Недовіра чи передвиборні технології?

ЛУЦЬК ВИЗНАВ «РІШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ КОМІСІЇ НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ»

Понеділковий ранок у Луцьку нагадав не такі вже давні часи тотального карантину з приводу поширення коронавірусу. На зупинках громадського транспорту — натовпи людей, і практично повна відсутність маршрутних автобусів, а тролейбусів ніколи не було багато. Напередодні підприємців, які займаються у Луцьку автобусними перевезеннями, правоохоронці попереджали про відповідальність за порушення карантинних обмежень. Тому, хоча міська рада і не приймала рішення про зупинку транспорту, дехто з підприємців усе ж побоявся. А у ті нечасті маршрутки, які  виїхали в рейс, заходили поліцейські, аби зафіксувати на телефон, чи дотримуються пасажири і водій карантинних обмежень: чи нема стоячих пасажирів та чи всі у масках.

З понеділка Луцьк — разом із Тернополем та Кіцманським районом Чернівецької області — опинився у так званій червоній карантинній зоні. Рішення це заскочило лучан зненацька і у розгубило. Адже не такі вже загрозливі показники виявлення інфікованих коронавірусом. У понеділок зібралася позачергова сесія Луцької міської ради. «»Місто Рівне — наш сусід. За населенням воно майже таке ж, як і Луцьк. Станом на 29 липня (коли приймала рішення державна комісія) в Луцьку за тиждень був 91 хворий, в Рівному — 153. Загалом у Луцьку на той момент було 880 хворих, в Рівному — 1835. Чому тоді Луцьк опинився в червоній зоні, а Рівне ні? Пояснення міністра охорони здоров’я Максима Степанова про те, що існує якась спеціальна формула, нелогічні», — говорив, виступаючи на сесії, радник Луцького міського голови Ігор Поліщук. «Встановлювати карантинні обмеження повинні ті, хто розбирається в ситуації і знає її на місці — органи місцевого самоврядування, а не державні комісії», — цю думку Ігоря Поліщука підтримують і лучани, про що можна судити з обговорення ситуації у соціальних мережах, у спілкуванні людей.

За весь період спостереження у Луцьку зафіксовано 968 випадків інфікування коронавірусом, 18 людей померло. Але практично усі померлі мали важкі супутні захворювання. Звісно, що за цей час не порівняно більше померли від інсультів, інфарктів, раку, ускладнень діабету  і т. д. А з коронавірусом Волині загалом та Луцьку зокрема довелося боротися суто за власні кошти, так, 20 мільйонів виділив фонд Ігоря Палиці, виділяли бізнесмени та підприємці, вагому суму спрямовував міський та обласний бюджети. Тому, опинившись наодинці з covid19, лучани і не сприймають рішення  державної комісії з питань з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка внесла місто у червону зону. Як допомогти, то справляйтеся самі, а як закрити місто, то ми вже тут.

Луцьк — не «зона», вирішили депутати міської ради на позачерговій сесії. Тому вирішили не зупиняти громадський транспорт, а також не закривати ресторани, спортзали, торгово-розважальні центри і дитячі садки. «Врахувавши всі показники захворюваності, ми вирішили визнати рішення державної комісії неконституційним, а також продовжити роботу навчальних закладів, транспорту, ресторанів — продовжити нормальну життєдіяльність міста. Поліцію ми закликаємо утриматись від штрафів підприємств, які продовжать працювати», -коментує заступник міського голови Костянтин Петрочук. Депутати своє рішення аргументують тим, що рішення державної комісії суперечить статті 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і вимагають скасувати постанову Кабінету міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», як такої, що суперечить статтям 7, 22, 42, 43 Конституції України.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Депутати підтримали пропозицію Алли Надточій, аби центральна влада при включенні населеного пункту до червоної зони відразу передбачала міському бюджету державну фінансову підтримку, компенсації бізнесу й громадянам, які можуть втратити доходи в цей період. Економічному департаменту доручено вивчити ситуацію і за потреби напрацювати відповідне звернення. За поверненням до жорсткого карантину приховується підрив економіки, втрата робочих місць, руйнація малого і середнього бізнесу у той час, коли збагачувалися гіпермаркети. Люди чують про різкі стрибки захворювання коронавірусом у Києві та інших містах, де інфікованими виявляють сотні чоловік. Але там не вводять «зону».

