Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

Обранці проти обраного

«Народні депутати штучно затягують дату інавгурації для того, щоб влаштувати закриті торги», — експерт
14 травня, 2019 - 18:19
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Регламентний комітет Верховної Ради розгляне постанови про інавгурацію новообраного президента Володимира Зеленського лише в середу. «Доти, я сподіваюся, нам надійдуть останні дві постанови, які зареєстровано. Сподіваюся, вони будуть останніми. Й ми зможемо розглянути їх усі й дати висновок», — заявив в.о. голови комітету Павло Пинзеник журналістам у вівторок. Водночас він уточнив, що комітет не може рекомендувати парламенту підтримати будь-який із проектів постанов, він лише розглядає їх відповідність вимогам регламенту.

Станом на вівторок у Верховній Раді було зареєстровано вже сім проектів постанов із різними варіантами дати проведення інавгурації. 14 травня група депутатів (Андрій Тетерук, Юрій Береза, Михайло Хміль, Остап Еднак та Олексій Мушак) зареєструвала постанову, в якій йдеться про призначення інавгурації на 28 травня. Депутат Володимир Курінний взагалі пропонує провести офіціальну церемонію 17 травня, що є абсолютно нереальним враховуючи відсутність часу на організацію. Відповідно до постанови нардепа Віталія Купрія, привести до присяги новообраного президента потрібно 26 травня. Хоча раніше той самий Купрій зареєстрував постанову з датою 20 травня. Депутати Сергій Міщенко, Сергій Каплін та Віктор Балога в трьох окремих постановах пропонують призначити інавгурацію на 19 травня, як того хоче сам Зеленський. Була ще одна дата — 1 червня, яку запропонував Олександр Сугоняко, однак пізніше він відкликав свій проект постанови.

Не виключно, що з’являться ще якісь дати, адже засідання регламентного комітету призначено на другу половину дня 15 травня, а отже, Верховна Рада зможе розглянути проекти постанов не раніше ніж у четвер, 16 травня. Виникає логічне запитання — в чому проблема? Чому парламент затягує дату інавгурації?

Із юридичної точки зору, народні депутати нічого не порушують і діють у межах закону, адже мають право визначити дату інавгурації впродовж 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів (відбулося 30 квітня), тобто до початку червня. Але з точки зору швидкості прийняття рішень, уся ця ситуація виглядає як навмисне затягування часу. Тим паче, в умовах війни. Знову ж таки, згідно з регламентом депутати нічого не порушили (останнє пленарне засідання відбулося 26 квітня, наступне аж 14 травня), однак, як бачимо, повертатися з травневих свят парламентарі явно не поспішали. Хоча за бажання вони могли зібратися достроково та якнайшвидше призначити дату інавгурації, щоб дати можливість новому президенту офіційно приступити до виконання своїх обов’язків. 

14 ТРАВНЯ 2019 РОКУ. АКЦІЯ ЩОДО ЯКНАЙШВИДШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДАТИ ІНАВГУРАЦІЇ НОВООБРАНОГО ПРЕЗИДЕНТА ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО ВІДБУЛАСЯ БЕЗ ОСОБЛИВОГО ЕНТУЗІАЗМУ. ПІД БУДІВЛЕЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ЗІБРАЛОСЯ БЛИЗЬКО ПІВСОТНІ ЛЮДЕЙ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Для порівняння, наводимо часові рамки коли відбувалися інавгурації нових президентів після їхнього обрання на виборах.

1991 рік: Леонід Кравчук — обраний 1 грудня, прийняв присягу — 5 грудня (4 дні).

1994 рік: Леонід Кучма — обраний 10 липня, прийняв присягу — 19 липня (9 днів).

1999 рік: Леонід Кучма — обраний 14 листопада, прийняв присягу — 30 листопада (16 днів).

2004 рік: Віктор Ющенко — обраний 26 грудня, прийняв присягу — 23 січня 2005-го (28 днів).

2010 рік: Віктор Янукович — обраний 7 лютого, прийняв присягу — 25 лютого (18 днів).

2014 рік: Петро Порошенко — обраний 25 травня, прийняв присягу — 7 червня (13 днів).

Таким чином, інавгурація Зеленського має всі шанси побити рекорд із затягування часу її призначення. Навіть якщо народні депутати затвердять дату присяги на 19 травня, то після 21 квітня, коли відбувся другий тур виборів, уже пройде 28 днів. Але, зважаючи з настроїв більшості парламентарів, на цю дату вони не налаштовані, а отже, час затягнеться і точно становитиме понад місяць. Чому так відбувається? Здавалося б, у парламентсько-президентській республіці законодавчий орган має проявляти позицію і демонструвати силу інституції, а не боятися за свою долю і продовжувати грати за старими правилами.

«ЗОВНІ ОСНОВНА ПРИЧИНА ВИГЛЯДАЄ ЯК СТРАХ ПЕРЕД РОЗПУСКОМ ПАРЛАМЕНТУ»

Петро ОЛЕЩУК, політолог:

— Головною причиною затягування інавгурації новообраного президента є побоювання розпуску Верховної Ради. Безумовно, можуть бути й інші чинники, як от торги в умовах нової кон’юнктури влади, але все ж таки зовні основна причина виглядає як страх перед розпуском парламенту. Деякі фракції, які більш за все побоюються не потрапити до наступної Ради або втратити багато голосів, рішуче виступають за те, щоб дата інавгурації була максимально відтермінована. Ті ж політичні сили, які розраховують, що наступні парламентські вибори для них можуть бути вигідні, виступають за якнайшвидшу інавгурацію.

Окрім того, до інавгурації Президент Порошенко має можливість терміново вирішувати якісь питання, зокрема ми бачимо цей «дощ нагород та звань». Можна навіть сказати, що таким чином ще чинний Президент уже здійснює свою парламентську кампанію, причому безплатно. Звичайно, існує думка, що Порошенку самому варто було б якнайшвидше вступити в нову передвиборчу кампанію до парламенту, адже поки за ним зберігаються майже 25% виборців, які проголосували за нього. Але до осені ця цифра може змінитися не на його користь.

Ми достеменно ще не знаємо якою буде конфігурація на наступних парламентських виборах, але вже бачимо, що досить самостійно веде себе Гройсман, що має плани піти на парламентські вибори Вакарчук. Усі ці персони так чи так працюють на електоральному полі Порошенка, а отже, до осені можуть відтягнути голоси в нього. Також є ймовірність того, що до осені можуть відновити свої позиції націоналісти.

Якщо говорити про Зеленського, то дострокові вибори йому нічого не гарантують. У парламенті він може бути «першим серед рівних», адже одне — це президентські вибори, коли електорат зрештою фокусується на персоні, а інше — парламентські, коли до Ради йде команда. В новій Верховній Раді серйозні позиції можуть отримати як Порошенко, Тимошенко, так і «Опозиційна платформа «За життя» Бойка — Медведчука та інші. Всі ці сили мають сильні амбіції, а отже, буде досить складно вибудовувати коаліцію.

Тим не менше, все що відбувається сьогодні — це своєрідна форма самогубства парламенту, адже суспільство спостерігає за його діями. Така поведінка депутатів народу досить набридла. Подібні ігри викликають велике невдоволення в громадян, коли вони не розуміють чого чекати і що буде далі, тим більше в таких надскладних умовах, в яких перебуває країна. Спілкуючись із громадянами я все більше помічаю, що поведінку парламенту вони вважають проявом неповаги до них.

«РІШЕННЯ ЩОДО РОЗПУСКУ ПАРЛАМЕНТУ БУДЕ ПРИЙНЯТЕ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГОЛОСУВАННЯ ЗА ВІДСТАВКУ ГЕНПРОКУРОРА»

Віктор ШЛИНЧАК, голова правління Iнституту світової політики (facebook.com):

— Настрої, які панують у парламенті на сьогодні, — голосувати за усі можливі дати інавгурації нового президента — від 19-го травня до 1 червня. Що це означає на практиці? Що жодна з постанов, зареєстрованих сьогодні, може бути не підтримана.

Масла в вогонь додало відеозвернення Зеленського. Бо Україна все ж парламентсько-президентська республіка, а не навпаки. І багато хто сприйняв слова обраного президента як ультиматум та тиск на Раду. (Кажуть, що такий жорсткий стиль відеозвернення був реакцією на зареєстровану постанову про інавгурацію 1 червня, яку вніс Олександр Сугоняко, депутат, близький до Юрія Луценка). Тому є нюанси...

Що ж до розпуску парламенту, то очікується, що рішення буде прийняте за результатами голосування за відставку Генпрокурора і призначення нового. Це перше, що планує внести в зал ВР Зеленський. І якщо Рада провалить цю ініціативу, за версією Зе-команди, це стане політичною мотивацією для її розпуску.

Найцікавіше, що до розпуску парламенту опоненти Зе (в першу чергу «БПП») морально готові. І навіть вважають, що такий сценарій більш вигідний, ніж строкові вибори восени.

