Завжди був націоналістом, пишаюсь цим. Негативних підтекстів цьому означенню надають неграмотні люди, плутають його із шовінізмом. Націоналізм – це любов до Батьківщини, а шовінізм передбачає ненависть до інших націй.
Роман Іваничук, український письменник, патріарх української історичної романістики, громадський діяч

На два фронти: воїни та лікарі

Яка ситуація на сході України?
23 березня, 2020 - 19:00
ФОТО REUTERS

Українці вже переживали постріли, міномети, танки і гаубиці. Бачили тисячі смертей військових та цивільних. Стикалися з абсурдною і брехливою пропагандою агресора. Але там, на війні, ворог відомий — Росія та її «поліцаї», найманці. Тепер ми зіткнулися з невидимим ворогом — коронавірусом. І в першому, і в другому випадках ми маємо не просто подолати агресора, а й виробити імунітет на майбутнє. Імунітет, який полягає не лише в здатності організму до самооборони, а й у виробленні відповідних правил поведінки, гігієни в прямому і переносному сенсі. Нагадаємо також, що в Україні таки можуть запровадити надзвичайний стан, який регулюється законом «Про правовий режим надзвичайного стану», через пандемію коронавірусу. До речі, деякі країни вже запровадили такий правовий режим, зокрема Італія, Чехія, Словаччина, Іспанія, США, Естонія, Румунія та інші.

Якщо говорити про світ, то варто зазначити, що навіть високорозвинені країни опинилися в заручниках коронавірусу. І це при їхньому рівні медицини та відсутності бойових дій на їхній території. Україна — воююча країна, яка перебуває під тиском низки небезпечних внутрішніх і зовнішніх факторів, що торкаються соціальних та економічних сфер. Як-то кажуть, нам лише пандемії вірусу не вистачало. І ось він з’явився. Причому офіційна статистика наводить цифри лише про доведені випадки ураження вірусом. Повну ж картину поки що не знає ніхто. Тим більше, ця небезпека торкнулась прифронтових територій та військових, які часто перебувають у надскладних польових умовах, де і без коронавірусу вистачає хвороб та ймовірності загинути від міні чи кулі.

Паралельно з проблемою розповсюдження вірусу, в цьому аспекті з’явилася також політична складова. А саме — заяви проросійських колабораціоністів, для яких закриття КПВВ стало приводом говорити про власну суб’єктність. І це при тому, що кордон між РФ та окупованими українськими територіями не закритий. Мовляв, «единая страна». Звичайно, це профанація, але Росія завжди вміла обіграти в інформаційному полі подібні речі.

МАЛЮНОК НІКІТИ ТІТОВА

Так, днями Влад Дейнего («ЛНР») та Денис Пушилін («ДНР») заявили про закриття «кордонів» з Україною. Заяви колабораціоністів подеколи виглядають навіть комічно. Якби, певна річ, за цими заявами не стояли далекі від гумору процеси і наслідки. Закриття КПВВ окупанти пов’язують з «неблагоприятной эпидемиологической ситуацией, сложившейся на территории Украины». При цьому кордон з РФ, безумовно, там ніхто «закрити» не наважився. У Росії з коронавірусом, мабуть, все гаразд, хоча навіть офіційні цифри свідчать зворотне. Але питання не в цьому. Яку небезпеку несе в собі ця клоака окупованих територій, де часто неможливо дізнатись про долю людини, не кажучи вже про розповсюдження небезпечного вірусу?

Ще одне питання — лінія фронту, яку офіційно прийнято скромно називати «лінією розмежування». З опівночі 22 березня Україна тимчасово припинила пропуск через лінію розмежування осіб і транспортних засобів. Яка наразі ситуація на фронті? Адже йдеться про казарми, бліндажі, окопи та інші військові об’єкти. Тобто середовище, яке благодатне для розповсюдження не лише коронавірусу.

За п’ять років медичне забезпечення було відпрацьовано і налагоджено. Про це стверджують самі військові. Санітарно-епідеміологічна служба в ЗСУ, на відміну від цивільного МОЗ, за їхніми словами, не знищена. Таким чином, армійська система, починаючи з елементарної гігієни та їдалень, більш підготовлена до реакції на коронавірус та інші можливі епідемії, аніж цивільна. Важливо відзначити також, що в надскладний період військові зуміли самостійно організовувати свій побут з відповідними запобіжниками до хвороб. Не лише дати відсіч ворогу, а й вижити в надскладних умовах стало життєво необхідним завданням для наших воїнів.

Зараз у нас дві передові лінії, де стоять лікарі та воїни. І про це потрібно пам’ятати, перш за все, владі. Саме тому не можна допустити, щоб у зв’язку з карантином армія та війна відійшли на другий план. Це наш комплекс проблем, з яких ми маємо вийти, отримавши потужний імунітет на всіх ланках як державного, так і громадського життя.

«НЕОБХІДНО ТОТАЛЬНО ПРОТЕСТУВАТИ МЕШКАНЦІВ РАЙОНУ, В ТОМУ ЧИСЛІ ВІЙСЬКОВИХ»

Юрій ЗОЛКIН, голова прифронтової Станично-Луганської РДА:

— Колабораціоністи намагаються поводити себе як представники держави, а насправді є представниками квазіутворень, які підживлюються з Кремля. Епідемія лише привід для них цинічно продемонструвати їхню штучну самостійність через закриття «кордонів». Ми, у свою чергу, маємо зробити все, щоб мінімізувати ризики розповсюдження коронавірусу. Тут не зайвим буде максимально посилити пильність навіть там, де, здавалося б, немає потенційної загрози. До цього нас спонукає досвід не лише нашої країни, а й інших країн, де згаданий вірус уже забрав багато життів.

У нас виникла проблема із забезпеченням відповідним медичним обладнанням, у тому числі апаратами штучної вентиляції легень. На сьогодні по факту ми маємо в Станично-Луганському районі таку ситуацію. В середньому на 20 березня через КПВВ пройшло приблизно 200 людей. Взагалі так через КПВВ щодня проходили тисячі людей. Тобто з нашого боку міграція людей суттєво зменшена. Відповідно й кількість перевізників, які здебільшого приїздять з інших районів, також зменшилася. Але треба усвідомлювати, що до нас почали повертатися ті, хто працював в інших областях. І зрозуміло, що вони можуть принести й вірус. До нас навіть повертаються заробітчани з Італії та Іспанії, що не може не турбувати. Ми за ними проводимо відповідне медичне спостереження.

Зараз, на мою думку, потрібно перш за все забезпечити засобами захисту медиків, адже вони перебувають на передовій боротьби з коронавірусом. Тому я перерозподілив внутрішній кошторис, який стосується медицини. 360 тисяч гривень ми надали на засоби захисту медиків та відповідні медикаменти для лікарень. Керівник області схвалив рішення надати для кожного району по 100 тисяч гривень. Ми на цьому не обмежились, і депутати підтримали мою пропозицію надати ще один мільйон гривень для наших медиків для того, щоб вони мали фінансові ресурси оперативно вирішувати питання із закупівлі засобів захисту, медикаментів і тестів. На сьогодні є велика проблема — у нас немає тестів. І це правда. Так само як правда і те, що днями було досягнуто домовленості із закупівлі масок за адекватною ціною. Крім того, у нас в районі зараз є п’ять апаратів штучної вентиляції легень. У звичайній ситуації — це для нашого району навіть багато. Але подивимось, як покаже нинішня надзвичайна ситуація. По бюджету Станично-Луганський район іде з плюсом. Отже, цей профіцит будемо повністю кидати на подолання небезпеки коронавірусу.

Що ж до ситуації на окупованій території, то можу сказати наступне. Ще в середині лютого звідти була інформація по відділеннях пульмонології про те, що фіксувалися захворювання на пневмонію. В середньому щодня там уже на той час помирало по дві людини. Але вони ж зовсім ніяких досліджень не проводили, тому складно сказати, що саме було причиною смерті.

Потрібно усвідомлювати, що боротьба з коронавірусом є частиною національної безпеки. На жаль, у нас багато хто вважає себе розумнішим за інших. Мовляв, якщо хтось загинув, то зі мною такого не станеться. Так-от, війна навчила нас того, що більша частина загиблих була саме в перші дні війни і саме серед мирного населення, коли люди не усвідомлювали всього масштабу небезпеки й нехтували заходами безпеки. Часто вони проявляли недоречну хоробрість або позерство. Бували випадки, коли дехто навіть виходив на балкон під час обстрілу, демонструючи своє презирство до смерті. Закінчувалось це трагічно. З вірусом ми маємо таку ж саму ситуацію. Добре, що в Станиці Луганській до цієї ситуації місцеві мешканці поставилися з розумінням. У нас досить спокійно, наприклад, закрився ринок. Не було ніяких протестів чи саботажу.

У цілому по Україні ситуація не досліджена. І це велика проблема, адже ми достеменно не знаємо всього обсягу викликів. Якби була така можливість, то я прибічник того, щоб тотальним чином провести обстеження мешканців району експрес-тестами. Тоді ми будемо більш-менш усвідомлювати реальну картину. Це торкається й військових.

«ОКУПОВАНІ РОСІЄЮ ЗЕМЛІ Є ТЕРИТОРІЄЮ ОСОБЛИВОЇ НЕБЕЗПЕКИ»

Олександр ГАГАЄВ, віце-президент ПДМШ ім. М. Пирогова з питань взаємодії із ЗСУ та іншими збройними формуваннями:

— На жаль, ми не можемо зараз контролювали поширення вірусу на окупованих територіях. На мирній території наші люди не звикли, що може бути запроваджено надзвичайний стан. Типова картина: ходять собі пліч-о-пліч без масок і наражають одне одного на небезпеку. Якщо говорити про лінію розмежування, то у мене немає інформації про дієві заходи щодо армійців. Там люди перебувають дуже щільно один до одного. Бліндажі, окопи, зрештою позиції. Вони спілкуються один з одним і сплять поруч. Ніхто на це не зважає. Не хотілося б дивитись на цю ситуацію з позиції того, що цих людей доведеться забирати на карантин. Треба змушувати людей спілкуватися іншими способами, а не тактильними. На жаль, часто так буває, що нашим людям «ніхто не указ».

До речі, ми якось не помітили позитивний досвід В’єтнаму. Там закупили відповідні тести і своєчасно зробили тести коронавірусу. Таким чином, у кого знаходили відповідні симптоми коронавірусу, то тих ізолювали. В’єтнамці обійшлися малою кров’ю. В Україні питання не так у ментальності, як у безладі. Наприклад, центральна влада обмежує громадські перевезення, а місцева наймає приватних осіб для забезпечення цих перевезень і таким чином нівелює заходи безпеки. Ми звикли, що за нас хтось вирішить щось життєво важливе. Немає державного забезпечення — з’являються волонтери. Немає армії — з’являються добровольці. Країна сама по собі, а влада сама по собі. Моє глибоке переконання, що за всі роки незалежності влади, яка хотіла б бути українською та ефективною, ніколи не було. Одні доривались до корита, інші навіть створили собі певний імідж на міжнародній арені, але необхідний фундамент національної безпеки ніхто так і не побудував.

Вірус — це один з елементів атаки, якому необхідно протидіяти всіма засобами, так само як і боронитись від ворога на танках. Тим більше, коли у нас під боком окуповані території, де відбувається невідомо що, в тому числі й у ситуації з коронавірусом. Ми не контролюємо ці території, але ми маємо контролювати ситуацію навколо них. Я особисто усвідомлюю, що окуповані Росією землі є територією особливої небезпеки.

 

Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