Повалення Берлінського муру та стереотипів

1961 рік. Берлін, межа поділу Західної і Східної Німеччини — Берлінський мур. Дівчина, одягнувшись як бабуся, намагається пройти у ФРН. Вона знає, що людей похилого віку мають пропустити. Однак хитрість викрито, дівчина у розпачі змушена повертатися назад.

Це не просто одна з історій, що відбувалася кілька десятків років тому. Це події, які відбуваються за кілька кроків від тебе, оживають й наповнюють минуле новими значеннями. Така мандрівка в часі стала можливою завдяки Центру інформації та документації НАТО та студентам історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які організували проект «Ніч в університеті».

ІДЕЯ

«Ідея з’явилася ще два роки тому, коли нам запропонували зробити екскурсію до дня університету. Ми ж історики, це логічно. А оскільки навчаємося в другу зміну, то подумали, що, може, проведемо її вночі. Почали поступово набирати команду, зараз нас 70 людей», — розповідає одна з організаторок «Ночей в університеті» Галина Музичук.

Так сталося, що на одну з таких екскурсій було запрошено директорку Центру інформації та документації НАТО Барбору Маронкову. Враження від події стали основою для майбутньої співпраці. «Мені дуже сподобалося, я надихнулася акторами, їхньою креативністю, — пояснює Барбора Маронкова. — І подумала, що могла б їх попросити зробити подібну історичну подію про НАТО. Вони були в захваті. Тоді ми організували їм поїздку в штаб-квартиру НАТО в Брюсселі, щоб вони зустрілися з нашими колегами з архіву, які допомогли б їм підготувати цю чудову ніч».

Загалом, підготовка тривала ще з грудня. Місце було обрано невипадково, бо Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка — це колишній офіс НАТО.

5 ЛОКАЦІЙ-РЕКОНСТРУКЦІЙ

Результатом спільної праці стала екскурсія «Ніч НАТО», що присвячена діяльності НАТО в період холодної війни (1949—1990 рр.). Це 5 локацій в університеті, на яких студенти реконструювали важливі етапи з тих часів холодної війни. Відвідувачі мали унікальну можливість долучитися до історії, в прямому сенсі стати її учасниками через участь у реконструкціях. 

Хол Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка перетворився на пропускний пункт. Студенти у військовій формі, зі зброєю. Дівчата, які намагаються прорватися через кордон, або пара закоханих, яка майже потрапила до Західного Берліна. Майбутні історики намагалися передати, що саме відбувалося кілька десятиліть тому.

Повернувшись у часі на більш ніж півстоліття, екскурсовод підсумував побачене: «За час холодної війни кордон нелегально було перейдено більш ніж 5000 разів». Деякі жителі поплатилися за ці спроби життям. Однак це не зменшило винахідливість людей — вони намагалися перетнути кордон і повітрям (на аеропланах), і під землею (через тунель; до речі, існують дані про один з них завдовжки більше ста метрів). Були й так звані wall-jumpers, яким було просто цікаво подивитися на життя за межею муру, а потім повернутися назад.

АМЕРИКАНСЬКІ РОЗВІДНИКИ МОГЛИ ПЕРЕКАЗАТИ РОЗПОРЯДОК ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗВИЧАЙНОГО ЗАВОДУ

Відвідувачі екскурсії змогли також побувати на реконструйованому допиті шпигуна; разом з «американськими школярами» пройти урок цивільної оборони, зрозумівши, наскільки близько світ стояв від ядерної катастрофи, та навіть побувати на зустрічі Миколи Хрущова з Рейганом, Кеннеді й Черчиллем.

Прикметно, що студенти використали знання з мандрівки у Брюссель максимально ефективно — реконструкції були доповнені цікавим фактажем. Наприклад, було розказано про дані, які оприлюднило Центральне розвідувальне управління США (бо вже сплив потрібний період часу). Серед них — свідчення одного американського шпигуна в Херсоні, який надав інформацію про консервний завод імені Сталіна, завод «Склотара» й бавовноочисний завод. Він написав детальну інструкцію консервації гороху, різних овочів, про зарплату працівників і навіть про одну жінку з відділу миття овочів, на прізвище Чайка, яка перевиконала свій план на 270%. Справді, складно навіть уявити, що знали США про, наприклад, ядерну зброю в СРСР, якщо могли переказати розпорядок дня працівників звичайного заводу.

ПОТРІБНО БУТИ БІЛЬШ ДАЛЕКОГЛЯДНИМИ

Завершення екскурсії теж було ефектним — повалення Берлінського муру. І здалося, що коли всі охочі з допомогою молотка могли нищити умовну стіну, вони руйнували щось більше ніж просто створену студентами історичного факультету декорацію. Відбувалося ламання стереотипів, заповнення «білих плям» про НАТО.

Це і було однією з цілей «Ночі НАТО», як зазначила Галина Музичук. «Для нас, по-перше, важливо було показати ще історію, тому що велика кількість людей взагалі не розуміє, що відбувалося в ті часи — США, Німеччина, Англія. Чому вони всі разом? — роз’яснює дівчина. — І, звісно, ми руйнуємо стереотипи. Хоча б уже тим, що показуємо: НАТО — військова організація, але вони підтримали культурний проект істориків-студентів. Неправильно казати, що «НАТО — зло», сьогодні уже ХХІ ст. Ми маємо бути розумнішими, аналізувати події, бути більш далекоглядними. Треба думати, чи нам це потрібно».

Барбора Маронкова, яка теж взяла участь в екскурсії, підсумувала: «Ми задоволені. Думаю, це чудовий спосіб цікаво поділитися історією і показати сьогоднішній молоді період, що справді мав великий вплив на нас, наших батьків, нашу генерацію. І показати, яку роль відігравало НАТО протягом усіх цих років».