посилення обстрілів і збільшення жертв як інструменту тиску на нашу країну.

Додатковою причиною може бути запланована участь Володимира Зеленського в 76-й сесії Генеральної асамблеї ООН, яка відбудеться в Нью-Йорку наприкінці вересня. Наразі невідомо, чи відбудеться вона онлайн чи офлайн, але глава Української держави точно планує говорити про Донбас та Крим, зокрема запросити інші країни приєднатися до Кримської платформи.

Також не потрібно забувати про масштабні стратегічні російські-білоруські навчання «Захід-2021», які наразі тривають на території двох держав. Це додаткова загроза для України, а також паралельна активізації військових формувань РФ на окупованій українській території. Їхнє, так би мовити, тренування й відпрацювання по живих мішенях.

Росії не потрібен мир — їй потрібен хаос і знищення української державності як такої. Звідси постійні обстріли на фронті, особливо коли ставиться мета підсилити тиск і примусити до поступок і зрештою до капітуляції. Але цього не буде, українські воїни уже восьмий рік відбивають російські атаки на східному фронті й продовжуватимуть чинити збройний опір надалі. На жаль, це коштує дуже дорого — доводиться платити життями людей. Такою є ціна втримання української незалежності.