Парламентсько-президентський... клінч

Багато хто в соцмережі жартує, що для того, щоб Верховна Рада ефективніше запрацювала, її потрібно було розпустити. Дійсно, учора парламент прийняв низку законопроектів, зокрема ті, які не ухвалювалися роками. Назвемо лише деякі з проголосованих рішень: ратифікація змін до енергетичного додатка до Угоди про асоціацію Україна—ЄС; законопроект про фахову передвищу освіту; спрощення порядку надання українського громадянства іноземцям, які захищали територіальну цілісність України на сході; законопроект, який регулює перехід України на стандарти НАТО в оборонній сфері...

І що дуже важливо, парламентарі нарешті перейшли до розгляду в другому читанні багатостраждального Виборчого кодексу, який унормовує всі вибори в Україні. Зокрема, коли йдеться про вибори народних депутатів, то передбачено відкриті регіональні списки. Прийняти раніше цей документ більшість чинного парламенту відмовлялася, бо по суті не хотіла обиратися на наступних виборах за новими правилами. А от майбутній Верховній Раді, яка обиратиметься після дострокових виборів, уже доведеться обиратися за новим Виборчим кодексом. Якщо його, звичайно, приймуть, адже після голосування в першому читанні нардепи подали майже 4,6 тисячі поправок.  

Ще одним важливим рішенням Верховної Ради стало ухвалення Закону «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», який передбачає процедуру імпічменту президента. Законопроект був зареєстрований в парламенті ще в листопаді 2014-го, однак ухвалений у першому читанні лише 25 квітня 2019-го. І ось зараз — остаточне голосування.

«279 депутатів! Парламент отримав ключовий інструмент парламентського контролю у випадках незаконної діяльності або бездіяльності органів виконавчої влади! Дієві Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради, — написала в ФБ народний депутат Олена Сотник. — З його ухваленням: — зможемо витребовувати всі необхідні документи та матеріали; — викликати всіх без винятку осіб для цілей роботи ТСК, і всі вони нестимуть відповідальність за неправдиві показання; — звіт комісії буде містити висновки та вказівки обов’язкові для всіх органів влади; — встановимо процедуру роботи спеціальної слідчої комісії в процедурі імпічменту».

Утім, всі кадрові подання Володимира Зеленського в цей день були провалені. Відповідні проекти постанови про звільнення міністра закордонних справ Павла Клімкіна, міністра оборони Степана Полторака та голови СБУ Василя Грицака не набрали необхідних 226 голосів. Після цього можна остаточно говорити про явний політичний клінч між Президентом та більшістю у Верховній Раді, адже остання фактично блокує всі пропозиції Зеленського.

«Існує відповідна диспозиція — Президента обрали з великим відсотком підтримки, Верховна Рада ж доживає останні дні, — коментує політичний експерт Петро Олещук. — Тому деякі її кроки можуть бути сприйняті, як ляпас виборцям. Я вважаю, що було б логічним з їхнього боку надати підтримку Президенту. Принаймні щоб вони дали погодження на нові призначення. Будь-яка інша конфронтація буде лише сприяти рейтингу Президента та його політичної сили. Безумовно, ми стикаємося з фактором, що надія набагато краще ніж її відсутність. І надія триватиме поки Зеленський не зробить якихось суттєвих помилок. Існує серйозний запит на те, щоб змінити парламент».

Варто зауважити, що зробивши подання на звільнення міністрів та голови СБУ (зауважте, Генпрокурор Юрій Луценко відсутній в переліку), Президент не запропонував альтернативу — кого він бачить замість згаданих осіб. Це й була основна претензія народних депутатів. Нагадаємо також, що вся ця історія розгортається в контексті передвиборчої кампанії, коли до кінця цього тижня партії мають визначитися з своїми списками кандидатів на виборах. Але, як ми знаємо, вже наступного тижня Конституційний суд має розглянути конституційність президентського указу про дострокові вибори.

«Чи будуть вибори і кому вони потрібні? Найочікуваніша відповідь: 50 на 50, — пише в ФБ народний депутат Микола Княжицький. — Чому? Указ Зеленського очевидно неконституційний. Суд мав би його скасувати. І призначення термінового відкритого засідання — свідчення цього. Але цього може не статися. Занадто багато людей зацікавлені в проведені виборів. Хто це? Партії, які проходять в парламент, мажоритарні депутати, які мають рейтинг на округах, іноземні держави, які зацікавленні у примиренні з Росією будь-якою ціною, чиї ідеї озвучують деколи Володимир Зеленський і призначений ним Леонід Кучма. Бо реалізувати ці ідеї без Верховної Ради неможливо, тому й потрібна більшість партії нового Президента або пропрезидентська коаліція. І не лише Росія в цьому зацікавлена, а й частина правлячих еліт найбільших наших західних союзників. Є, щоправда, і фінансово-політичні сили в Україні, які найбільше втрачають від цих виборів. Хорошого вирішення немає. Порушення закону призведе до часткової втрати суб’єктності та подальшої політичної кризи, виконання закону робить ще більш непрогнозованим склад Ради обраної на строкових виборах».

Тим часом, у команді Зеленського не бачать кризи у відносинах Президента й парламенту. Точніше думка звучить так: «Сьогодні є велика криза не у відносинах Президента й парламенту. Мені здається, є велика конституційна криза в розумінні відносин народу України та влади, яка залишилася. І сьогодні ми бачимо, який кредит недовіри до багатьох інституцій влади існує в суспільстві. І для нас дуже важливо, що ми маємо всі задовольнити запит, високий суспільний запит на перезапуск сьогоднішньої політичної системи», — заявив представник Президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук на брифінгу в четвер.

Як може розвиватися ситуація далі? Які ризики для держави? «Команда Зеленського, безумовно, відчувала спротив від парламенту, тому пішла на дочасні парламентські вибори. І таке рішення лише погіршило це протистояння. Але воно було неминучим, — вважає політолог Володимир Фесенко. — Нинішня Верховна Рада доживає свої останні місяці, а склад нового парламенту буде кардинально відрізнятися від старого. Ті політичні сили, які сьогодні в більшості й у фронді до Зеленського, або не будуть там, або будуть у явній меншості. Діючий парламент — це вже політичний анахронізм. Але це проблема на два-три місяці максимум. Варто зауважити, що проти Зеленського виступають багато тих, хто дуже любить пишатися своїм патріотизмом. Питання в тому — чи лише патріотизм рухає цими людьми, адже фактично вони працюють на дестабілізацію? Згідно з опитуваннями виборець зараз не розгублений. І більшість з тих, хто виступає проти нового Президента програють на виборах. На мою думку, феномен Зеленського взагалі нейтралізував виклик реваншу проросійських сил. Маніпуляції, які мають штучний характер, наврядчи спрацюють».