Миротворча місія ООН. Погляд з України

20 лютого 2014 року РФ перейшла своїми військами українсько-російський кордон, захопила Крим і включила його до складу території РФ. Рада Безпеки ООН не могла вжити силових способів на захист України проти агресора, бо РФ своїм правом вето блокує будь-які миротворчі заходи проти неї. Тим самим її міжнародний бандитизм залишається непокараний.

У випадках Ічкерії, Грузії, України, РФ у Раді Безпеки ООН скористалася своїм правом вето, щоб заблокувати дії Ради Безпеки на захист від російської агресії. Зухвале порушення прав російських громадян та національних прав колоній — суб’єктів РФ не потрапляє на розгляд і засудження ООН через блокування розгляду застосуванням вето. Право вето перетворилося на утвердження Москвою міжнародного і внутрішнього зла. Уже давно дипломатами та ученими-міжнародниками висловлені думки про необхідність скасування права 5-х постійних членів Ради Безпеки блокувати рішення більшості членів Ради безпеки. Настала пора це зробити.

ЯК ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ?

Президент РФ В.Путін публічно визнав, що російські війська перейшли в Крим і окупували його. Це casus belli. Відбувся відкритий акт агресії із загарбанням частини української території.

Рада Безпеки не може засудити цю агресію і вжити заходів на відновлення територіальної цілісності України, бо всі вимоги української дипломатії Росія блокує застосуванням  вето.

РФ перейшла державний кордон і заглибилася в Донецькій і Луганській областях в українську територію настільки, наскільки змогла подолати опір українських Збройних сил. Лінія зіткнення перетворилася на лінію розмежування між РФ та її найманцями та українським військом. РФ із найманців і своїх військовослужбовців під керівництвом кадрових офіцерів навчила, озброїла сучасною зброєю і створила великі військові формування, які ведуть неоголошену владою РФ війну проти України з порушенням міжнародних норм права щодо правил ведення війни та щодо прав окупанта та прав окупованої території.

Поняття гібридної війни без оголошення Україною стану війни з РФ, остання розуміє як вседозволеність: скасовує українські закони і запроваджує свої, примусово надає своє громадянство громадянам України, мобілізує з окупованої території громадян України до своїх збройних сил, руйнує інфраструктуру та житловий фонд міст і сіл, убиває мирних громадян, вивезла із окупованої території 19 заводів і підприємств, за 4 роки вбила майже 11 тисяч українських громадян.

Варварська неспровокована війна РФ проти України обурює демократичні держави, ООН, Велику двадцятку, Велику сімку та учасників Мінської наради.

ЯК ПРИПИНИТИ ВІЙНУ?

Ідея спрямувати миротворчу місію ООН для припинення війни знайшла широке розуміння в ООН. Москва висунула пропозицію: миротворчу місію розташувати вздовж лінії розмежування української армії і російських формувань на українській території. Україна наполягає на розташуванні місії вздовж українсько-російського кордону та на всій окупованій території. Москва не приймає українську пропозицію. Чому?

Бо це означало б провал імперського плану поставити Україну під владу Кремля і відновити велику московську імперію в межах СРСР. Розташування місії ООН вздовж лінії розмежування збройних сил двох держав означало б заморозити окуповані Москвою українські території на невідомий термін. Знаємо: Московська імперія вміє чекати. Від військової угоди Б.Хмельницького з царем Олексієм Михайловичем 1654 року до скасування автономії Гетьманщини 1764 року минуло ціле століття. Не розуміючи, що часи імперій минули, імперська еліта Москви планує зберегти Російську федерацію на століття вперед, а знаючи слова Петра І, Отто фон Бісмарка, Леніна і Троцького, що без України Російська імперія не можлива, Росія й вирішила захопити Україну. Москві потрібно утримати Крим і Східні райони Донецької й Луганської областей, як бази для дезорганізації українського внутрішнього життя та зміни етнічного складу на захоплених теренах для підготовки наступної навали.

Українська сторона розуміє ці мотиви позиції московської дипломатії і погодитися на її варіант розташування миротворців ООН, ясна річ, не зможе. Отже, який вихід із глухого кута?

Сподіватися на прихід до влади в РФ демократичної команди, яка порве з московською імперською традицією, марно! Демократи не прийдуть до влади. Імперія зла буде сіяти зло доки живе. Тільки смерть імперії звільнить народи-колонії — суб’єкти Федерації від імперського диктату; тільки смерть імперії звільнить світову спільноту народів від московсько-імперського зла, яке вона сіє між усіма народами світу.

На що мусили б держави ООН, які дбають про самозбереження своїх народів, звернути особливу увагу?

Їм слід би познайомитися з історією московитів, щоб не мати ілюзій на переродження імперії зла на носія добра.

Це народ, який на основі свого давнього мисливсько-рибальського способу добування їжі звик жити не з праці рук своїх, а з того, що дає природа: звірина, риба, ягоди. Використавши територію, переселявся загарбуючи нову. Психологічна установка на загарбання, як умову виживання, стала генетичним кодом московитів. Він склався давно. Він незмінний, як незмінна пунктуальність німців чи індивідуалізм українців. Загарбництво московитів необхідно сприйняти за факт і на основі цього факту будувати плани щодо теперішньої Російської Федерації. Сприйнявши за факт загарбницьку імперську природу московитів та її політичної еліти, демократичний Захід, вихований на греко-римській культурній спадщині та християнському гуманізмі, має пам’ятати цивілізаційну відмінність московської азійської імперії з постійним державним централізмом і повною зневагою до свободи та прав людини. Їхнє, московитів, свідоме зречення від свободи й підпорядкування волі князів, царів, імператорів, перших секретарів ЦК КПРС, президентів дає можливість створювати велику армію й перемагати сусідів, демократичні Україну і Захід. Московський народ ладен терпіти голод і холод задля розширення кордонів імперії. В імперії завжди були опозиціонери, але ніколи вони не визначали державну політику.

ЯКИЙ ВИХІД?

Вихід один: знищити імперію зла. Знищення імперії РФ означає звільнення її колоній з-під влади Кремля для створення ними своїх національних держав. По-друге, знищення імперії відкриє перед московитами можливість створити свою незалежну національну державу (Московщину).

Відмова від традиційної ідеї розширення держави і перехід до життя в своїй національній державі — це катарсис. І не всі його переживуть. Наприклад, Олександр Дугін , голова партії «Євразія» у книжці «Основи Євразійства» пише: «Великая Россия» в будущем не должна быть менше чем «Великая Россия» в прошлом (ст.784).¹ Если Россия не будет великой, ее не будет вообще. Величие — наша великоросская сущность. Но тогда пусть лучше ничего не будет. Без России мировая история немыслима. Тогда пусть кончается мир»(с.786).

Далебі, не всі політики РФ такі фанатики як Дугін, для якого або велика Російська імперія, або хай світ згорить в атомному вогні. Сподіваюся, що ті 85% московитів, які підтримують війну проти України з метою повернути її під владу Кремля, не готові згоріти у вогні, а швидше всього переживуть катарсис і змиряться з ідеєю жити в своїй національній державі Московщині, як живуть інші нації.

Життя московитів стане не гірше, а краще, бо не треба буде напружувати всі народні сили на виробництво військової техніки,  зброї та підгодовувати світову мережу розвідників та агентів політичного впливу. Одне для шовіністів гірше — з верхнього шпилю Кремля зникне сонцесяйний німб слави потужної світової імперії.

Інтереси сучасного світу вимагають претендента на світового жандарма знищити.

ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?

Перша стадія дезінтеграції імперії СРСР 1991 року відбулася мирним способом з економічних причин — СРСР не витримав змагання в озброєннях із країнами НАТО — економіка видихнулася і більше не могла забезпечувати подальше нарощування озброєнь та утримувати глобальну мережу пропагандистів і розвідників.

Збройним наступом РФ проти України Росія об’єктивно почала процес підготовки до другої фази дезінтеграції імперії. Розвалиться РФ з тої ж причини що й 1991 року — з економічної неспроможності продовжувати загарбницьку політику. Економічні санкції країн НАТО підточують московську відсталу економіку. Викриття вивезених з РФ Путіним та його корумпованим оточенням величезних капіталів із Росії у закордонні банки підриває авторитет влади в очах народу і обмежує фінансові можливості держави.

Від початку горбачовської перебудови 1985 року, до першої фази розвалу імперії 1991 року, минуло 6 років. Очевидячки, і тепер буде потрібно приблизно стільки ж часу для підготовки другої фази розвалу імперії.

Є способи прискорити звільнення народів Російської Федерації від «імперії зла», а саме:

• країни НАТО мають реальні можливості збільшити економічний тиск у десяток разів;

• країни НАТО мають можливість домовитися з Близькосхідними нафтодобувними державами про зниження ціни на нафту нижче собівартості російської нафти;

• публікація особистих рахунків В.Путіна у закордонних банках тощо.

Країни, які хочуть звільнитися від загроз імперської Росії мають можливість примусити її до відступу. Їм не вистачає не можливостей, а рішучості переорієнтувати торгівлю з Імперією на торгівлю з її колоніями. Примус РФ до дезінтеграції історично виправданий, бо звільнить світ від постійної загрози.

Отже, мир не через поступки агресору, а через примус агресора до виконання Статуту ООН про право націй на самовизначення!

¹ Олександр Дугин «Основы Евразийства», Москва, 2002, Арктогея-Центр, 800.