Зараз важко спрогнозувати, як відгукнеться Луцьку рішення позачергової сесії і непокора вищій владі. Тому вирішено на сесії, що підприємцям, установам та організаціям, які можуть отримати приписи про порушення правил карантину, буде надана правова допомога і підтримка.

Звісно, не можна відкидати і того, що протистояння міської та центральної влади може бути однією з передвиборних технологій. Місцеві вибори вже дуже скоро, а Луцьк кілька років після смерті попереднього міського голови Миколи Романюка так і живе без міського голови, у Києві все не призначають його вибори. Тому боротьба за це крісло обіцяє бути досить гарячою. Але чи варто зараз над цим задумуватися? Місто має жити нормальним життям, а вже лучани розберуться, хто щиро за них вболівав.

«Це випадкова помилка!»

Виступаючи на засіданні обласної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, голова Волинської ОДА Юрій Погуляйко назвав те, що Луцьк віднесено до червоної зони з поширення корона вірусу, «випадковою помилкою». «До п’ятниці все виправиться. Це випадкова помилка статистів. У нас немає такої катастрофічної ситуації, щоб вводити червону зону, — каже Юрій Погуляйко. — Маємо те, що маємо. Не я ж в п’ятницю приймав це рішення. Але Луцьк зобов’язаний виконувати рішення державної комісії, поки його не переглянули».

Як пояснила членам комісії головна санітарна лікарка Наталія Янко, Луцьк потрапив до червоної зони, бо 68 відсотків усіх інфікованих на Волині виявили саме в обласному центрі. Насправді ж у Рівному та Львові нових хворих більше, ніж у Луцьку, але вони не у червоній зоні. Голова Волинської ОДА Ірина Вахович вважає показники, на які орієнтувалася державна комісія, приймаючи рішення по Луцьку, абсурдними, каже, що це «помилка методики».

Проте залізниця вже припинила продаж квитків до Луцька і Тернополя, поліцейські обіцяють від штрафувати порушників карантину, перевізники також не ризикуватимуть, як і заклади торгівлі та харчування. Страждає бюджет міста, люди залишаються без можливості заробити і банально пересуватися по місту. Ось такі «помилки», за які ніхто не відповість? І якою буде повага громадян до уряду?

«Випадкова помилка статистів» і в місті на 220 тисяч людей не виходять автобуси на маршрути, збирають сесію міськради і бізнес ледь не готує повстання проти столичних чиновників.Ну вже б визнали помилку, швидко все переглянули і не ускладнювали проблему, яку створили їхні «статисти». А так вертикаль Зеленського робить все, щоб в місті їх представники мали ще менше шансів, а команда Палиці показала себе, як «захисники» міста від некомпетентного Києва»,  —  вважає політолог  Антон  Бугайчук.

ТЕРНОПІЛЬ: «РІШУЧА НЕЗГОДА» З ПОСТАНОВОЮ КАБМІНУ

Подібна до луцької риторика і місцевої влади в Тернополі. Міська рада Тернополя заявила про рішучу незгоду з постановою Кабінету Міністрів України про зарахування міста до «червоної» зони карантину відповідно до рівня поширення коронавірусної інфекції. На позачерговій сесії міської ради міський голова Сергій Надал розповів, що тернополяни домоглися зупинки потяга з Херсона (а відповідно до обмеження «червоної зони» Укрзалізниця тимчасово скасували зупинку тут транзитних поїздів), а також  зачитав повідомлення від місцевих жителів, які стали заручниками у потязі «Київ-Трускавець», зазначивши, що в мерії отримують «масу звернень» від людей. У міській раді так само стверджують, що показники рівня захворюваності на COVID-19 за останні дні пішли на спад. На сесії заплановано ухвалили звернення до міністра інфраструктури з проханням зняти обмеження на зупинку потягів у Тернополі, повідомляє tsn.ua. Мер Тернополя заявив, що підприємства, установи й організації Тернополя працюватимуть у звичайному режимі.

Нагадаємо, «червона» зона карантину передбачає жорсткі обмеження: заборона роботи громадського транспорту, закриття закладів освіти, ресторанів та  торговельних  центрів.

ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ:

«ТУТ НЕМАЄ НІЯКОЇ ПОЛІТИКИ, Є ЛИШЕ ЦИФРИ»

Тим часом міністр охорони здоров’я Максим Степанов нагадав, що місцева влада не може пом’якшувати карантинні обмеження, встановлені комісією ТЕБ і НС для певного регіону. «Повноваження щодо встановлення цих обмежень має тільки комісія ТЕБ і НС, яка визначає різний рівень небезпеки. Тому органи місцевої влади, згідно з їхніми повноваженнями, встановленими законом, можуть лише посилювати певні епідобмеження, але в жодному разі не пом’якшувати їх», — сказав він на брифінгу в понеділок.

Степанов наголосив, що «умови адаптивного карантину, які діють в Україні, дають змогу знайти максимальний баланс між роботою та епідбезпекою».

«Ми чітко говоримо, у зв’язку з погіршенням яких показників встановлюється той чи інший рівень небезпеки. Тут немає ніякої політики, є лише цифри», — сказав він.

Зі свого боку заступник очільника МВС Антон Геращенко нагадав мерам про відповідальність за відмову посилювати карантин у  «червоній» зоні. Про це він заявив у коментарі Громадському радіо, передає Укрінформ. «Ті мери міст, які займаються популізмом, хочуть стояти осторонь, розповідати, що їм не потрібен карантин, будуть відповідати за кожного загиблого у своїх містах»», — сказав Геращенко.Геращенко наголосив, що на здоров’ї людей може позначитися те, коли мери міст кажуть, що не хочуть карантину, бо у них через 2 місяці вибори, й вони не хочуть вживати непопулярних заходів.

КОМЕНТАРI

«КОРОНАВІРУСНІ ПОЯСНЕННЯ ВІД МОЗ ПОТРІБНІ БУЛИ НА ПОЧАТКУ ЕПІДЕМІЇ»

Костянтин НАДУТИЙ, уповноважений координатор Української медичної експертної спільноти:

— В усьому, що стосується коронавірусу, не можна виключити політику, варто це розглядати разом з економічною та медичною складовими. Так, є об’єктивна сторона — кількість уражених та шляхи поширення. Якщо чітко видно, що торговельні точки дають найбільшу кількість заражень, то будь-які обмеження мають під собою грунт. Друге, що варто враховувати, це економіка. Величезна кількість людей потерпає економічно від коронавірусу. Від регіону до регіону існують певні відмінності із зайнятістю населення. Якщо населення зайняте у сфері обслуговування, оскільки в регіоні мало промисловості, виробництва, то страждає основна виробнича сила, люди втрачають доходи, вони змушені шукати якісь шляхи заробітку. Їх лишають цієї можливості. Традиційно Україна була розподілена на промислові зони та сільськогосподарські, а в нинішніх умовах це ще й сфера обслуговування та туризм, які страждають у першу чергу. І люди починають чинити непокору державі, бо втрачають доходи.

А місцеві політики повинні реагувати на інтереси мас, бо вони ж тому й вибрані, щоб відстоювати інтереси місцевих. Або ж розхитують ситуацію на свою користь, якщо втратили певні дивіденди під час виборів. Тому цю незадоволеність політики можуть використати всупереч об’єктивним аспектам.

Мало звертають увагу на ще один вимір — самодисципліну. Якщо у Франції, Швеції чи Німеччині на похід людини в магазин без маски одразу реагує поліція, а штраф буде неминучий, то у нас я зустрічав у пресі тільки одну згадку, що когось оштрафували на 17 тисяч гривень за порушення маскового режиму.

Щодо інформаційних роз’яснень для населення, то зараз пізно МОЗ щось робити. Такі пояснення треба було давати на початку епідемії. Скоро, мені здається, нам доведеться людей лікувати від посттравматичного синдрому через коронавірус. Бо інформації було забагато, при чому такої, що дезорієнтує, створює страхи, які не підтверджувалися. Відбувалась девальвація інформації. Тому зараз потрібна достатність інформації, стовідсоткова об’єктивність, розповідати треба те, що доведено, зрозуміло та відомо, і що можна говорити з уст державних службовців. І я б не знімав відповідальності зі ЗМІ за поширення інформації. Італійці теж спочатку ходили в гості, обіймалися, цілувалися, і отримали свій результат. У нас на початку дуже сильно всіх налякали, перевантажили суворими заборонами, ясно, що маски та миття рук потрібні. А зараз теж у нас свій результат.

«ПОТРІБЕН КОНСТРУКТИВНИЙ ДІАЛОГ МІЖ ЦЕНТРАЛЬНОЮ ВЛАДОЮ І МІСЦЕВИМ САМОВРЯДУВАННЯМ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Маємо достатньо показову ситуацію: не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу є внутрішні протиріччя, навіть протестні акції, наприклад, нещодавно в Берліні пройшла чисельна акція противників карантинних обмежень. У нас чимось схожа ситуація нині. Чому керівники деяких міст виступають проти карантинних заходів (нагадаю, все почалося ще з черкаського мера, зараз бачимо продовження у Луцьку та Тернополі)? Через місцеві вибори, адже будь-які карантинні обмеження сприймаються достатньо критично багатьма жителями міст, тож мери або керівники місцевого самоврядування, які балотуються, це враховують. Другий важливий момент щодо підґрунтя такого конфлікту — бізнес, особливо малий та середній. Карантинні обмеження, від заборони транспортного руху, до заходів щодо закладів громадського харчування на них дуже негативно впливають, це втрати. Настрої малого і середнього бізнесу впливають на мерів, як політично, так і фінансово: це і надходження до бюджету, і потенційні спонсори, думку яких варто враховувати. Тому й виникає конфлікт бізнесових і політичних інтересів з одного боку, а з іншого — конфлікт інтересів громадської та епідеміологічної безпеки. Центральна влада тут на боці інтересів епідеміологічної безпеки, а мери міст та представники місцевого самоврядування, на тлі місцевих виборів, скоріше займають протилежну позицію. Вірогідно, цей конфлікт триватиме поки не завершиться епідемія та передвиборча кампанія.

Також присутня і певна правова проблема. На мій погляд, тут є підґрунтя для конфлікту пов’язане з тим, що у нас юридично не врегульована ситуація з коронавірусом. Ми маємо закони про Надзвичайний стан і Надзвичайну ситуацію, а от як діяти в умовах епідеміологічних обмежень не до кінця зрозуміло. Невипадково, деякі можновладці критикують і не хочуть виконувати рішення урядової комісії, оскільки статус цього органу досить специфічний, тож її рішення можуть носити, скоріше, рекомендаційний характер, а санкцій за порушення немає. Тут, або треба вносити зміни у відповідні законодавчі акти про Надзвичайний стан та Надзвичайну ситуацію, і тоді до цього ставитимуться більш відповідальна, або буде ризик покарання. Зараз це фактично виглядає так, нібито обов’язкове рішення сприймають як рекомендації, Тут і криється головне протиріччя з точки зору юридичних наслідків. Цю проблему, вірогідно, треба буде вирішувати на рівні Верховної Ради.

Однак, цей конфлікт не є суто електоральною історією. Його варто сприймати серйозно, бо є дві складові: політико-правова проблема, про яку я сказав, та інша небезпечна для країни політична проблема. Внаслідок перебігу децентралізації  у нас виникли диспропорції та серйозні протиріччя, бо у багатьох керівників місцевого самоврядування з’явилося самосприйняття феодальних князьків: «Центр нам не указ, хочемо — виконуємо, хочемо — не виконуємо». Це загрожує розшматуванням країни на окремі вотчини, що дуже небезпечно у протистоянні з Росією. Я б на місце керівників місцевого самоврядування був би дуже обережний у заявах. «Не буду виконувати» — вислів на межі порушення закону і створення ризиків для національної безпеки. Сьогодні я, наприклад,  не виконую епідеміологічні обмеження, завтра скажу, що податки не платитиму.

Як виходити з цієї ситуації? Треба провести нормальний відповідальний діалог між центральною владою, що може зробити ОП, які постійно проводять селекторні наради, або заходи на рівні Кабміну. Зібрати представників місцевого самоврядування і домовитися, що хоч ситуація і не зовсім врегульована, але існує спільна небезпека, тож не варто створювати конфліктів, а місцева влада мала б брати на себе відповідальність. Якщо це заходи рекомендаційного характеру — просто треба попереджати мерів та міських жителів, що не дотримання  закінчиться погано, зокрема, якщо прописати санкції, то дії таких керівників міст могли б розглядатися як злочинна халатність. Гіпотетична ситуація: уряд зобов’язав — місцева влада не виконала, але після цього зчинився сплеск епідемії у місті, до того ж, не тільки захворілих, а й загиблих — тоді родичі померлих можуть подавати в суд на мера, який не виконав приписи уряду, що призвело до смерті або непрацездатності людини.

Потрібен робочий конструктивний діалог, щоб не створювати додаткових ризиків, як для держави в цілому, так і особисто для чиновників.

ГОЛОС ІЗ FACEBOOK

«Це наша ілюстрація до світової тенденції»

Павло КОВТОНЮК, ексзаступник міністра охорони здоров’я України:

— Луцьк і Тернопіль відмовляються виконувати обмеження «червоної зони».

Це наша ілюстрація до світової тенденції. Довіра людей до уряду, і здатність національних лідерів об’єднати децентралізовану державу — ключове у боротьбі з пандемією.

І тут не має значення, наскільки правильна або не правильна політика держави з технічної та наукової точки зору.

Ось два протилежні приклади.

Позитивний — Німеччина. Це федеральна країна, її землі дуже незалежні, а центральний уряд та канцлер мають обмежені повноваження.

Тим не менше уряду на чолі з Ангелою Меркель вдалося стати справжнім авторитетом та лідером для місцевої влади. Вони переконали країну в тому, що мають план, який базується на науці. Усі землі діяли скоординовано, бо довіряли федеральному уряду.

Підреслюю: довіряли, а не сліпо підкорялися.

Німеччина показала один з найкращих прикладів протидії коронавірусу у світі, хоча була сильно уражена хвилею навесні.

Негативний приклад — США. Це також дуже децентралізована країна. Влада штатів велика, а центрального уряду, який очолює Президент, серйозно обмежена.

Ця країна має одну з найкращих у світі систему громадського здоров’я та науковий потенціал.

Незважаючи на це, Президент та його адміністрація підривали довіру до науки, знецінювали її, просували сумнівні ліки та засоби, робили суперечливі заяви, перекладали з себе відповідальність, політизували тему пандемії.

В результаті кожен штат грає сам за себе. Координація лише місцева. Губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо, який став справжньою зіркою у протидії COVID, самотужки об’єднався з кількома північно-східними штатами, але цього замало. Ситуація у США — найгірша у світі, незважаючи на найкращий у світі потенціал.

Приклад України не такий драматичний, але на шкалі Німеччина — США він ближчий до останніх. Невпевнене і знервоване лідерство МОЗ, відставання від тенденцій, перекладання відповідальності за поширення вірусу на людей, політизація теми, провальні закупівлі засобів захисту, зосередженість на недоказових ліках, сліпа віра в карантин, ігнорування системи тестування, неефективне використання фонду боротьби з COVID — усе це створило атмосферу недовіри і вакуум у лідерстві.

Навіть якщо технічно поділ на зони досконалий (я ще не встиг докладно вивчити його), недовіра та дискоординація, на жаль, будуть множити технічні рішення на нуль. А застосування сили (якщо воно буде) тільки збільшить прірву між громадами та урядом.

Президент вимагає чіткої комунікації

Президент України Володимир Зеленський вимагає чіткої комунікації уряду про умови адаптивного карантину, які розпочинають діяти 3 серпня, і створення всіх умов для виготовлення вакцин в Україні.

«За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, показник захворюваності зріс до 82,8 на 100 тис. населення, заповненість ліжок на Закарпатті становить майже 69%, а у Києві, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській області та Буковині — понад 40%», — повідомляє прес-служба Офісу президента за результатами традиційної селекторної наради щодо запобігання поширенню коронавірусу.

Так, президент Зеленський вимагає від уряду чіткого пояснення людям, як відбувається розподіл на чотири зони та навіщо потрібен адаптивний карантин.

Крім того, глава держави затребував інформацію від міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігоря Петрашка щодо тих економічних заходів, які спрямовані на допомогу українцям для захисту від негативного впливу епідситуації.

На нараді Зеленський також торкнувся питання забезпечення необхідних умов, щоб українські вчені мали обладнання, лабораторії та фінансування, щоб стратегічно Україна мала можливості для створення ліків і вакцин у майбутньому.