«З ІСНУЮЧОЇ РАДИ СЛІД ВИТРУСИТИ ХОЧА Б ЧАСТИНУ ЇЇ БОРГІВ ПЕРЕД КРАЇНОЮ»

Олександр СОЛОНТАЙ, політик:

— Моя думка, що затягування з інавгурацією президента пов’язано виключно зі страхом перед позачерговими виборами. При цьому, я вважаю, що чинний Президент Петро Порошенко насправді не проти позачергових виборів до Верховної Ради з тієї причини, що він не хоче розгубити до осені свій електорат. У нього дуже хороші шанси для того, щоб якнайшвидше рухатися на позачергові вибори, адже завтра почнуть діяти нові політичні сили, розгорнуться потужні кампанії, як старих, так і нових партій. На вибори підуть як ті, хто брав участь у президентських виборах, так і ті, хто не брав. Якщо вибори відбудуться восени, то Зеленський, з одного боку, може наробити помилок, а з другого — може «валити» всі проблеми на стару Верховну Раду.

У цілому ж, народні депутати так і не зробили головні висновки за ці роки. Замість того, щоб працювати, гуляють на канікулах у найкритичніші для країни моменти, граються в інтриги тощо. І все це замість того, щоб гасити свою депутатську заборгованість. Це найбільший мінус ситуації.

Вважаю, що позачерговий розпуск парламенту не потрібен, адже насамперед слід змінити правила обрання Верховної Ради, а тоді вже обирати новий парламент. Взяти і розпустити його означатиме поміняти «шило на мило». З існуючої Ради треба витрусити хоча б частину її боргів перед країною. За діючими виборчими правилами кращу Раду ми обрати не зможемо. Необхідно ліквідовувати «мажоритарку», недоторканність, потрібні відкриті списки, новий статус народного депутата, який мусить ходити на роботу, а не так як це відбувається. Якщо подивитися графік роботи Верховної Ради за ці п’ять років, то виходить, що вони більше відпочивали ніж працювали.

«ДІЮЧІ ПОЛІТИКИ ТАК І НЕ ЗРОБИЛИ ДОКОРІННИХ ВИСНОВКІВ ІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ОСТАННІХ ВИБОРІВ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Головна причина того, що інавгурація досі не відбулась, перш за все психологічна. Нинішній парламент вважає, що обраний 73-ма відсотками голосів президент не є президентом у їхньому розумінні. Звичайно, вони не можуть цього озвучити, бо за фактом його легітимність зі згаданим відсотком тих, хто за нього проголосував, вище ніж у самих парламентарів. Але водночас більшість депутатів робить усе, щоб продемонструвати зневагу до Зеленського. Парламентарі хочуть показати, що вони є досвідченими професійними політиками, а Зеленський усього лише шоумен, актор, який отримав свої голоси за збігом обставин.

Друга причина раціональна — це питання розпуску парламенту. Тому депутати штучно затягують ситуацію для того, щоб влаштувати закриті торги. Вони прагнуть дотягнути ситуацію до того моменту, коли президент не матиме часу на розпуск парламенту. Як відомо, за півроку до виборів не можна розпускати парламент, адже немає сенсу. Інших чинників такого затягування я не бачу. Річ у тім, що діючий парламент орієнтувався на два варіанти вибору народу — або Порошенко, або Тимошенко. На Зеленського вони просто не ставили, а отже, і не планували відповідні конфігурації політичного поля. Зеленський, як президент, тим паче з таким результатом на виборах, для них виявився несподіванкою, тому вони шукають нові форми згаданої конфігурації. А для цього потрібен час. Крім того, будуть з’являтися нові проекти, які можуть змінити загальну картину, що серйозно вплине на шанси діючих депутатів потрапити в наступний парламент.

Важливо зауважити те, що діючі політики так і не зробили докорінних висновків із результатів останніх виборів. Голосування за Зеленського — це певною мірою вердикт існуючій політичній системі та політикам, які дуже глибоко занурились у свої кабінети та автомобілі. Скло цих автомобілів виявилося занадто тонованим для того, щоб ясно бачити реалії за вікном. Змінитись вони не можуть, а отже, заздалегідь приречені на помилки. Сьогодні депутати своїми діями зневажають не стільки самого Зеленського, скільки саме суспільство. Вони виходять виключно з власних інтересів, власної політичної логіки та ігнорують народ, який на останніх президентських виборах сказало їм «ні». Це прояв запиту на перезапуск політичних еліт.

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments