Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Семенченко і Ко...

«Приватні військові компанії»: три головні проблеми
25 березня, 2021 - 19:40
ФОТО НАДАНО СБУ

Напередодні свого офіційного дня народження (25 березня СБУ — 29 років), Служба безпеки України повідомила, що викрила та припинила діяльність воєнізованого збройного формування, так званої «приватної військової компанії», діяльність якої була спрямована на підготовку до вчинення тяжких злочинів, в т.ч. проти основ національної безпеки.

За даними СБУ, до складу компанії входило понад 150 осіб, а сама організація діяла під прикриттям охоронних фірм і громадських організацій. «Підготовка членів «ПВК» відбувалась на спеціально облаштованій тренувальній базі в Київській області — там проходили бойові вишколи, тренування поводження зі зброєю, навики військових бойових дій. Також частина членів військової компанії навчалася у центрах підготовки за кордоном», — йдеться в повідомленні.

Матеріали справи свідчать, що контроль та координацію діяльності злочинної організації здійснювали 15 громадян України. Вони, зокрема, вербували її потенційних учасників, надаючи перевагу колишнім військовим і правоохоронцям з досвідом участі у бойових діях. Окремо слідчими отримано дані про участь фігурантів справи в укладанні контрактів між «ПВК» та представниками різноманітних організацій країн Близького Сходу. Також зафіксовано пропозиції організувати поставки зброї до цих країн.

За даними слідства Головного управління СБУ в м. Києві та Київській області, організаторами такої діяльності були колишній народний депутат України Семен Семенченко та Євген Шевченко, відомий широкому загалу, як «позаштатний агент НАБУ». За версією слідства, останні є можливими організаторами та учасниками протиправної схеми із ввезення поза митним контролем військових запчастин і товарів подвійного призначення з Російської Федерації, які згодом продавали державним підприємствам оборонної сфери за завищеними цінами. Наразі їм та іншим організаторам повідомлено про підозру за статтею 260 Кримінального кодексу України. Вирішується питання щодо обрання запобіжних заходів.

Новина від СБУ викликала достатньо бурхливу реакцію громадськості. Думки поляризувалися. Одні кажуть — «нарешті наводять порядок», інші — «знали про них і раніше, але мовчали», треті — «навіщо затримали, якщо вони забезпечували необхідні запчастини для військово-промислового комплексу, навіть від агресора», тощо. Насправді, дана ситуація оголила декілька проблем, які в будь-якому разі потрібно буде вирішувати.

Перша. Державі потрібно визначитися — чи потрібно легалізувати «приватні військові кампанії», взявши їх під контроль і використовуючи там, де це необхідно. «Особисто я вважаю, що в Україні має бути прийнято закон про приватні військові корпорації. Це дасть можливість давати асиметричну відповідь агресорам і мати підготовлених людей, — вважає політтехнолог Петро Охотін. — Не секрет, що українців і так намагаються вербувати для участі у конфліктах за кордоном. Є люди, для яких війна є змістом життя. І якщо держава не дає їм воювати в «Українському іноземному легіоні», то вони йдуть працювати нелегально, уходять у кримінал. ... Великі країни вміють використовувати енергію своїх громадян для експансії».

До речі, відповідні законопроєкти підготовлені і знаходяться у Верховній Раді, але від їх розгляду поки відмовляються.

Друга. Однією з причин чому вирішення цього питання тримають у шухляді — є побоювання, що держава не зможе контролювати ПВК, надавши фактично легальну можливість окремим заможним людям чи суб’єктам мати «власні армії». Про це у ФБ також пишуть:

«Приватні військові корпорації» — мрія Коломойського і Ахметова. Французький Іноземний Легіон — частина французького війська, а не щось якесь приватне, до речі», — Oleksii Kliashtornyi.

«Легалізація всього цього процесу назріла кілька років тому. Питання, як це виписати так, щоб у нас потім в кожному регіоні не з’явилося маленькій армійки, в яку буде вкладено більше, ніж може собі дозволити держава вкласти в ЗСУ», — Игорь Озадовский.

Третя. Ще одна грань, яка проходить тонкою ниттю в цій ситуації — як не дозволити злочинцям ховатися в подібних організаціях і, разом з тим, не «пакувати» реальних добровольців, які не мають проблем із законом, але можуть потрапити під загальну «чистку», бо комусь стоять поперек горла. Тут також можна знайти реакцію у соцмережі:

«Та на цьому Грішину-Семенченку нема де клеймо ставити. ...А що воно натворило за весь час своєї «діяльності»?», — Олександр Маковський.

«Зараз пересадять усіх добровольців, потім візьмуться за активістів Майдану», — Egor Shevtsov.

Насправді питань багато. Наприклад, не можна також виключати, що це розборки між силовими структурами і різними «групами впливу». «Женя — позаштатний агент НАБУ. І не просто агент — він, разом з Юрієм Бутусовим давали коментар для Bellingcat в світлі майбутнього фільму про «ваґнерівців», — пише блогер Нараз Приходько. — ...Мені пояснювати чим загрожує для влади публікація фільму? А так, у них буде аргумент, що от — коментатор у вас зашкварений, кому там вірити? НЗФ створив, а ви його у фільм... Ну а повертаючись до Семена — він просто привід взяти Женю Шевченка. Кому Семен потрібен, ну скажіть мені? Плюс, він був абсолютно лояльним до нинішньої влади, ніде, ну от ніде не світився, а тут маскі-шоу СБУ на полігоні, вилучення зброї... А де полігон? В горах непрохідних, чи десь в Зоні відчуження? Ні — в Петрівцях під Києвом! Ну дуже відомий полігон! Дуже! СБУ про нього не знала..? Тому вся ця операція, скоріш за все, направлена не проти Семена, а проти Шевченка. Як акт помсти за фільм про «ваґнерівців». ПВК «Ваґнера» — ПВК «Семенченка-Шевченка»... Красиво, правда?».

Як бачимо, спектр думок з приводу ситуації є доволі широким. Хоча основним в цьому питанні має бути позиція держави, яка керується насамперед національними інтересами. Якщо немає сильної і єдиної позиції влади, то цим починають користуватися різні сили, як в самій країні, так і з-за кордону, де кожен шукає свій інтерес, а програє держава. Тому проблему із «приватними військовими компаніями» потрібно вирішувати і законодавчо врегульовувати (легалізувати ПВК), але підхід має бути чітким — монополія на силу повинна залишатися за державними органами, які, при цьому, будуть використовувати її в інтересах держави та її громадян.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 
Рубрика: