Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

«Помітна політична стагнація»

Експерт Олексій ВОЛКОВ — про те, чому Володимиру Зеленському можуть бути вигідні дострокові вибори
13 травня, 2021 - 19:55

Яка політична «погода» в регіонах? Як на місцях сприймають рішення Києва? Як бачать теперішнє і можливе майбутнє країни? «День» продовжує спілкуватися про це з регіональними політичними експертами, котрі діляться власними, часом дуже різними, думками.

Обрання Президентом України Володимира Зеленського, а потім парламентські та місцеві вибори вивели на авансцену української політики партію «Слуга народу». Виборці розраховували на прихід «нових облич», на зміни на краще — припинення війни на Донбасі, підвищення рівня життя, позитивні зміни в економіці, соціальній сфері та політиці. Чи справдилися ці сподівання жителів України — про це «День» розмовляв з відомим дніпропетровським політичним експертом Олексієм ВОЛКОВИМ.

— Чи можемо вести мову про те, що сподівання не справдилися. Днями колишній радник президента Ігор Новіков дав знакове інтерв’ю одному з інтернет-видань, де були такі чудові слова — в Україні зараз спостерігається не лише застій у процесі реформ, а відкат їх назад. Зокрема, він несхвально відгукнувся про очільника Офісу Президента Андрія Єрмака та інші політичні моменти. І таких сигналів стає дедалі більше. Нам досить поглянути на результати соціологічних опитувань, які свідчать про збільшення кількості людей, які вважають, що країна рухається в неправильному напрямі. Це факт! Так, на виборах був запит на «нові обличчя» — Зеленський здобув колосальний кредит довіри. Але через два роки його рейтинг та рейтинг партії знизився практично удвічі. Чому це відбувається? «Зелена» команда зуміла дібрати на період виборчої кампанії правильні слова, люди підтримали так звані нові обличчя на виборах, але вже через півтора-два роки вони зрозуміли, що їх банально обдурили. Певна стабілізація рейтингу зараз відбувається не тому, що вони добре працюють, а багато в чому за рахунок апатії та дезорієнтації українських виборців. Я б сказав, що в нас помітна політична стагнація. Команда Зеленського гарячково шукає способів зупинити зниження рейтингу і намацати «дно», від якого можна відштовхнутися і відновити зростання популярності. Поки що їм це не дуже вдається. Ставка на масштабну інфраструктурну програму «Велике будівництво» не виправдовує себе. Спроба Зеленського домогтися успіху в цьому проекті і піднести свій престиж серед виборців з огляду на прийдешні вибори провалюється. Задумка гарна, але підводить реалізація на місцях, окрім цього проект обростає низкою медійних корупційних скандалів.

Не тільки цей проект, а й інші, так звані кейси, б’ють по престижу його команди. Приміром, фактичний провал закупівлі вакцин та організація процесу вакцинації населення від Ковід-19. Неможливо Зеленському «прорвати» ситуацію ні в зовнішній політиці, ні у внутрішній. Люди не відчули ефекту від спроб знизити комунальні тарифи.  Ба більше, на нас чекають чергові підвищення. Команда Президента намагається відіграти ситуацію назад, але поки що помітних досягнень в цьому напрямі не видно. Люди розчаровані як зростанням комунальних тарифів, так і роздрібних цін. До того ж звужується кількість одержувачів субсидій. Згадаймо незграбні спроби уряду виправдатися — чому слова Зеленського в період виборів про зниження комунальних тарифів виявилися жартом, що українці неправильно нібито зрозуміли цей «жарт». Люди не оцінили «гумору» в таких чутливих для них темах. І таких помилок чомусь стає дедалі більше. Такого ж штибу — заяви прем’єра Шмигаля про міфічні 500 тисячах робочих місць та зростання економіки. Або обіцянки самого Зеленського про небачену «лавину» інвестицій. У цій ситуації наші громадяни «голосують ногами» — намагаються виїхати за кордон, не бачать перспектив у рідній країні. Тому в найближчому майбутньому я не бачу, як саме Зеленський має намір подолати спад особистого рейтингу та рейтингу «Слуги народу».

«СИТУАЦІЯ ЗМІНИЛАСЯ КАРДИНАЛЬНО»

— Як змінилася розстановка сил у Дніпропетровській області після обрання президентом нашого земляка, вихідця з Кривого Рогу?

— За досить короткий період з моменту тріумфальної перемоги Зеленського ситуація змінилася кардинально. Простий приклад: восени минулого року на виборах мера Кривого Рогу — рідного міста Президента Зеленського, місцеві виборці проголосували вже не за ставленика центральної влади, а за кандидата, якого назвав тодішній мер Юрій Вілкул. Формально партія «Слуга народу» здобула в області перше місце, а її представник очолив Дніпропетровську облраду. Але якби не кулуарні перемовини щодо «зліплювання» коаліції в низці місцевих рад і «примус до дружби», то вона взагалі могла б опинитися в опозиції. Минув той період, коли виборці готові були підтримати «ноунейм» від «зелених», зараз досить запитати жителів міст і районів: чи бачите ви депутатів від «Слуги народу», чи знаєте щось про їхню діяльність — переконаний, що близько 80 відсотків скажуть, що ми їх не бачимо й не чуємо. І цей процес характерний не тільки для нашої області, негативний тренд для «зелених» триває повсюдно. Так, партія Президента залишається партією влади з усіма наслідками, що випливають, — це позначається на розстановці сил та впливі в регіонах, але колишні ресурс, драйв і вплив втрачені, а передвиборні обіцянки партії «Слуга народу» давно стали предметом для жартів та мемів у соцмережах. З огляду на той факт, що Дніпропетровщина на виборах президента була однією з найбільш електорально привабливих областей, то результати місцевих виборів для них є дуже сумними.

«КОНФЛІКТ МІЖ ЦЕНТРОМ ТА РЕГІОНАМИ ЩЕ ПОПЕРЕДУ»

— Чи вдалося Зеленському знайти спільну мову з лідерами місцевого самоврядування?

— Формально Президент контролює ситуацію в країні, але за останні роки після реформи децентралізації відбулося посилення регіональних еліт — їхній голос чути дедалі сильніше. Ця тенденція є помітною вже давно, і вона обов’язково вплине на політичні процеси в майбутньому. Процес оформлення відносин межу центром і регіонами до кінця не розв’язаний: на нас чекає поява інституту префектів, які мають наглядати за місцевою владою, а також зміни в законі про місцеве самоврядування. Поки що обидві сторони розуміють, що поганий мир кращий, ніж публічна сварка. В Офісі Президента довго не було досвідченого комунікатора щодо роботи з регіонами — це наклало свій відбиток. Принаймні знайти спільну мову з місцевою владою не завжди вдавалося, таких прикладів було чимало.

Зараз після місцевих виборів встановився певний статус-кво, який я не назвав би стійко стабільним. Я вважаю, що конфлікт між центром та регіонами ще попереду. Кожен випробовує одне одного, як то кажуть, «на слабке». Місцеві керівники зацікавлені у прийнятті Державного кодексу, який визначив би «правила гри» та розмежував повноваження між державою та місцевим самоврядуванням. «Центр» має своє бачення і розуміння цього процесу, при цьому обидві сторони прагнуть «виторгувати» собі  якомога більше повноважень, передусім щодо фінансових питань. Керівники місцевої влади навіть створили партію «Пропозиція», яка заявляє, що обстоюватиме права місцевого самоврядування. Це класичний приклад переходу від економічних вимог до політичних з боку регіонів, свідчення зростання ролі місцевих еліт, посилення їхнього впливу. Але поки що ситуація така, що сторони остаточно не оформили своїх відносин. Діалог — не завжди рівноправний — триває зі змінним успіхом. Гостра фаза, пов’язана з виборами, скінчилася — тепер треба сідати за стіл переговорів. До тогож за право представляти регіональні еліти, а тим паче посісти місце за цим столом, ведеться конкурентна боротьба. Крім «Пропозиції» є ще партії Віталія Кличка або Володимира Гройсмана, може з’явитися новий впливовий гравець, але Президентові потрібно доходити компромісу з мерами та місцевим самоврядуванням.

«РНБОУ СТАЛА РЯТІВНИКОМ ДЛЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО»

— Останнім часом РНБОУ та Президент Зеленський завдають ударів не лише по контрабанді, а й по проросійських ЗМІ. Що це означає?

— З погляду боротьби за владу такі ходи видаються ефектними й почасти ефективними, але я не впевнений, що у стратегічному плані Президент виграє. Тому що рано чи пізно, можливо, навіть після завершення повноважень, представникам команди Зеленського доведеться давати незручні пояснення або відповідати в судах. І чим вони закінчаться — невідомо. Потерпілі від таких рішень можуть оскаржити дії влади і в європейських судах, де можуть виграти. Звісно, закриті телеканали створювали проблеми для влади, але актуальними залишаються питання: а де ЗМІ, що якісно відображають позицію влади, де виважена інформаційна політика, де грамотно складений закон про медіа, який встановить чіткі правила гри? Про це говорять не тільки політики, а й олігархи, які володіють телеканалами. РНБОУ став рятівною паличкою для Зеленського. Призабутий дорадчий орган при Президентові перетворився на один з вирішальних інструментів нинішньої влади. Так, команда Зеленського знайшла несподіваний хід, але рішення видаються аж ніяк не бездоганними — скажімо, коли вирішили завдати удару по контрабандистах, великі ділки залишилися осторонь. Це породило розмови про те, що РНБОУ перетворюється на чинник не тільки політичного, а й економічного тиску. І якщо ти зумієш переговорити з потрібними людьми, то твоє прізвище не спливе в наступному санкційному списку. Рішення РНБО повинні мати під собою ідеальне юридичне обгрунтування і суворо відповідати українським законам, інакше з часом вони можуть обернутися проти їхніх ініціаторів.

«ГОЛОВНИЙ СЛОГАН ЗЕЛЕНСЬКОГО НА ВИБОРАХ ТЕПЕР ПРАЦЮЄ ПРОТИ НЬОГО»

— Чому Зеленський не може досягти миру на Донбасі й виконати свою головну обіцянку виборцям?

— Ситуація з Донбасом виникла не за Зеленського, а ще в період обрання колишнього Президента — Петра Порошенка. Сьогодні Зеленському доводиться розбиратися з важкю військово-політичною спадщиною. Але іронія полягає в тому, що головний слоган Зеленського на виборах, який обіцяв встановити мир на Донбасі, тепер працює проти нього. Доля України зараз залежить від суперництва за геополітичний вплив інших держав. Зеленському не вдається працювати за планом А, про який він говорив раніше, а план Б пишеться, як то кажуть, прямо на коліні. Він прагне вийти на міжнародну арену як самостійний гравець, але поки що це вдається зі змінним успіхом. Великою мірою, стратегічна ініціатива опинилася в руках двох держав — США та Росії, багато що залежить від наших європейських партнерів, але це в жодному разі не означає, що Україні не слід боротися за власну суб’єктність або знизити темп зміцнення власних позицій. Найголовніше питання — де для нас так звані червоні лінії, на що Зеленський готовий піти заради зниження ескалації? Що в розумінні нашого президента «мир»? Які принципові критерії його досягнення?

Відкрию «велику таємницю»: всі війни рано чи пізно закінчуються мирними перемовинами, так було завжди в історії. Інша річ, що потрібно мати сильні переговорні позиції напередодні укладення такої угоди. Зараз Зеленський пробує «намацати» таку формулу, щоб заспокоїти патріотичне крило і водночас відповідати обіцянкам, які він давав своїм виборцям. І в цій ситуації він поставлений на «розтяжку». Обидві сторони висувають одна одній вимоги, які взаємно вважають завищеними, невиправданими, і неохоче йдуть на якнайменші поступки. Цілком імовірно, що міжнародні посередники можуть в результаті змусити Україну до непопулярних рішень. У фінальному договорі більше завжди здобуває сильніша сторона, слабкі здобувають менше — це непорушний закон і дипломатії, і природи. Яка ми зі сторін — залежить тільки від Зеленського особисто, на ньому зараз лежить персональна відповідальність, всі запитання будуть до нього. Це, зокрема, й розплата за передвиборні обіцянки, які він легко роздавав під час виборчої кампанії.

«ЙОГО КОНКУРЕНТАМИ МОЖУТЬ БУТИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО, ЮРІЙ БОЙКО, ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО»

— Чи можливі дострокові вибори Президента України? І хто, в такому разі, може стати найімовірнішим конкурентом Володимира Зеленського?

— У нашій країні можливо все. Можна підвести юридичне обгрунтування навіть під найбільш спірні політичні рішення. Класичний приклад — достроковий розпуск Верховної Ради 2019 року. Уже зараз у публічній площині лунають тези про те, що самому Зеленському можуть бути вигідні дострокові президентські вибори. Під приводом підтвердження вотуму довіри — чи правильно я роблю, чи тим курсом ми йдемо — він може провести не тільки президентські, а й парламентські вибори і таким чином продовжити повноваження своєї команди. До того ж у нього в розпорядженні весь ресурс, зокрема й фінансовий. Цьогоріч виповнюється тридцятиріччя незалежності України, і під цим «соусом» він може провести перезавантаження. Поки у нього зберігається стабільний рейтинг близько 20 відсотків, він може йти на вибори. Окрім того, його суперники тимчасово дезорієнтовані. Якщо буде таке рішення, основним політичним силам нічого не залишиться, як втягнутися в цей сценарій. У Зеленського є так-сяк вибудувана вертикаль, триває створення регіональних партійних організацій, посилюється агітація за свою команду і збільшується контрагітація проти політичних опонентів. Його конкурентами можуть бути Петро Порошенко, Юрій Бойко, Юлія Тимошенко — куди ж без неї? Не можна не брати до уваги й знакових представників регіональних еліт, які мають свої партії, наприклад, Віталія Кличко чи мера Дніпра Бориса Філатова. Але це має бути дуже виважене рішення з їхнього боку, бо ситуація може скластися «пан або пропав». Як свідчить практика політичної історії України, ситуація може змінитися за досить короткий період. У будь-якому разі, від позиції місцевих еліт залежить дуже багато — без їхньої підтримки на місцях Зеленському вкрай складно буде здобути перемогу. У низці великих населених міст, районів, ОТГ ключ до перемоги президента лежить у «сейфах» голів місцевого самоврядування.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
Газета: 
Рубрика: