Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Союзна загроза»

«Під час російсько-білоруських навчань «Захід-2017» існує небезпека формування наступального угруповання на півночі. Ми маємо бути готовими до будь-яких сценаріїв», — експерт
14 серпня, 18:58
ФОТО РЕЙТЕР

Три роки тому цими днями тривала операція Збройних сил України зі звільнення українських міст Донбасу від російських та колабораціоністських сил. Українські війська вже були впритул наблизилися до головних міст регіону — Донецька і Луганська, але звільнити їх так і не вдалося. Цими ж днями на фронті відбувся перелом не на нашу користь. Російські війська і до цього перебували на території України, але після того як над окупованими Кремлем територіями постала «загроза» звільнення, наш кордон відкрито перетнули додаткові російські частини, які зупинили рух українських військ. Далі стався «Іловайський котел» на День Незалежності — трагедія, яка остаточно надломила, головним чином психологічно, ЗСУ і добровольців. На той час з українського боку вже були суттєві втрати як серед військовослужбовців, а особливо в озброєнні й техніці. Втім, і протилежна сторона мала втрати не менші, а то й більші. Однак на той час активні бойові дії було зупинено і було підписано невигідний для України Мінський протокол. Деякі експерти й військові ще тоді наголошували, що українському військово-політичному керівництву потрібно було обрати іншу тактику ведення бойових дій — не дробити сили, яких і так не вистачало, щоб брати в кільце Донецьк і Луганськ, а видавлювати ворожі війська. Сподіваємося, з часом ясності стане більше...

Три роки позаду, але загроза з північного сходу і навіть півночі залишається не меншою. З одного боку, російські війська продовжують перебувати в Криму, на частині Донбасу, а також на території РФ біля кордонів України, а з другого — на вересень заплановані потужні російсько-білоруські навчання «Захід-2017» на території «союзного государства». «Це будуть великі навчання від Кольського півострова до Воронежа з залученням усіх військових компонентів, аж до військово-космічних сил, — заявив під час зустрічі з Літньою школою журналістики «Дня» колишній голова СБУ Ігор СМЕШКО. — Ці навчання насамперед— для випробування нервів України і наших північно-західних сусідів. Вони спрямовані на демонстрацію воєнної сили як для власного населення, так і для західного світу».

«Не розголошується кількість військ, місця проведення навчання, перелік частин, які розгортаються. Якщо це оборонні навчання, то зазначені параметри мають бути публічними — Віденський документ вимагає цього, — продовжив тему на тій жне зустрічі колишній перший заступник начальника Генштабу ЗС України Ігор КАБАНЕНКО. — Слід зазначити, що проблема з цими навчаннями виникла досить давно через планування російським генштабом величезної кількості залізничних платформ для перекидання російських військ на територію Білорусі — було заплановано понад чотири тисячі залізничних вагонів і платформ. Така їхня кількість може перекинути на велику відстань цілу армію».

Президент Росії Володимир Путін 10 серпня вніс у Державну думу проект федерального закону «Про ратифікацію Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди між Україною та Російською Федерацією і Республікою Білорусь про спільну охорону зовнішнього кордону Союзної держави в повітряному просторі та створенні Єдиної регіональної системи протиповітряної оборони Російської Федерації та Республіки Білорусь від 3 лютого 2009 р.».

Сам протокол, про який згадано в законопроекті, було підписано 2 листопада 2016 року в Мінську. Йдеться про уточнення понятійного апарату Угоди, а також про внесення змін, які стосуються організаційно-штатної структури Збройних сил Російської Федерації та порядку застосування зброї та бойової техніки черговими з протиповітряної оборони при спільному виконанні завдань бойового чергування.

Проте сам законопроект було внесено до парламенту якраз за місяць до спільних навчань на території Білорусі, що доводить взаємопов’язаність цих моментів.

На цю деталь, зокрема, звернув увагу представник України в робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євген МАРЧУК, який на своїй сторінці у Facebook написав: «Зверніть увагу на таке. Протокол було схвалено ще 3 лютого 2009 року (за чотири роки до війни!), підписано 2 листопада 2016 року в Мінську (на третій рік війни) і подано в Держдуму на ратифікацію тільки 10 серпня 2017 року (на четвертий рік війни і за місяць до великих російсько-білоруських військових навчань на території самої Білорусі). Думаєте, це така неповоротка російська бюрократія? Для тих, хто не знає, протиповітряна оборона «Союзного государства» — це не тільки ракети ППО, це і винищувальна авіація, і могутні радари раннього виявлення, і деякі компоненти повітряно-космічних військ ЗС РФ. Але це тільки початок для аналізу. Згадаймо, де нещодавно був з дружнім державним візитом президент Білорусі Лукашенко і які гарні проукраїнські заяви він робив. Щоб не розслаблявся. Ми знаємо, що «внешняя граница Союзного государства» проходить і по білорусько-українському державному кордону».

Незважаючи на застереження фахових людей, у Генштабі вважають, що «немає причин непокоїтися, що ми можемо мати клопоти, пов’язані з цим документом». «Питання стосується суто технічного напрацювання цього документа, — заявив речник ГШ ЗС України Владислав СЕЛЕЗНЬОВ (interfax.com.ua). — Починаючи з 2009 року, «Союзна держава» Білорусі та РФ здійснює загальний контроль за повітряним простором над територією двох держав. Щодо контролю за повітряним простором над територією Білорусі, то цим займаються відповідні підрозділи ППО ЗС Республіки Білорусь. Щоб адаптувати документ, зафіксований 2009 року, президент Росії подав протокольне доручення, щоб привести його у відповідність до сучасних реалій. Що ж до позиції ЗСУ, то Повітряні сили ЗСУ виконують завдання винятково в повітряному просторі нашої країни».

Колишній заступник начальника генерального штабу ЗС України генерал-лейтенант Ігор РОМАНЕНКО вважає, що причини для занепокоєння все-таки є, «відповідно наші сили і сили країн-партнерів мають провести адекватні заходи». «Треба чітко розуміти, що за рахунок Білорусі Росія отримує нові можливості для розширення дії своєї системи ППО, — прокоментував він у коментарі «Дню». — РФ є нашим противником, і те, що вона посилює свої позиції, свідчить про те, що ми маємо бути готовими до будь-яких сценаріїв проти нас. Фактично вони заходять не лише на наші північні кордони, а й на східні кордони Польщі та країн Балтії. Передусім вони здійснюватимуть радіолокаційну і радіотехнічну розвідку завдяки своїм засобам, які, у свою чергу, будуть розташовані на невеликій відстані до кордонів. Для Росії це дасть можливість залучати засоби активних родів військ, до яких належать винищувальна авіація, зенітно-артилерійський комплекс і підрозділи радіоелектронної боротьби. Коли наводять винищувальну авіацію, то формується поле наведення, тобто те поле, куди можуть бути спрямовані винищувачі, бомбардувальні літаки і літаки-розвідники. В даному разі цілями буде обрано наші летальні апарати, летальні апарати Польщі та країн Балтії. Путін хоче прийняти відповідний закон «Про спільну охорону зовнішнього кордону Союзної держави в повітряному просторі» одночасно з навчаннями в Білорусії. Під час цих навчань Кремль заведе до Білорусі свої війська і, скоріше, там їх і залишить. Залишиться бойове чергування ППО в загальній системі. Білоруські сили братимуть у цьому участь, але керувати все одно будуть росіяни».

«Нам Росія протягом всієї незалежності пропонувала об’єднати систему ППО для отримання додаткових можливостей контролю повітря з кордонів України, — зауважує Ігор Романенко, який брав участь у подібних переговорах з РФ. — Тобто РФ таким чином хотіла відновити ППО в тих межах, які були ще за радянських часів. Україна на це не погоджувалася, адже було зрозуміло, що тоді Україна стане тим самим, чим є зараз Білорусь». До речі, не всі сфери вдалося захистити. Наприклад, практику спільних колегій ФСБ та СБУ було запроваджено ще за часів очолювання Служби безпеки України Леонідом Деркачем. Потім це було відновлено під час президентства Віктора Януковича. Тому, коли Росія вдарила, виявилося, що наша спецслужба фактично розвалена.

Тим часом президент Білорусі Олександр Лукашенко висловив занепокоєння відновленням прикордонних зон на кордоні з Росією та охолодженням відносин між країнами. Про це він заявив в ефірі одного з російських телеканалів. «Ми пишалися тим, що у нас рівні права для росіян та білорусів. Сьогодні вже починаємо витівки на кордоні, прикордонників росіяни вивели на кордон, митники починають поводитися незрозуміло як, блокують товари. Люди з третіх країн — лише через міжнародні пункти пропуску, тобто недовіра вже до нас», — заявив Лукашенко.

Такі заяви та поведінка білоруського президента здебільшого є акторською грою, за якою проявляється реальний російський вплив. «Я вважаю, що Лукашенко не є ідіотом, — коментує «Дню» білоруський політолог Віктор МАРТИНОВИЧ. — Ситуація з наявністю в Білорусі великого контингенту російських Збройних сил ставить під сумнів монополію влади Лукашенка. Він звик бути головною інстанцією у себе в країні. У нас навіть мисливську зброю намагаються на всякий випадок не дозволяти мати людям, щоб не збільшувати кількості зброї на руках населення. Тож я маю сумнів, що Лукашенко в умовах такої демілітаризації дозволить залишити російський контингент. У Білорусі закони та угоди діють до того моменту доки вони не починають викликати побоювання у Лукашенка. Звичайно, мене непокоять спільні навчання РФ і Білорусі, в яких можна вбачати антизахідні інтенції. Але Лукашенко живий, здоровий і хитрий... Тут існує ще один момент. За моїми суб’єктивними спостереженнями, Володимир Путін є більш популярним політиком у білоруських силовиків, ніж Лукашенко. Вважаю, що останній це усвідомлює і відповідно робить висновки».

Отже, компліменти Лукашенка на адресу українців та його періодична критика Росії зовсім не означають зняття небезпеки для України із сходу та півночі. Ігор Кабаненко зазначає, що «існує загроза формування наступального угруповання поблизу наших північних кордонів, своєрідного силового нависання з півночі від Чернігова до Ковеля». «Ймовірні різні сценарії, сподіваюся, що в Генеральному штабі Збройних сил України аналізують ситуацію і вживають відповідні заходи, — каже адмірал. — Ми пам’ятаємо події 2014 року, коли російські війська стояли біля Чернігова в напрямку Києва. На мою думку, Україна має бути готовою до адекватного реагування».

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати