Полтавська битва. За... пам’ять

Випробування пам’ятниками — неодмінна частина новітньої історії українських міст. Одні не можуть розпрощатися із закам’янілим совковим минулим, а інші — поставити проукраїнські монументи. Полтава — не виняток. Це місто часто називають культурною столицею України, завдяки багатій історії та безлічі прославлених українців, народжених тут. Втім, є друга сторона медалі, яку місто отримало від Петра І за славнозвісну Полтавську битву 1709 року. Згідно з імперською ідеологічною концепцією, Полтаву охрестили «містом слави російської зброї». Красномовно на цьому наголошує монумент слави у самісінькому центрі міста.

Україна вже скоро чверть століття як незалежна, а проукраїнський пам’ятник Іванові Мазепі — злісному ворогу Петра І та всіх послідовників Російської імперії — досі не стоїть на полтавській землі. «Щоб там хто не говорив, орієнтуватися треба на історичну правду. Хто такий гетьман Іван Мазепа для України? Це поборник нашої незалежності. Мазепа, до речі, ніколи не був у самій історичній частині Полтави. Однак на історичній Полтавщині багато храмів, зведених його коштом. Йдеться про Вознесенський собор у Переяславі, Спасо-Преображенський собор Мгарського монастиря неподалік від міста Лубни. Мазепа був фундатором Хрестовоздвиженського монастиря та Свято-Успенського кафедрального собору, які розташовані у Полтаві. Не побувавши жодного разу в полтавській міській фортеці, він бував на історичній Полтавщині. Без сумніву, пам’ятник гетьману Мазепі заслуговує бути в історичній частині Полтави, тобто на місці колишньої полтавської фортеці», — відзначає Людмила Шендик, заступник директора з наукової роботи заповідника «Поле Полтавської битви».

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Майже десять років триває сага зі встановленням пам’ятника гетьману. І схоже, багаторічне протистояння підходить до завершення. 25 лютого Полтавська міська рада прийняла історичне рішення, проголосувавши «за» встановлення пам’ятника. Але святкувати можна буде тільки після того, як пам’ятник красуватиметься на полтавському Соборному майдані. Коли це можливо?

Ситуація непроста. Пригадаймо 14 жовтня минулого року. Саме в день українського козацтва і свято Покрови полтавці вперше побачили пам’ятник гетьману в своєму місті. І начебто от-от мали встановити монумент після його офіційного представлення... Однак віз і досі там. Де скульптура була раніше? Припадала пилом у Києві. Хоча встановити у Полтаві її мали ще далекого 2009-го. Тут, напевно, потрібний невеличкий екскурс в історію, розповівши, що було в попередніх серіях цієї драматичної до безглуздості саги.

ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Отже, ідею встановити пам’ятник Мазепі у Полтаві намагаються втілити в життя ще з середини 2000-х років. Ініціатором виступив голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Микола Кульчинський. Згодом 2007 року цю ідею підтримав тодішній президент Віктор Ющенко, який з цього приводу видав відповідний указ. Таким чином, 2009-го пам’ятник Мазепі мали встановити з нагоди 300-річчя Полтавської битви. Міська рада також тоді дала цій ідеї «зелене світло». Держава надала півтора мільйона гривень обласному бюджету, але 2008 року Полтавська обласна рада проголосувала за відмову від цих коштів як непотрібних. Тим не менше, пам’ятник виготовили вчасно — збором грошових пожертв зайнялася полтавська «Просвіта». Та встановлення пам’ятника 2009 року зірвалося через протидію тодішнього міського голови Андрія Матковського. Наступний мер Олександр Мамай також чинив опір встановленню. Саме протидія міської ради була причиною того, що всі ці роки виготовлена скульптура простоювала на території виробника — київського комбінату «Художник». Пам’ятник почали вже навіть розкрадати, зокрема познімали бронзові ґудзики.

Прогрес у цьому питанні з’явився в останні роки. Революція гідності, війна на сході стряхнули громаду, обурення якої почало зростати. Врешті-решт, до Дня захисника України пам’ятник привезли до Полтави і представили громадськості. Для встановлення далі був потрібен дозвіл міської влади. Останні місцеві вибори у Полтаві хоч і залишили попереднього міського голову в своєму кріслі, але змогли перезавантажити склад міської ради. Зокрема, депутатські мандати вдалося здобути представникам нової молодої генерації.

Одним із ініціаторів розгляду рішення про встановлення пам’ятника Іванові Мазепі став Вадим Ямщиков, заступник голови депутатської комісії з питань містобудування, архітектури та розвитку міського господарства. «Боротьбу за пам’ятник Мазепі у Полтаві розпочинала «Просвіта». Ця боротьба передавалася з покоління до покоління. І зараз ми, молоді, зуміли підбити підсумки того, що напрацювали старші. Вони розпочали цей процес, а ми — завершили», — резюмує молодий депутат полтавської міськради Вадим Ямщиков. Слід відзначити, що рішення полтавському депутатському корпусу далося не легко. Міський голова Олександр Мамай вкотре наголосив, що утримається в голосуванні щодо встановлення пам’ятника Мазепі, оскільки вважає це «політичним питанням, яке роз’єднує громаду». Не забув мер також нагадати, що народився він у Радянському Союзі, де його все життя вчили, що гетьман був зрадником». Після тривалих дискусій і суперечок депутати все-таки зробили вибір — 28-ма голосами «за» було ухвалено історичне рішення.

ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

«Час усе розставляє на свої місця, підказуючи людям правильні рішення. Серед тих, хто проголосував «за» були й ті, хто колись чинив опір встановленню пам’ятника. Однак пройшов час і країна сильно змінилася. Це депутатське скликання більш зріле за попередні. Як наслідок, позитивне довгоочікуване рішення по пам’ятнику Мазепі», — підсумовує Микола Кульчинський, голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».

«КРАПКУ В ЦІЙ ІСТОРІЇ ЩЕ НЕ ПОСТАВЛЕНО...»

А що далі? Коли пам’ятник врешті-решт постане на полтавському Соборному майдані? Відповідає на ці запитання той же Микола Кульчинський: «Крапку в цій історії ще не поставлено, але процес вийшов на фінішну пряму. Наступні кроки — виготовлення проектної документації для землевідведення, її затвердження на сесії міської ради та дозвіл від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Після цього можна буде розпочати будівельні роботи. Залишилася ця остання «стометрівка», на якій не передбачається серйозних перешкод. Більшість у міській раді — є, підтримка обласної адміністрації — також є. Як мене запевнив голова обладміністрації, пам’ятник буде стояти вже в травні».

«ВСТАНОВЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА СТАНЕ ВІДПРАВНОЮ ТОЧКОЮ «ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ» СВІДОМОСТІ ПОЛТАВИ»

Встановити пам’ятник на 377-му річницю з дня народження гетьмана, яку відзначатимуть 20 березня, полтавці вже не встигнуть. Та це не применшуватиме важливості майбутнього заповітного моменту. «Йдеться про початок зміни духовної та культурної атмосфери, а почасти і зміни суспільної атмосфери в самому місті, бо вона у нас добряче затхла та вся просякнута впертим малоросійством. Встановлення пам’ятника Мазепі стане відправною точкою «деколонізації» свідомості Полтави. За радянських часів тут на кожному кроці згадували Петра І, ставлячи йому пам’ятники наліво-направо. Легенди про нього починали розповідати полтавцям ще з першого класу. Імперія прагнула за всяку ціну знищити пам’ять про визвольний подвиг гетьмана і запорізького козацтва. Оскільки комуністична імперія була продовженням російської самодержавної імперії, немає нічого дивного, що імперські та комуністичні міфи тісно перепліталися. Вони засіли глибоко в свідомості людей, сидячи там по сьогоднішній день. Встановлення пам’ятника — це не тільки данина гетьману, не тільки свідчення про непереможність українського народу, а й серйозний удар по імперським самодержавним і комуністичним міфам», — відзначає Микола Кульчинський.

«ПОЛТАВА ПОВОЛІ ВИХОДИТЬ З-ПІД ПОНЯТТЯ «СЛАВА РОСІЙСЬКІЙ ЗБРОЇ»

Погоджується з цим і молоде покоління. «Це важливий ідеологічний момент для Полтави, яка поволі виходитиме з-під поняття «слава російській зброї». Цю ідеологічну боротьбу ми потрохи, але виграємо, відвойовуючи своє. Усі наступні покоління, які проходитимуть біля пам’ятника Мазепі, будуть виховані інакше. А зараз як? Ідеш містом по вулиці Леніна, а прийшовши додому, вмикаєш телевізор, де Леніна називають катом української нації. У людей в голові каша. Необхідно сформувати ідеологічне виховання молоді, позбувшись від старого совка», — розмірковує молодий депутат міськради Вадим Ямщиков.

Полтавська битва за пам’ять не завершиться встановленням пам’ятника Івану Мазепі. Та це стане надважливим моментом у процесі «декомунізації» та «деколонізації» Полтави.