Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Перезавантаження чи узурпація?

Президент України підписав закон, який покликаний реформувати діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції
18 жовтня, 2019 - 12:45

Ця подія мала б об’єднати супротивників Зеленського з його симпатиками, адже адекватно ця організація не працювала від самого свого створення. Натомість Президент має всі шанси отримати звинувачення від суспільства в повній узурпації Нацагентства.

Ще на початку травня цього року Руслан Рябошапка, який тоді перебував у статусі радника новообраного Президента з питань правоохоронної та антикорупційної політики, заявив дослівно таке: «У НАЗК працюють фактично випадкові люди. Ми розуміємо, що без зміни керівників органу система перевірки електронних декларацій нормально не запрацює». І тут уже зовсім не важливо, що саме ховалося за словами пана Рябошапки       — в минулому одного з членів НАЗК, який свого часу ввійшов у жорстку конфронтацію з очільницею Агентства Наталією Корчак. Тому що Руслан Рябошапка ще в лютому 2017 року наполягав на звільненні пані Корчак, через те, що вона «вичерпала свій потенціал». Щодо роботи самого Агентства, то на думку чиновника воно потребувало тотального перезавантаження. Конфронтація закінчилася звільненням Руслана Рябошапки. Наталя Корчак, незважаючи на тонни критики, допрацювала до закінчення терміну своїх повноважень як керівник Агентства. А Руслан Рябошапка врешті міцно увійшов у команду новообраного Президента.

Тому навіть не було сумнівів, що зміну керівництва в Нацагентстві слід чекати, і найімовірніше, разом із серйозним перезавантаженням роботи самого НАЗК.

Цікавим є те, що Наталя Корчак, вже в статусі звичайного члена, 18 липня виступила з критикою чинного голови НАЗК Олександра Мангула, коли той відмовився брати участь у засіданні Національної Ради з питань антикорупційної політики при Президентові України. Вочевидь таким чином пані Корчак намагалася налагодити взаємини з новою командою на Банковій. Утім, немає сумнівів, що в Зеленського було своє бачення роботи Нацагентства, що й знайшло підтвердження в поданому до Верховної Ради України відповідного законопроекту.

Але давайте ще раз. До Національного агентства з питань запобігання корупції претензій було настільки багато, причому з першого дня його створення, що будь-хто, кому вдасться розрубати цей Гордіїв вузол сміливо може розраховувати на звання національного героя. Це розуміють усі учасники політичного процесу. Ось тільки кілька моментів з провалів НАЗК.

Як відомо, одна з головних функцій Нацагентства — перевірка електронних декларацій. Запуск реєстру е-декларацій мав відбутися 12 серпня 2016 року, але через відсутність необхідної сертифікації з боку Держспецзв’язку, технічні збої та поломки він повноцінно запрацював лише 1 вересня 2016-го. Хоча, чи можна назвати цю роботу задовільною, якщо за 2016—2018 роки до реєстру е-декларацій було подано майже два мільйони декларацій, однак, через відсутність автоматизованої системи перевірки, працівники Нацагентства змушені були «вручну» перевіряти статки держслужбовців? До речі, зуміли вони перевірити лише 164 тисячі е-декларацій.

Ще однією темою для нападок на НАЗК стали захмарні премії працівникам, подекуди вони сягали 450% до посадового окладу.

Так само не можна не згадати про постійні скандали, які виникали в середині Нацагентства. До вже згаданого члена НАЗК Руслана Рябошапки, який у пряму звинувачував Наталю Корчак у саботуванні запуску автоматизованої перевірки е-декларацій, слід нагадати про керівника Департаменту фінансового контролю і моніторингу способу життя НАЗК Ганну Соломатіну, яка в листопаді 2017-го зробила заяву, що перевірки е-декларування фальсифікуються.

Ну і, звісно, самі керівники НАЗК неодноразово були звинувачені чи то в корупції, як пані Корчак з не задекларованими парко-місцями, чи то в контрольованості з боку адміністрації президента, як-то Олександр Мангул зі зв’язками з Порошенком.

Ну а про постійні, м’яко кажучи, непорозуміння з іншими антикорупційними органами в особі НАБУ чи САП годі і казати.

Отже, питання перезавантаження НАЗК назріло та перезріло. І як би його просто розігнали, і на цьому місці зробили щось нове, можна не сумніватися, що це викликало загальне схвалення.

Натомість за президентський законопроект про «перезапуск НАЗК» проголосували лише 237          народних обранців, з яких 233 це голоси депутатів фракції «Слуга народу».

До цілком слушних новацій, які містяться в цьому Законі, на кшталт того, що одна й та сама особа не може обіймати посаду голови НАЗК двічі поспіль або про те, що однією з підстав для звільнення голови буде висновок комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності НАЗК, присутня також дуже контраверсійна норма. Відтепер керувати діяльністю НАЗК буде не колегія з п’яти членів, а голова одноосібно. Призначатиме і звільнятиме якого буде Кабінет Міністрів України.

Саме ця одноосібність викликає занепокоєння. Як уже згадувалося раніше, і за існуючих умов до керівників НАЗК було багато запитань, а якби вони ще й керували одноосібно, тут навіть страшно уявити наслідки.

Водночас відсутність необхідності колегіально узгоджувати рішення значно скорочує термін втілення задумів нової влади. Але в такому разі вкрай важливо те, хто очолить НАЗК. Тому що від особистості голови залежатиме чи побачимо ми справжню боротьбу з корупцією, а не чергове політичне «полювання на відьом». Адже саме НАЗК є першої ланкою антикорупційної боротьби, і від того надважливою.

За інформацією низки ЗМІ, одним із претендентів на посаду голови розглядається Віталій Шабунін, відомий антикорупціонер і очільник громадської організації Центр протидії корупції (ЦПК). Тому не дивно, що ЦПК дуже схвально поставився до підписаного Президентом закону, а експерти Центру впевнені, що саме на цей закон «понад два роки чекали громадськість та міжнародні партнери». Додаючи, що «на практиці робота НАЗК за усіма напрямами фактично була провальною, а модель НАЗК показала свою неефективність».

Щоправда, тут трохи забувається, що до створення існуючого НАЗК Центр протидії корупції і Віталій Шабунін теж мали стосунок. Утім, кандидатура пана Шабуніна поки що лише чутки, і тут, до речі, дуже цікавою може бути позиція Офіса Президента. Шабунін — достатньо незалежна, самостійна й амбітна фігура, хто гарантує, що з ним не станеться така сама історія як із екс-секретарем РНБО Олександром Данилюком?

Немає сумнівів, що до перезавантаження Національного агентства з питань запобігання корупції буде прикута пильна увага громадськості. І першим показником того, чи готова команда Зеленського до справжнього перезавантаження, буде персональний склад комісії з обрання нового голови Нацагентства. Комісія складатиметься з шести членів, три з яких призначатимуться за пропозиціями міжнародних організацій та донорів. Хто будуть ці люди, матимуть вони довіру суспільства, а не лише чинної влади, які кандидатури вони врешті запропонують уряду для призначення? Відповіді на всі ці питання фактично скажуть наскільки боротьба з корупцією є пріоритетом для команди Президента і для самого Зеленського зокрема.

А щодо можливих претендентів, перш за все суспільство має отримати гарантію, що надважливий антикорупційний орган не перетвориться на каральний інструмент у одноосібних руках того, хто не проти звести з опонентами старі рахунки.

Андрій БУЛҐАРОВ, політичний оглядач, публіцист
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